Провадження № 22ц/790/143/15 Головуючий 1-ї інстанції - Гаврилюк С.М.

Справа № 639/5767/14-ц Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія - договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 вересня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1, третя особа: Державна реєстраційна служба України, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11227869001 від 30 січня 2009 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення підвалу, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 155,3 кв. м., шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказане майно; визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на предмет іпотеки; припинити право власності іпотекодавця ОСОБА_1 на нежитлові приміщення підвалу, в тому числі право володіння, користування та розпорядження вказаними нежитловими приміщеннями підвалу; витребувати від ОСОБА_1 та передати ПАТ «Дельта Банк» технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на предмет іпотеки, стягнути на користь позивача з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 02 жовтня 2007 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11227869000, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 28100 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 02 жовтня 2017 року або достроково зі сплатою 12,90 відсотків річних за користування кредитом.

30 січня 2009 року було укладено додаткову угоду № 3, відповідно до якої номер кредитного договору змінено на № 11227869001 та додаткову угоду № 2, згідно якої відповідачу було подовжено кінцевий термін повернення кредиту до 30 вересня 2022 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором 05 жовтня 2007 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 155,3 кв. м.

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27 жовтня 2009 року АКІБ «УКРСИББАНК» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК».

08 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, у зв'язку з чим до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Через неналежне виконання умов кредитного договору про надання споживчого кредиту у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 40092, 43 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 320458, 79 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив його задовольнити у повному обсязі.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 вересня 2014 року у задоволені позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 02 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11227869000 ( а.с.10-14).

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 28100,00 дол. США, який зобов'язувався повернути у повному обсязі в строк до 02 жовтня 2017 року або достроково зі сплатою 12,90 % річних за користування кредитом.

30 січня 2009 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої відповідачу було подовжено кінцевий термін повернення кредиту до 30 вересня 2022 року та додаткову угоду № 3, згідно якої номер договору про надання споживчого кредиту № 11227869000 змінено на № 11227869001 (а.с.29,30-31).

05 жовтня 2007 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передав у іпотеку нежитлові приміщення підвалу, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 155,3 кв. м, що належать відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25 квітня 2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстром № 1813, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 25 квітня 2005 року за № 567463; згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 931277, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 25 квітня 2005 року, зареєстрованого Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 05 травня 2005 року, за № 18390; згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7175229, виданого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 05 травня 2005 року (а.с.32-35).

08 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (а.с.54-57).

На підставі вказаного договору до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

В акті прийому-передачі документації за договором відступлення права грошової вимоги від 8 грудня 2011 року розмір вимоги до ОСОБА_1 не вказаний.

З довідки ПАТ «Дельта Банк» від 01 серпня 2013 року вбачається, що заборгованість по кредитному договору № 11227869001 станом на 01 серпня 2013 року складає 40092, 43 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 320458 грн. 79 коп.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не надано розрахунок вказаної заборгованості. З довідки позивача від 01 серпня 2013 року про заборгованість ОСОБА_1 не вбачається яким чином банком нараховувалась заборгованість відповідачеві за кредитним договором, у зв'язку з чим позовні вимоги необґрунтовані.

Разом з тим, при ухвалені судового рішення, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалюючи рішення, суд згідно з частиною першою статті 214 ЦПК України має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При цьому суд має навести у рішенні мотиви, з яких не застосував норми права, що на них посилалися особи, які беруть участь у справі. При вирішенні справи суд враховує підставу (обґрунтування) та зміст позовних вимог (стаття 119 ЦПК).

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого запису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У частині першій ст. 37 вказаного Закону визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Районний суд на вказані норми права, які з огляду на предмет та підстави заявленого позову підлягають застосуванню у справі, не зважив, внаслідок чого не перевірив передбачені законом підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього за іпотекодержателем права власності.

Так, відповідно до розділу 5 договору іпотеки від 05 жовтня 2014 року, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання відбувається на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (а.с.34). Інших правил або застережень про можливість набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки вказаний договір не містить, і в матеріалах справи такі окремі договори про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття предмета іпотеки у власність - також відсутні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Суд позбавлений можливості самостійно змінити підставу (обґрунтування) та зміст позовних вимог.

При таких обставинах та відповідно до наведених норм матеріального права у позивача, який не може набувати права вимоги у більшому обсязі, ніж попередній кредитор, відсутнє право на звернення стягнення на іпотечне майно у заявлений у позові спосіб.

Така ж правова позиція викладена у п.п. 38, 39 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Оскільки районний суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; ухвалив своє рішення при недоведеності обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушив і неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, то відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення позову з інших підстав, і з частковим задоволенням скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319-324, 327 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 вересня 2014 року скасувати, ухвалити нове.

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1, третя особа: Державна реєстраційна служба України, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді -