Справа № 22ц-2086/2008              Головуючий у І інстанції Скиба С. А.

Категорія 32                                    Доповідач Приходченко А.П.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петренко І.О.

суддів                               - Приходченко А.П.,  Лаченкової О.В.

при секретарі - Кечковій А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.  Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою представника відкритого акціонерного товариства «ДніпроАЗОТ» Дружини Т.Д. на рішення Балтійського районного суду м.  Дніпродзержинська від 02 листопада 2007 року за позовом ОСОБА_1,  ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив»,  державного підприємства «Придніпровський гідрометалургійний завод»,  відкритого акціонерного товариства «ДніпроАЗОТ»,  відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання України у місті Дніпродзержинську про відшкодування шкоди,

встановила:

У жовтні 2000 р. до суду з позовом звернулась ОСОБА_1,  в якому просила стягнути з відповідачів належні йому кошти у зв'язку з ушкодженням здоров»я,  кошти на його догляд,  лікування,  похорони,  моральну шкоду,  одноразову допомогу,  як родині померлого.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те,  що її чоловік ОСОБА_3 в різний період працював слюсарем на ВАТ «ДніпроАЗОТ»,  ДП ПХЗ,  ДП ПГМЗ. У зв'язку з погіршенням стану здоров»я та встановленням другої групи інвалідності він був звільнений 01.09.1999 p.,  13.04.2000 p. йому була встановлена перша група інвалідності та 85% втрати професійної працездатності,  а 29.06.2000 р. він помер. Вважає,  що причиною смерті її чоловіка був вплив шкідливих факторів,  присутніх на всіх підприємствах.

До участі у справі у якості позивачки судом була залучена також ОСОБА_2

Рішенням Баглійського районного суду м.  Дніпродзержинська від 02.11.2007 р. задоволено позовні вимоги в частині стягнення сум належних позивачкам у зв'язку зі смерть ОСОБА_3 та відмовлено у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі представник ВАТ «ДніпроАЗОТ» ставить питання про скасування рішення суду,  посилаючись на те,  що судом застосовано лише один нормативний акт,  що регулює ці правовідносини,  і не проаналізовані інші акти; судом не визначено ступінь вини кожного підприємства у заподіянні шкоди здоров»ю ОСОБА_3,  рішення ухвалено на зроблених припущеннях відповідних медичних закладів про вплив хімічних речовин на кожному із підприємств на стан здоров»я потерпілого та припущеннях щодо розрахунку вини,  виходячи із стажу роботи потерпілого на кожному підприємстві.

2

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,  виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено,  що ОСОБА_4 працював слюсарем у ВАТ «ДніпроАЗОТ» з 19.08.1983 р. по 17.07.1991 р.,  на ВО ПХЗ - з 07.08.1991 р. по 31.10.1998 p.,  на ДП ПГМЗ - з 01.11.1998 р. по 01.09.1999 р. Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 25.02.2000 р. виявлене у потерпілого захворювання пов'язане з виробничими факторами. За результатами огляду потерпілого МСЕК 13.04.2000 р. йому було встановлено 85% втрати професійної працездатності та перша група інвалідності пов'язана з професійним захворюванням /т-1 а.с.  9,  13,  15/. ОСОБА_4 помер 29.06.2000 p.,  причиною смерті стало професійне захворювання /Т-2 а.с.  53/.

Зважаючи на доведеність факту наявності у потерпілого професійного захворювання,  що стало причиною смерті,  суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність відшкодування позивачкам шкоди у зв»язку зі смертю ОСОБА_4

Встановлюючи розмір стягнень з кожного із відповідачів,  суд обґрунтовано виходив з висновків ЛКК клініки інституту екогігієни і токсикології від 28.10.1999 р. про те,  що на розвиток захворювання потерпілого вплинули шкідливі виробничі фактори усіх трьох підприємств і правомірно провів розрахунок розміру шкоди,  виходячи зі стажу роботи потерпілого на кожному підприємстві. При цьому суд обґрунтовано керувався діючими на час виникнення правовідносин положеннями Правил відшкодування власником підприємства,  установи,  організації або уповноваженим ним органом шкоди,  заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я,  пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків»,  затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 р. № 472 /далі-Правила/.

Розміри стягнутих сум учасниками справи не оскаржуються.

Доводи представника ВАТ «ДніпроАЗОТ» в апеляційній скарзі про те,  що не встановлена ступінь вини ВАТ «ДніпроАЗОТ» у захворюванні ОСОБА_4 і що шкідливі виробничі фактори присутні на підприємстві не могли викликати онкологічного захворювання,  не можуть бути взяті до уваги,  оскільки зазначені твердження суперечать висновкам ЛКК клініки інституту екогігієни і токсикології від 28.10.1999 р. і відповідачем не спростовані,  а розрахунок шкоди в залежності від стажу роботи потерпілого на кожному із підприємств не суперечить Правилам.

Враховуючи наведене,  колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим,  підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись  ст.  ст.  303,  307,  308,  ч.1  ст.  218 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну    скаргу                  представника    відкритого    акціонерного    товариства

«ДніпроАЗОТ» Дружини Т.Д. відхилити.

Рішення Баглійського районного суду м.  Дніпродзержинська від 02 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.