УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2015 р. Справа № 876/11755/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 28 листопада 2014 року у справі №157/1567/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії,-
В С Т А Н О В И В:
12.11.2014р. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області (далі - Управління), просила визнати протиправною бездіяльність Управління щодо не нарахування та невиплати визначених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, за період в межах строку позовної давності по 02 серпня 2014 року включно; зобов'язати Управління нарахувати та виплатити визначені статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, за період в межах строку позовної давності по 02 серпня 2014 року включно.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 28.11.2014р., прийнятою в порядку скороченого провадження, позов задоволено повністю.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що мінімальна пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначеної згідно з цим Законом та не поширюється на правовідносини, що виникають на підставі інших законів. Пенсія позивачці виплачується на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до Постанови Кабінет Міністрів України від 23.11.2011р. №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому підстав для проведення перерахунку такої немає. Крім того, фінансування виплат, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться із Державного бюджету України, а Управління не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України, тому не може виконати заявлені позивачем вимоги.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області, є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 18 серпня 2000 року, та згідно з довідкою МСЕК серії ВЛН № 0094253 визнана інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС (а.с.5-6).
З 05.01.2012р. позивачка отримує пенсію по 2 групі інвалідності в розмірі фактичних збитків згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Протиправна бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії стала підставою звернення до суду за захистом порушених прав.
Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-XII (далі - Закон № 796-XII)
Відповідно до ст. 49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з Посвідченням НОМЕР_1 від 18.08.2000р. та Вкладкою НОМЕР_2 ОСОБА_1 належить до громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 (а.с.5).
Відповідно до Довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН №0094253 позивачці встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов'язаного із впливом аварії на ЧАЕС (а.с.6).
Згідно з ст. 54 Закону України №796-XII в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 50 Закону України №796-XII визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір пенсії ОСОБА_1 протягом оспорюваного періоду визначено Управлінням з врахуванням Постанови Кабінет Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011р. №1210.
Частиною 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011р. «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, якою установлено розрахункові величини, з яких проводиться розрахунок пенсій, проте такі не відповідають розрахунковим величинам, визначеним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсій позивачеві застосуванню підлягає ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на переконання колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Така правова позиція щодо застосування наведених норм права у спорах цієї категорії висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 24 березня та 16 вересня 2009 року (№№ 21-2112во08, 21-1293во09 відповідно), 24 жовтня 2011 року (№21-28а11), 23 квітня 2012 року (№ 21-239а11).
Також колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що Управлінням не враховано, що Кабінет Міністрів України надавалось право встановлювати порядок та розмір пенсійних виплат, передбачених ст. 50, 54 Закону України №796-XII протягом 2011-2013 років, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України, відповідно до положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010р. № 2857-VI, «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011р. № 4282-VI, «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012р. № 5515-VI відповідно. Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року таку законодавчу практику визнано такою, що відповідає Конституції України.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік» від 16.01.2014р. №719-VII такої норми не передбачено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014р. № 1622-VII Прикінцеві положення Закону України №719-VII доповнено п.67 яким встановлено, зокрема, що норми і положення статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Вказаний Закон України набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 03.08.2014р.
Таким чином, в період з 01.01.2014р. по 02.08.2014р. при нарахуванні та виплаті основної та додаткової пенсії у відповідності до ст. 50 та ст. 54 Закону №796-XII застосуванню підлягають положення вказаних статей, а не підзаконні нормативно-правові акти, якими керувалось Управління.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції що відповідач зобов'язаний був нарахувати та виплатити позивачу державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та правильно дійшов висновку про задоволення позову з 12.05.2014р. по 02.08.2014р., врахувавши дату звернення з даним позовом до суду - 12.11.2014р. застосовуючи вимоги ст.99 КАС України, про що зазначала позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 28 листопада 2014 року у справі №157/1567/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш