УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 р. Справа № 876/11602/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко Оксани Олександрівни на ухвалу судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року про відкриття та передачу адміністративної справи в частині передачі адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до Голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко Оксани Олександрівни про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування наказу за №93-ОС від 25.09.2014р. в частині скасування надбавки,-

В С Т А Н О В И В:

26.11.2014р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко Оксани Олександрівни, просила визнати протиправними дії відповідача щодо скасування надбавки керівнику апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 за виконання особливо важливої роботи в розмірі 25% з вересня 2014 року згідно з наказом №93-ОС від 25 вересня 2014 року; визнати незаконним та скасувати наказ №93-ОС від 25 вересня 2014 року в частині скасування надбавки керівнику апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 за виконання особливо важливої роботи в розмірі 25% з вересня 2014 року.

Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2014р. відкрито провадження у справі та передано адміністративну справу на розгляд Львівського окружного адміністративного суду.

Не погодившись з ухвалою судді суду першої інстанції в частині передачі справи на розгляд Львівського окружного адміністративного суду, Голова Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко Оксана Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2014р. в частині передачі адміністративної справи на розгляд Тернопільського окружного адміністративного суду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що найбільш територіально наближеним до Івано-Франківського окружного адміністративного суду є Тернопільський окружний адміністративний суд (відстань між обласними центрами 95 км, автошляхами - 127 км), а не Львівський окружний адміністративний суд (відстань між обласними центрами 115 км, автошляхом - 137 км). Вказує, що недотримання приписів ч. 2 ст. 22 КАС України є порушенням процесуальних норм, відповідно до ст. 199 КАС України є підставою для зміни оскаржуваної ухвали.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу судді суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 оскаржує дії голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду щодо скасування позивачу надбавки за виконання особливо важливої роботи з вересня 2014 року.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження та передачу адміністративної справи, суддя суду першої інстанції виходив з того, що сторонами у справі є керівник апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 та Голова Івано-Франківського окружного адміністративного суду - суддя Лучко Оксана Олександрівна, а відтак, у відповідності з ч. 2 ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України, для забезпечення безсторонності та неупередженості у розгляді даної адміністративної справи, така підлягає передачі на розгляд Львівському окружному адміністративному суду, як найбільш територіально наближеному адміністративному суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить з наступного.

В адміністративному судочинстві передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого можлива лише з підстав та в порядку, передбачених статтею 22 КАС України

Так, п.6 ч. 1 ст. 22 КАС України визначено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду.

Відповідно до ч.2 ст. 22 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншому адміністративному суду, що найбільш територіально наближений до цього суду, у випадку, передбаченому пунктами 4 і 6 частини першої цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Тому порушення встановленого статтею 22 цього Кодексу порядку передачі справи з одного суду до іншого є неприпустимим та таким, що порушує право особи на незалежний та неупереджений суд.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов до голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко Оксани Олександрівни, що з врахуванням вказаних законодавчих положень є перешкодою для розгляду даної справи суддями Івано-Франківського окружного адміністративного суду, а тому суддя суду першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу прийшов до вірного висновку про наявність підстав для передачі справи до найбільш територіально наближеного суду.

Водночас, нормами КАС України не визначено метод встановлення відстані до іншого суду.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на дані електронних ресурсів «Google Maps» та Wikipedia, які не можуть прийматись до уваги, оскільки дані сайти не є офіційно визнаним джерелом інформації щодо відстані між населеними пунктами. При цьому апелянт зазначила відстані між обласними центрами, з яких вбачається, що різниця є незначною, а тому суд першої інстанції мав право визначити найбільш наближений суд на свій розсуд.

Проте вказана різниця мала б значення, якби ці суди відносились до різних апеляційних округів.

Інших належних та допустимих доказів на спростування висновків судді суду першої інстанції про те, що найбільш територіально наближеним до Івано-Франківського окружного адміністративного суду є Львівський окружний адміністративний суд апелянтом не надано.

З витягу з веб сайту http://mistaua.com вбачається, що найбільш територіально наближений до м.Івано-Франківськ адміністративний суд знаходиться в м. Львові.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає вірним висновок судді суду першої інстанції, щодо передачі даної справи на розгляд Львівському окружному адміністративному суду, як найбільш територіально наближеному суду до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суддя суду першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків судді суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко Оксани Олександрівни залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року про відкриття та передачу адміністративної справи в частині передачі адміністративної справи - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш