Справа №22ц/808 Категорія 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Галацевич О.М. Суддя-доповідач Головчук С.В.

РІШЕННЯ Іменем    України

13 травня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді    Головчук С.В.

суддів Кашапової Л.М., Олексієнка М.М.

при секретарі                                 Порохня М.М.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 20

лютого 2008 року

по цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства

„Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції

відкритого  акціонерного  товариства  „Райффайзен  Банк Аваль"  до

ОСОБА_2, ОСОБА_1 про

стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила :

В листопаді 2007 року ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" звернулось до суду з вищевказаним позовом. Позивач зазначав, що 27.09.2005 року між АППБ „Аваль" (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № Z 14-2/006-4/41087 про надання споживчого кредиту на суму 8 300,00 грн. строком до 26.09.2008 року зі сплатою 20% річних за користування кредитними коштами. Для забезпечення зобов'язання по даному договору перед банком відповідач ОСОБА_1 виступив поручителем та уклав договір поруки. Посилаючись на невиконання зобов'язання позичальником, просив розірвати договір та достроково стягнути кошти з відповідачів в солідарному порядку, а саме: заборгованість по кредиту - 6021,55 грн.; заборгованість по відсотках - 1003,43 грн.; пеню за кредитом - 4903,03 грн.; пеню за відсотками - 1515,65 грн., а всього 13443,66 грн.

Рішенням Лугинського районного суду від 20 лютого 2008 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" в солідарному порядку 13443,66 грн. заборгованості за кредитним договором та 156,56 грн. понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення про відмову в позові. Він зазначає,  що суд не звернув уваги на те,  що договір поруки є

2 нікчемною угодою, оскільки при його укладенні він одночасно діяв в інтересах двох сторін. Крім того, покладаючи на нього обов'язок по виконанню зобов'язання, суд не врахував той факт, що він не повідомлявся позивачем про невиконання договору кредитором.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що 27.09.2005 року між АППБ „Аваль", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту на суму 8 300,00 грн. строком до 26.09.2008 року зі сплатою 20% річних за користування кредитними коштами.

Для забезпечення зобов'язання по даному договору відповідач ОСОБА_1 виступив поручителем та в цей же день уклав договір поруки (а.с.5).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належним чином не виконував взяте зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості за кредитом в розмірі 6021,55 грн. та відсотків за користування кредитом (а.с.6,38).

Враховуючи наведене, суд правильно стягнув з боржника та поручителя в солідарному порядку на підставі ст.ст.554,610,1050 ЦК України всю суму заборгованості достроково, яка становить 13443,66 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було відомо про невиконання зобов'язання ОСОБА_2, висновків суду не спростовують та не дають підстав для звільнення його від відповідальності за зобов'язанням.

Посилання ОСОБА_1 на нікчемність договору поруки, з огляду на те, що він виступив в цій угоді одночасно як представник позичальника та поручитель, що суперечить вимогам ст.238 ЦК України, на правильність рішення не впливають. Відповідно до вимог ч.2 ст.215 ЦК нікчемним (абсолютно недійсним) є правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Ст.238 ЦК не містить прямого визначення нікчемності правочину у випадку зловживань повноваженнями особи, яка здійснює представництво.

Та обставина, що ОСОБА_1 одночасно виступав представником двох сторін договору поруки мала б значення для вирішення питання про недійсність правочину у судовому порядку. Як пояснив суду ОСОБА_1 та його представник договір поруки у встановленому порядку ним не оспорений.

Враховуючи наведене, рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, підстав для його скасування немає.

Разом з тим, суд помилково стягнув з відповідачів судові витрати також солідарно. Тому в цій частині рішення підлягає зміні. З кожного відповідача слід стягнути судові витрати в рівних частках.

Керуючись ст.ст. 209, 88, 303, 307, 309, 313, 316, 324, 325 ЦПК України, суд -

вирішив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 20  лютого  2008  року  змінити  в  частині  відшкодування  судових

3

витрат, стягнувши з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної дирекції ВАТ „Райфайзен Банк Аваль" по 67,22 грн. судових витрат та по 15 грн.   витрат  по  сплаті  інформаційно-технічного  забезпечення розгляду справи.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.