АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2015 року м. Київ
колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Болотова Є.В.,
суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.,
при секретарі Прохоровій В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Київської міської ради, садового товариства «Мир», треті особи: Головне управління земельних ресурсів КМДА, ОСОБА_6, про визнання частково недійсним розпорядження КМДА та державного акту на право власності та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_2, про витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов'язання не чинити перешкод в користуванні власністю, стягнення моральної шкоди, за позовом третьої особи ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, Київської міської ради, садового товариства «Мир», треті особи: Головне управління земельних ресурсів КМДА, ОСОБА_2, про визнання частково недійсним розпорядження КМДА та державного акту на право власності, визнання права власності на земельну ділянку,
за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та представника ОСОБА_6 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 липня 2014 року, -
встановила:
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 липня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Київської міської ради, садового товариства «Мир», треті особи: Головне управління земельних ресурсів КМДА, ОСОБА_6, про визнання частково недійсним розпорядження КМДА та державного акту на право власності відмовлено.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_2, про витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов'язання не чинити перешкод в користуванні власністю, стягнення моральної шкоди відмовлено.
В задоволенні позовних вимог третьої особи ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, Київської міської ради, садового товариства «Мир», треті особи: Головне управління земельних ресурсів КМДА, ОСОБА_2, про визнання частково недійсним розпорядження КМДА та державного акту на право власності, визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.
В судовому засіданні представники ОСОБА_6 вимоги апеляційної скарги підтримали.
ОСОБА_2 вважає подані апеляційні скарги необґрунтованими.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що пред'явлені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позови є безпідставними та необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Рішення суду в частині залишення без задоволення позову ОСОБА_1 не оскаржується.
Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 1997 року ОСОБА_1 набув право власності на садовий будинок АДРЕСА_1.
04 серпня 1999 року,на підставі розпорядженням КМДА Ради народних депутатів від 13.02.1998 року № 290, ОСОБА_1 отримав державний акт ІІІ-КВ №149569 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0633 га, яка розташована на території м. Києва, у Харківському районі на АДРЕСА_1, для ведення садівництва.
Згідно договору купівлі-продажу від 15 січня 1999 року ОСОБА_1 відчужив вказаний будинок ОСОБА_3
21 квітня 1999 року на підставі договору купівлі-продажу вищеназваний будинок у ОСОБА_3 придбав ОСОБА_5.
В умовах вказаних правочинів доля земельної ділянки під будинком та для його обслуговування, сторонами не обумовлювалась.
Цільовим призначенням спірної земельної ділянки є ведення садівництва.
Розмір земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва не повинен перевищувати 0,1 га.
З матеріалів справи вбачається, що площа земельної ділянки, яка розташована на території м. Києва у Харківському районі на АДРЕСА_1, становить 0,0633 га.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_6 зазначила, що на підставі затвердженої судом мирової угоди вона є власником садового будинку АДРЕСА_1. За таких обставин до неї перейшло право користування спірною земельною ділянкою.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 вказав, що ним у встановленому законом порядку отримано 04 серпня 1999 року державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку, на підставі розпорядження КМДА Ради народних депутатів від 13.02.1998 року № 290.
Вирішуючи спір, судом першої інстанції обґрунтовано застосовано положення Земельного кодексу України 1990 року, оскільки правовідносини сторін виникли в період з 1997 року до 2001 року.
Відповідно до частини третьоїстатті 6 ЗК України 1990 року (у редакції, що була чинною на дату прийняття рішення про надання у власність спірної земельної ділянки) передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.
Статтями 17-19 ЗК України 1990 року визначався порядок та підстави надання громадянам у користування або власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за рішенням органів державної влади в межах їх повноважень.
Для набуття права на земельну ділянку передбачалось обов'язкове прийняття органом влади чи органом місцевого самоврядування відповідного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка 13.02.1998 року передана у власність ОСОБА_1 уповноваженим органом - КМДА Ради народних депутатів.
Як власнику будинку та користувачу земельної ділянки, розпорядженням КМДА Ради народних депутатів від 13.02.1998 року № 290, дана ділянка була передана ОСОБА_1 у приватну власність.
Будь-яких доказів про неправомірність прийнятого рішення, суду не представлено.
Саме на підставі розпорядження КМДА Ради народних депутатів від 13.02.1998 року № 290, ОСОБА_1 отримав 04 серпня 1999 року державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку.
На час звернення з даним позовом, ОСОБА_5, на підставі затвердженої судом мирової угоди, відчужив садовий будинок.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_5 не містять достатніх обґрунтувань, які б давали підстави вважати, що його земельні права порушуються.
При цьому, судом звернуто увагу на те, що ОСОБА_5 є громадянином іноземної держави.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5.
Залишаючи без задоволення позов ОСОБА_6, суд вірно виходив з того, що відповідно до ст. 120 ЗК України ( в редакції чинній на момент затвердження судом мирової угоди) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Отже, при набутті у власність будинку перехід права власності на земельну ділянку потребує окремого договірно-правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і набувачем будинку.
Доводи апеляційних скарг вищезазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 07 липня 2014 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційних скарг немає.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 липня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 не оскаржується.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Болотов Є.В.
Судді: Білич І.М.
Поліщук Н.В.