УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 р. Справа № 876/11332/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2014 року у справі №344/4590/14-а за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

02.04.2014р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району (далі - КЕЧ), Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, просив, враховуючі подані доповнення, визнати протиправною бездіяльність КЕЧ; зобов'язати КЕЧ подати до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради документи згідно з п. 4.5 розділу IV Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства Оборони України від 30.11.2011р. №737 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2012р. за №24/20337 та видати на виділене житло Технічний паспорт, а також Свідоцтво на право власності; зобов'язати виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради видати ордер на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.11.2014р. позов задоволено частково: визнано бездіяльність КЕЧ протиправною та зобов'язано КЕЧ, що знаходиться по вул. Національної Гвардії, 14-Г в м. Івано-Франківськ, код 08494013, подати до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради документи, передбачені п. 4.5 розділу ІV Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011р. №737 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.01.2012р. за № 24/20337, - для видачі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., зареєстрованому по АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ордера на виділене йому житло, що АДРЕСА_1. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, КЕЧ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.11.2014р. та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вказана позовна заява є передчасною, оскільки у КЕЧ відсутні документи, необхідні для передачі квартир для заселення та обліку від замовників Міністерства оборони України до квартирно-експлуатаційних органів Збройних сил України. Вказане зумовлено тим, що 31.11.2011р. між ТзОВ «Трейд Проперті Груп» та Міністерством оборони України укладено ряд договорів купівлі-продажу нерухомості в регіонах України, відповідно до яких здійснено закупівлю 30 квартир у м. Івано-Франківську, в тому числі й по АДРЕСА_1. 05.06.2012р. управління Військової контррозвідки звернулось до Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України для проведення аудиторського дослідження, під час якого виявлено, що 16 із 30 придбаних квартир не відповідають вимогам Державних будівельних стандартів. На підставі постанови Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері проведено комісійну судову будівельно-технічну експертизу, внаслідок якої видано висновок та встановлено, що 16 квартир, в тому числі й спірна квартира, не відповідають вимогам Державних будівельних норм України. Станом на сьогоднішній день справа за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в особі Міністерства оборони України до ТзОВ «Трейд Проперті Груп» про визнання недійсним договору з купівлі-продажу нерухомості в регіонах України перебуває на розгляді у суді касаційної інстанції. Таким чином, апелянт вбачає за неможливе діяти всупереч встановленим державним будівельним стандартам та нормам, коли у встановленому законом порядку повністю не вирішено питання відповідності квартири АДРЕСА_1 вимогам ДБН В.2.2-15.2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення».

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Івано-Франківського міського суду від 20.11.2008р. в справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської КЕЧ району зобов'язано Івано-Франківську КЕЧ району виділити позивачу та членам його сім'ї додаткову житлову площу в м. Івано-Франківськ в межах встановлених чинним законодавством норм з метою покращення житлових умов відповідно до встановленої черги гарнізонного квартирного обліку.

На виконання рішення суду видано виконавчий лист № 2-1711 (а.с.12-13), який знаходився на виконані у відділі примусового виконання рішень ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області. Постановою від 12.08.2013р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1711 закінчено у зв'язку з виконанням, оскільки згідно з листом Івано-Франківської КЕЧ району за вих.№28/789 від 01.08.2013р. ОСОБА_1 виділена квартира АДРЕСА_1 на склад сім'ї чотири особи (а.с.10).

Проте, КЕЧ не подано необхідних документів у квартирний відділ Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, що унеможливлює отримання позивачем ордеру на квартиру та стало підставою для звернення до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-XII, частиною 1 ст. 12 якого встановлено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінет Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок). Відповідно до п. 4 вказаного Порядку центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення та Держспецтрансслужба, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом, а також щороку визначають обсяги службового житла і житла, що надається військовослужбовцям для постійного проживання.

Відповідно до п.1.2 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011р. № 737 (далі - Інструкція), організація забезпечення військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, і членів їх сімей жилими приміщеннями полягає у визначенні повноважень посадових осіб Міністерства оборони України і ЗС України, прав і обов'язків військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, членів їх сімей під час вирішення житлових питань.

Згідно з п. 4.1 Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які перебувають на квартирному обліку у ЗС України, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, або списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором купівлі-продажу нерухомості в регіонах України (квартири для військовослужбовців Збройних сил на вторинному ринку) від 30.11.2011р. Міністерством оборони України придбана, в тому числі, квартира АДРЕСА_1, житловою площею 43,70 кв.м. та загальною площею 72,4 кв.м. (а.с.15-18).

На виконання вказаного договору Актом від 15.12.2011р. передано зазначену квартиру Міністерству оборони Україні як таку, що відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів (Державних будівельних норм, правил, стандартів) та санітарних норм щодо житлових приміщень та готова до проживання в ній (а.с.14).

У відповідності до вимог п. 4.4 Інструкції, Протоколом засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України №35 від 04.04.2013р. здійснено перевірку дотримання вимог житлового законодавства при розподілі житла в Івано-Франківському гарнізоні та затверджено Список розподілу постійного житла згідно з яким ОСОБА_1 надано постійне житло із зняттям з квартирного обліку (а.с.5-8).

Відповідно до п. 33 Порядку, положення якого кореспондують з п. 4.3 Інструкції, житлове приміщення, що надається військовослужбовцю для постійного проживання, повинне бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним та технічним вимогам.

Відповідність закінченого будівництвом об'єкта житлово-готельного комплексу «Затишок» (І черга), нове будівництво, за адресою АДРЕСА_1, засвідчено Сертифікатом відповідності №ІФ 000001, виданим 05.01.2011р. Інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 29.12.2010р. (а.с.19)

Актом проведення огляду квартири на предмет відповідності житла нормам ДБН та фактичного стану квартир перелікам опоряджувальних робіт від 04.12.2012р. встановлено, що квартири, за адресою АДРЕСА_1, придатні під заселення, відповідають ДБН при умові встановлення радіоприймачів, пофарбування водостійкою емаллю на всю висоту стін. Листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп» (продавця за вказаним договором купівлі-продажу) від 18.12.2012р. повідомлено, що недоліки викладені в Акті станом на 18.12.2012р. усунені.

Питання законності вказаного вище договору купівлі-продажу були предметом судового розгляду в порядку господарського судочинства. Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.06.2014р., позов Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до ТзОВ «Трейд Проперті Груп» про визнання недійсним договору з купівлі-продажу нерухомості в регіонах України від 30.11.2011р. та стягнення 69 7936 грн. в порядку подвійної реституції відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.2014р. рішення господарського суду Львівської обласні від 05.06.2014р. залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.78-87). Отже, постанова суду набрала законної сили, а тому покликання КЕЧ на правомірність своїх дій, з врахуванням обставини оскарження в касаційному порядку договору купівлі продажу нерухомості від 30.11.2011р., не заслуговує на увагу.

Згідно з п. 4.5 Інструкції КЕВ (КЕЧ) положення якої кореспондують пункту 34 Порядку, району подає затверджений начальником гарнізону витяг зі Списку розподілу постійного житла у гарнізоні, погоджений протоколом засідання Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України, разом з документами, що знаходяться в облікових справах, до виконавчого органу сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районної державної адміністрації для видачі ордера, а в закритому військовому містечку КЕВ (КЕЧ) району видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути виданий лише на вільне житлове приміщення.

В свою чергу, відповідно до п.п.2 п. «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Аналіз норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі дає підстави колегії суддів погодитись з висновками суду першої інстанції про протиправну бездіяльність КЕЧ щодо передачі необхідних документів до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради для видачі ордера, який є єдиною підставою для вселення в надане позивачу житлове приміщення, а тому вимога про зобов'язання вчинити такі дії є обґрунтованою. Доказів в спростування зворотного КЕЧ суду не подано.

Окрім того колегія суддів зауважує, що в силу приписів ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями перегляду судового рішення в частині відмови в позові, яке в апеляційному порядку позивачем не оскаржується.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2014 року у справі №344/4590/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш