КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.12.2006                                                                                           № 45/356

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Дикунської  С.Я.

 суддів:                                          Сотнікова С.В.

                                        Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:                              Щербак М.В.

 За участю представників:

 від позивача Нікіточкіної П.Н. (дов. № 23-01 від 23.10.2006 р.)

від відповідача                                            Уланова І. В. (дов. № 602 від 29.12.2005 р.)

від Прокуратури м. Києва                          Карпенко Н.М. - прокурора

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонд державного майна України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.08.2006

 у справі № 45/356 (Балац С.В.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Палладія Файненс"

 до                                                   Фонд державного майна України

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 3454864,31 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 16.08.2006 р. у справі № 45/356 позов задоволено частково : з Фонду стягнуто на користь ТОВ “Палладія Файненс” 3 038 500 грн. безпідставно набутих коштів, 22 426, 85 грн. витрат по сплаті держмита, 103,77 грн. витрат по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.

         Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом не досліджено ту обставину, що повернення покупцю коштів, сплачених за об’єкт приватизації здійснюється на підставі судового рішення, резолютивна частина якого містить пряму вказівку про повернення коштів покупцю із зазначенням банківського рахунку позивача. Крім цього, чинним законодавством не передбачено право уступки вимоги виконання судового рішення іншій особі, адже кредитор може уступити право вимоги тільки до прийняття рішення судом, тощо.                                                        

         В судовому засіданні представник апелянта скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю за наведених в апеляційній скарзі підстав. Прокурор Прокуратури м. Києва підтримав позицію апелянта по справі.

        Представник позивача доводи апелянта заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

        Заслухавши пояснення представників сторін та Прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Так, 30.05.2006 р. ТОВ “Палладія Файненс” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Фонду про стягнення з останнього 3 038 500 грн. коштів, що безпідставно утримуються, 416 364, 31 грн. процентів за безпідставне збереження коштів. В обгрунтування своїх вимог зазначило, що на підставі додаткової угоди до Договору купівлі-продажу акцій № 18-Т  від 15.11.2005 р. ТОВ “Вестінвест” відсупило на користь ТОВ “Палладія Файненс” право грошової вимоги в сумі 3 038 500 грн., сплачених ТОВ “Вестінвест” Фонду за придбаний пакет акцій, яке виникло внаслідок розірвання рішенням господарського суду м. Севастополя від 24.11.2004 р. по справі № 20-3/315 договору № КПП-371 купівлі–продажу пакету акцій ВАТ “Севастопольський приладобудівний завод “Парус” від 02.07.2002 р. Пакет акцій ВАТ “Севастопольський приладобудівний завод “Парус” повернуто попередньому власнику – Фонду, однак останній продовжує безпідставно утримувати кошти за нього, при цьому повторний продаж пакету акцій відбувся , тощо.

       Позиція Фонду, викладена в відзиві на позов відповідає доводам апеляційної скарги.

        Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами письмові докази й положення  чинного законодавства, дійшов  висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог про стягнення 3 038 500 грн., а відтак задовольнив їх, в іншій частині позову відмовив. Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду за таких обставин.

       Так, матеріалами справи встановлено, що 17.10.2005 р. між позивачем та ТОВ “Вестінвест” укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 18-Т (далі договір), за умовами якого  позивач зобов'язувався в строк до 27.10.2005 р. поставити ТОВ “Вестінвест” прості іменні акції в кількості 5 962 000 шт., емітовані ВАТ “Завод термостійких металовиробів”, а ТОВ “Вестінвест”  - в строк до 20.10.2005 р. оплатити вартість згаданих цінних паперів, що складає 3 100 000 грн.

       15.11.2005 р. між позивачем та ТОВ “Вестінвест” укладено додаткову угоду до Договору, якою змінено порядок розрахунків між сторонами та передбачено, що оплата ціни, визначеної договором буде здійснюватись шляхом відступлення права грошової вимоги. Під правом грошової вимоги сторони розуміли право ТОВ “Вестінвест” вимагати повернення коштів в сумі 3 038 500 грн., сплачених Фонду за придбаний пакет акцій. Згадане право виникло внаслідок розірвання рішенням господарського суду м. Севастополя від 24.11.2004 р. договору № КПП-371 від 02.07.2002 р. купівлі-продажу пакета акцій ВАТ “Севастопольський приладобудівний завод “Парус”.

       Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кредиторів в зобов'язанні може бути замінено іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

      До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

       02.07.2002 р. між ТОВ “Вестінвест” та Фондом укладено договір купівлі-продажу № КПП-371, за умовами якого Фонд продав, а ТОВ “Вестінвест” придбало пакет акцій ВАТ “Севастопольський приладобудівний завод “Парус” кількістю 12 117 221 шт., що становить 50% плюс одна акція за 3 038 500 грн. Факт оплати придбаного пакету акцій зі сторони ТОВ “Вестінвест” підтверджується платіжними дорученнями № 114 від 02.04.2002 р. та № 282 від 03.07.2002 р., так і фактом підписання Акту приймання-передачі пакета акцій № 196  від 04.07.2002 р.

     Рішенням господарського суду м. Севастополя від 24.11.2004 р. по справі № 20-3/315 за позовом прокурора Нахімовського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Фонду державного майна України розірвано договір купівлі-продажу пакету акцій ВАТ “Севастопольський приладобудівний завод “Парус” № КПП - 371 від 02.07.2002 р., пакет акцій ВАТ “Севастопольський приладобудівний завод “Парус” в кількості 12 117 221 шт., що складає 50% плюс одна акція повернуто у власність держави в особі Фонду державного майна України.

      Таким чином, на підставі згаданого рішення господарського суду м. Севастополя від 24.11.2004 у ТОВ “Вестінвест” відпала підстава для набуття пакету акцій ВАТ “Севастопольський приладобудівний завод “Парус” в кількості 12 117 221 шт., а у Фонду відпала підстава для набуття грошових коштів в сумі 3 038 500 грн.

     Матеріалами справи підтверджується факт повернення  на виконання рішення суду у власність держави пакету акцій ВАТ “Севастопольський приладобудівний завод “Парус” в кількості 12 117 221 шт., що складає 50% плюс одна акція.

     З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що у ТОВ “Вестінвест” виникло право вимоги щодо сплати Фондом 3 038 500 грн., а отже ТОВ “Вестінвест” мало право відступити це право вимоги. Чинним законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо форми розрахунків, обраної позивачем та ТОВ “Вестінвест”. Право вимоги може бути предметом договору купівлі-продажу чи договору міни в разі, якщо воно не носить особистого характеру. В даному випадку право вимоги не носить особистого характеру, а отже можливість його відчуження нічим не обмежено.

      Крім цього, в цих правовідносинах Фонд виступає боржником, а ТОВ “Вестінвест” кредитором.

      Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що згода Фонду не є необхідною умовою для відчуження права вимоги .

      З огляду на наведене, позивачем набуто у встановленому законом порядку право грошової вимоги до відповідача в розмірі 3 058 500 грн.

      Листом № 17-01 від 27.05.2006 р. позивач по справі повідомив Фонд про перехід до нього права вимоги у спірних правовідносинах. Листом Фонду № 10-23-9051 від 23.06.2006 р. надано відповідь, що для повернення коштів необхідно відповідне рішення суду, яким встановлено обов'язок органу приватизації повернути йому кошти.

       Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

      Таким чином, у Фонду виник обов'язок сплатити позивачу, як новому кредитору за договором № КПП-371 від 02.07.2002 р. грошові кошти в розмірі 3 038 500 грн.

      Відповідно до п. 133 Закону України “Про Державну програму приватизації на 2000 –2002 роки” № 1723-III від 18.05.2000 р. (далі Закон № 1723) в разі розірвання договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації в зв'язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом.

     Наведена   норма   встановлює   строк   виконання   зобов'язання   по   “повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації”, а саме : з часу отримання коштів “від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом”.

       26.04.2006 р. в газеті “Відомості приватизації” № 17 Фондом оголошено новий конкурс з продажу вищезазначеного пакету акцій ВАТ “Севастопольський приладобудівний завод “Парус” в розмірі 50% плюс 1 акція, за початковою ціною 6 158 600 грн.

      16.06.2006 р. Фондом видано Наказ “Про підсумки конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ “Севастопольський приладобудівний завод “Парус” № 942, яким переможцем конкурсу затверджено ЗАТ “Електротехнічна компанія “Динамо”. Останнім сплачено за придбаний пакет акцій грошові кошти в розмірі 6 250 000 грн., які перераховано на розрахункові рахунки Фонду.

      Таким чином, з часу сплати ЗАТ “Електротехнічна компанія “Динамо” грошових коштів в розмірі 6 250 000 грн. за пакет акцій ВАТ “Севастопольський приладобудівний завод “Парус” у Фонду виник обов'язок повернути позивачу грошові кошти в сумі 3 038 500 грн.

      За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 3 038 500 грн. є підставними й обґрунтованими, отже підлягають задоволенню.

      Посилання відповідача на те, що єдиним рішенням суду, яким може бути встановлено обов'язок повернення покупцеві грошових коштів є рішення господарського суду м. Севастополя від 24.11.2004 р. по справі № 20-3/315, суди обох судових інстанцій до уваги не беруть, з огляду на п. 133 Закону № 1723, яким передбачено умови повернення коштів покупцеві: 1) розірвання договору купівлі-продажу об'єкту приватизації або визнання їх недійсними в судовому порядку; 2) повторного продажу цих об'єктів; 3) отримання від повторного продажу грошових коштів. Виконання, принаймні, зазначених умов одночасно є неможливим через те, що без розірвання договору або визнання його недійсним неможливим повторний продаж об'єкту приватизації та отримання за нього грошових коштів.

      Підставними є й висновки місцевого суду про необґрунтованості позовних вимог про стягнення з Фонду 416 364,31 грн. процентів за користування коштами у період з 06.12.2004 р. по 29.05.2006 р., адже строк виконання зобов'язання відповідачем по поверненню грошових коштів виник 24.07.2006 р., тобто після порушення провадження у справі, тому безпідставного користування цими коштами не було.

      За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта  не заслуговують на увагу, його  скарга  не підлягає до задоволення, отже рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК  України,  Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення, рішення господарського суду  м. Києва від 16.08.2006  р. у справі № 45/356  – без змін.

          Матеріали справи № 45/356  повернути до господарського суду м. Києва.  

          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Дикунська  С.Я.

 Судді                                                                                          Сотніков С.В.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 29.12.06 (відправлено)