КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26.12.06 р. № 29/9
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Сотнікова С.В.
Дзюбка П.О.
при секретарі: Щербак М.В.
За участю представників:
від позивача Ткаченка П.В. (дов. від 03.01.2006 р.)
від відповідача 1 Вакуленчик І.Л. (дов. № 7833/9/10-12 від
09.09.2005 р.)
Самофала Г.А. (дов. № 9956/9/10-008 від
25.12.2006 р.)
від відповідача 2 Астрюхіна К.А. (дов. № 05-35/1318 від
29.11.2006 р.)
за участю помічника Прокурора
Оболонського району м. Києва Ушапівського Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення Державного Казначейства у Оболонському районі м. Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.03.2005
у справі № 29/9 (Усатенко І.В.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубіж"
до Державна податкова інспекція у Оболонському районі м.Києва
Відділення Державного Казначейства у Оболонському районі м. Києва
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання недійсним повідомлення-рішення та стягнення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.03.2005 р. у справі № 29/9 позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ № 662350/0/23/503-___/32107689/___ від 28.07.2004 р., з Державного бюджету України стягнуто на користь ТОВ “Рубіж” бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за січень 2004 р. в сумі 1 000 000 грн., а також з ДПІ стягнуто на користь ТОВ “Рубіж” 1785 грн. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з ВДК у Оболонському районі м. Києва стягнуто на користь ТОВ “Рубіж” 59 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач 1 оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом не взято до уваги, що на виконання вимог п. 4 Наказу ДПА України “Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ” № 538 від 12.11.2002 р. (далі Наказ № 538) ДПІ на адресу позивача надіслано Листа № 15166/10/23-202 від 29.06.2004 р., яким повідомлено про проведення перевірки та необхідність надання документів для її проведення, однак цей лист повернувся з відміткою про незнаходження товариства за адресою. 06.07.2004 р. ДПІ складено Акт № 15490/10/23-202 про те, що за адресою : м. Київ, вул. Куренівська, 27а приміщення належить ЗАТ “КРБУ “Рембутмонтаж”, ТОВ “Рубіж” не знаходиться. При цьому місцевим судом не надано належної правової оцінки цій обставині, як і тому, що строк дії договору оренди № 22 від 02.08.2004 р., укладеного між ТОВ “Рубіж” та ЗАТ “КРБУ “Рембутмонтаж” - з 02.08.2004 р. по 02.08.2005 р. Крім цього, у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування, оскільки сплату податку на додану вартість у складі придбаних товарів проведено шляхом видачі векселю № 32229411541, емітентом якого є ТОВ “Рубіж”; в податковій накладній № 27 від 20.01.2004 р., виданої на підставі договору № 20/01 від 20.01.2004 р. вказано загальну суму продажу 6 000 000 грн., в т. ч. ПДВ в розмірі 1 000 000 грн., однак вексель, виданий на виконання цього договору має номінальну вартість 5 014 624,58 грн., отже кошти в розмірі 1000 000 грн. до Державного бюджету України не надходили. В матеріалах справи міститься Постанова про порушення кримінальної справи від 09.02.2005 р., якою проти посадових осіб ТОВ “Рубіж” порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст.ст. 15-191 та ч. 1 ст. 358 КК України, тощо.
Відповідач 2, також не погоджуючись з рішенням місцевого суду, оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині стягнення з ВДК у Оболонському районі витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з огляду на те, що воно жодним чином не порушувало прав чи законних інтересів позивача, фактично не мало правових підстав для відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 000 000 грн., тому залучення ВДК у Оболонському районі в якості відповідача є необґрунтованим і покладення згаданих вище витрат незаконним, при цьому судом не взято до уваги, що спір виник з вини відповідача – ДПІ, тощо.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 р. апеляційне провадження по справі зупинено до заміни Державного казначейства України його правонаступником внаслідок реорганізації. Ухвалою від 27.11.2006 р. провадження по справі поновлено в зв’язку з закінченням реорганізації та заміною Відділу Державного казначейства у Оболонському районі м. Києва його правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства України у м. Києві.
В судовому засіданні представник відповідача 1 свою скаргу підтримав, просив її задовольнити – рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити за наведених в апеляційній скарзі підстав. Представник Прокуратури Оболонського району м. Києва підтримав позицію відповідача 1 по справі, просив рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити з огляду на неможливість визнання недійсними повідомлень-рішень без визнання недійсним Акту перевірки, а також ту обставину, що між Актом перевірки та повідомленням-рішенням відсутній причинно-наслідковий зв’язок.
Представник відповідача 2 підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити – рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з нього витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апелянтів заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін та представника Прокуратури Оболонського району м. Києва, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, за результатами документальної позапланової перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ “Рубіж” за січень 2004 р. станом на 27.07.2004 р. та на підставі Акту № 1133/23-503-32107689 від 28.07.2004 р., ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 662350/0/23/503-___/32107689/___ від 28.07.2004 р., яким визначено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1 000 000 грн.
09.12.2004 р. ТОВ “Рубіж” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДПІ та ВДК у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним вищезгаданого податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості в розмірі 1 000 000 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що платнику - ТОВ “Рубіж” на підставі п.п. 7.7.3. п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (далі Закон № 168/97) підлягає відшкодованню сума ПДВ в розмірі 1 000 000 грн., заявлена до відшкодування в Декларації з податку на додану вартість за січень 2004 р. Крім цього, спірне повідомлення-рішення прийнято на підставі Акту перевірки, за висновками якого товариство не знаходиться за юридичною адресою і не надало документів для перевірки. Однак такі висновки ДПІ є незаконними, т. як товариство знаходиться за юридичною адресою : м. Київ, вул. Куренівська, 27а , що підтверджується договором оренди № 22 від 02.08.2004 р. та Листом ЗАТ “КРБУ “Рембутмонтаж” № 83 від 13.10.2004 р., тощо.
Заявою від 04.01.2005 р. ТОВ “Рубіж” уточнило свої позовні вимоги, просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001112320/0 від 22.12.2004 р., яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 1 250 000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 000 000 грн. з огляду на те, що товариством не порушено п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (далі Закон № 283/97), адже ДПІ не взято до уваги додаткову угоду № 1 до договору постачання № 20/01 від 23.01.2004 р., за умовами якої перехід права власності, а також перехід ризиків на товар відбувається в момент передачі товару покупцеві за умовами п. 4.1 цього договору. Передача товару оформлюється видатковою накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін, отже позивачем надано необхідні докази на підтвердження передачі товару, тощо.
Заявою від 31.01.2005 р. ТОВ “Рубіж” повторно уточнило позовні вимоги, просило стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з ПДВ в розмірі 1 000 000 грн. за січень 2004 р. шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ № 662350/0/23/503-___/32107689/___ від 28.07.2004 р.
Позиція ДПІ по справі, викладена в наданому суду письмовому відзиві на позов, відповідає доводам апеляційної скарги.
До матеріалів справи долучено відзив ВДК у Оболонському районі на позовну заяву, згідно якого ДПІ не надано до відповідних органів Державного казначейства висновок щодо отримання бюджетного відшкодування позивачем, тому спір виник з вини відповідача 1, тощо.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обгрунтованість позовних вимог, а відтак задовольнив їх. Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду за таких обставин.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ “Рубіж” згідно Свідоцтва про державну реєстрацію, змін до Статуту та Свідоцтва про взяття на облік платника податку на додану вартість знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Куренівська, 27-А. Це підтверджується також договором оренди нежитлового приміщення № 22 від 02.08.2004 р., укладеного між позивачем (орендар) та ЗАТ “КРБУ “Рембудмонтаж" (орендодавець), за умовами якого орендодавець зобов'язується надати нежитлове приміщення на території власної бази по вул. Куренівський, 27-А загальною площею 12 кв. м. Строк дії договору оренди з 02.08.2004р. по 02.08.2005 р. Згідно пояснень позивача, наданих в засіданні суду першої інстанції договір оренди між ним та ЗАТ КРБУ “Рембудмонтаж” переукладається щорічно. На підтвердження цього ТОВ “Рубіж” надано Листа за № 17 від 03.03.2005 р. за підписом Голови правління ЗАТ КРБУ “Рембудмонтаж” В.С. Ценюка.
З огляду на наведене, місцевим судом вірно встановлено, що місцезнаходження позивача станом на день проведення перевірки - м. Київ, вул. Куренівська, 27-А.
Податковий кредит на підставі п. 1.7. ст.1 Закону № 168/97 - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фсщдів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.(п.п.7.4.1 ст. 7 цього Закону).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97).
Не дозволяється згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, який не підтверджено податковими накладними.
До матеріалів справи долучено належним чином засвідчену копію податкової накладної № 27 від 20.01.2004 р., яка відповідає вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97 та підтверджує розмір податкового кредиту, відображеного позивачем в Декларації з податку на додану вартість за січень 2004 р. Крім цього, факт проведення господарської операції підтверджується належним чином засвідченою копією договору постачання № 20/01 від 20.01.2004 р., додатковою угодою № 1 до цього договору, видатковою накладною № 27 від 20.01.2004 р., а також Актом звірки розрахунків між ТОВ “НВК “Маяк” та ТОВ “Рубіж”. Згідно Акту звірки позивачем проведено розрахунки з ТОВ “НВК “Маяк” з використанням простого векселя № 32229411541 на суму 5 014 624,58 грн., який в подальшому продано ТОВ “Ювенал”. Відповідач не заперечує факт повної сплати ТОВ “НВК “Маяк” до Державного бюджету України ПДВ за цією господарською операцією в складі податкових зобов'язань. Крім цього, позивачем долучено до матеріалів справи Довідку з ЄДРПОУ № 4859 від 03.06.2004 р., згідно якої ТОВ “НВК “Маяк” знаходиться в м. Харків, Просп. 50-річчя, влксм. 56, а також свідоцтво платника ПДВ ТОВ “НВК “Маяк”.
Відповідно до п.п. 4.1.2. п. 4 ст. 4 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 р. (далі Закон № 2181) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2004 р. прийнято ДПІ, отже підтверджено її відповідність вимогам Закону № 2181, що не заперечується й відповідачем 1 в Акті перевірки.
Посилання відповідача 1 на те, що податкові декларації з податку на додану вартість підписувались не Фроловим М.Г. й це підтверджується Довідкою відділення НІЄКЦ забезпечення експертно-криміналістичної роботи в Оболонському РУ № 4 від 10.05.2004 р., згідно якої підпис керівника та головного бухгалтера Фролова М.Г. виконано в наданих на дослідження документах різними особами, а також Постанову про порушення кримінальної справи від 09.02.2005 р., судами обох судових інстанцій до уваги не беруться, оскільки ці документи стверджують факти, що подану до податкового органу Декларацію з податку на додану вартість за січень 2004 р. підроблено невстановленою особою або підписано не директором підприємства Фроловим М.Г., доказів постановлення вироку суду по цих фактах відповідачем не надано. Крім цього, до матеріалів справи долучено нотаріально посвідчену заяву Фролова М.Г., згідно якої в період його перебування на посаді директора ТОВ “Рубіж”, а саме з 2002 р. по 04.10.2004 р. податкову та бухгалтерську документацію, зокрема : податкові декларації підписував Фролов М.. Г.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97 бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97 у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
За результатами звітного періоду – січень 2004 р. позивачем заявлено до відшкодування суму ПДВ в розмірі 1000 000 грн., Декларацію прийнято відповідачем 1 20.02.2004 р., отже строк бюджетного відшкодування настав – 01.06.2004 р. Разом з тим, цю суму не перераховано на рахунок ТОВ “Рубіж”.
Відповідно до п. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, який затверджено Наказом ДПА України № 200/86 від 21.05.2001 р. (далі Наказ № 200/86) відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.
Висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, встановленого чинним законодавством.
Однак ДПІ, в порушення згаданих норм не було надано висновку органу Державного казначейства України натомість Листом № 15166/10/23-202 лише 29.06.2004 р. ДПІ повідомила позивача про необхідність надання документів для перевірки правомірності заявленого бюджетного відшкодування, незважаючи на те, що строк останнього настав – 01.06.2004 р.
Твердження відповідача 2 в апеляційній скарзі про необґрунтованість залучення ВДК у Оболонському районі м. Києва (на сьогодні Головного управління Державного казначейства України у м. Києві) в якості відповідача, на думку апеляційного суду не заслуговує на увагу, з огляду на положення Бюджетного кодексу України № 2542-III від 21.06.2001 р., Наказу № 200/86, Положення про Державне казначейство України, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 31.07.1995 р., а також Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковується надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість, який затверджено Наказом ДПА України та Державного казначейства України № 82/245 від 27.04.2004 р.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду щодо підставності й обґрунтованості позовних вимог й їх задоволення, доводи апеляційних скарг вважає такими, що не заслуговують на увагу, а скарги – такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 199, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд –
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2005 р. у справі № 29/9 - без змін.
Матеріали справи № 29/9 повернути до господарського суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця.
Головуючий суддя Дикунська С.Я.
Судді
Сотніков С.В.
Дзюбко П.О.