МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 року Справа № 814/5066/13-а

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середи О.Ф. розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Засільське ХПП», с. Засілля, Миколаївська область

до: Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, м. Миколаїв

Суть спору: скасування податкового повідомлення - рішення від 10.01.2013р. № 0000062301, № 0000022301,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Засільське ХПП» (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 10.01.2013р. № 0000062301, № 0000022301.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем хибно трактовані положення нормативно - правових актів з питань оподаткування, що призвело до помилкових висновків стосовно декларування і сплати податків та порядку проведення перевірки, а також висновки, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами носять характер суб'єктивних припущень, вчинені з перевищенням повноважень наданих службовим особам податкового органу та суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених в запереченнях на адміністративний позов.

Сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи. Які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Засільське ХПП» з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.07.2012 по 30.07.2012 та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 по взаємовідносинам з ТОВ «Дейверс Інвест».

За результатами перевірки складено Акт від 19.12.2013 №933/22-0095006.

На підставі даних, отриманих за наслідками, винесено податкові повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області державної податкової служби від 10.01.2013 року № 0000062301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 237164 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 118582 гривень, та № 0000022301 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 225870 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями 112935 гривень.

Як вбачається із акту перевірки, відповідач стверджує, що позивач порушив п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлення ними по правочинах, здійснених ПрАТ «Засільське ХПП» з зазначеними в акті перевірки постачальниками.

В висновках Акту перевірки відповідачем зазначено, що позивач порушив п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 - VI із змінами та доповненнями (надалі - ПК України), в результаті чого позивач занизив податок на додану вартість за липень 2012 року на суму 225 870 грн., а також вказано, що позивачем порушено п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого ПрАТ «Засільське ХПП» занижено податок на прибуток за 9 місяців 2012 року на загальну суму 237 164 грн.

У відповідності до положень п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідне положення міститься у п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772/ (надалі - Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 5.2. п. 5 розділу ІІ Порядку визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідач в своїх запереченнях зазначив, що порядком №1379 визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у момент виникнення податкових зобов'язань продавця; податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця; податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою, ніж вказано у п.1 даного Порядку.

Також відповідач вказує, що платник податків за податковим номером 372123504664 відсутній в базі даних «Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту», зазначена податкова накладна складено з порушенням вимог ст.201 Податкового кодексу України та Порядку № 1379.

Згідно даного положення податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо ж надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

До того ж, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, у відповідності до положень п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Отже враховуючи, те що позивачем було придбано товар у платника податку на додану вартість, під час здійснення операції з постачання товару була видана податкова накладна продавцем товару, а від податкового органу на протязі операційного дня не надходила квитанція про прийняття або неприйняття, такої податкової накладної, то у ПрАТ «Засільське хлібоприймальне підприємство» за правилами положень цих норм були усі підстави для нарахування сум податку, для віднесення до податкового кредиту.

В судовому засіданні судом встановлено, що підставою для прийняття висновку зазначеного акту перевірки стала інформація з акту перевірки Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 26.10.2012 року № 1731/22-517/37212057 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Девайс Інвест» щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за 01.08.2010 року по 31.07.2012 року та повноти відображення в податковому обліку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 2а/0470/14150/12 від 17.12.2012 року за позовом ТОВ «Девайс Інвест» до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, про встановлення відсутності повноважень та визнання дій протиправними, позов задоволено.

Тобто, судом спростовані усі доводи та висновки податкового органу ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС викладені у акті № 1731/22-517/37212057 від 26.10.2012 року. А відтак, посилання відповідача на інформацію викладену в зазначеному акті є безпідставними.

Згідно частин 2 та 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Тобто відповідач не може стверджувати, що господарські операції ПрАТ «Засільське ХПП» є нікчемними, згідно ст.ст. 215, 228 ЦК України. Зокрема, перевіряючим належним чином не було обґрунтовано і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

А тому суд вважає, що дані висновки Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області є тільки припущенням.

Посилання на частини 1, 5 статтю 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Договори, які укладені ПрАТ «Засільське хлібоприймальне ХПП», не визнані судом недійсними та їх недійсність прямо не встановлена законом.

З огляду на викладені в акті перевірки припущення про порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними (оспорюваний правочин).

Висновки, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами носять характер суб'єктивних припущень, вчинені з перевищенням повноважень наданих службовим особам податкового органу та суперечать вимогам чинного законодавства, а також не підкріплені жодними доказами, побудовані виключно на припущеннях відносно порушень. Жодного доказу щодо вчинення ПрАТ «Засільське хлібоприймальне підприємство» порушення в акті не наведено.

Тобто твердження відповідача про нікчемність правочинів є безпідставними, а висновок протиправним.

На підтвердження зазначеного свідчить позиція Вищого адміністративного суду України, викладена у постанові від 14.11.2012 № К/9991/50772/12: «…правочин є правомірним, якщо його не дійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсний (частина 1 статті 204 Цивільного кодексу України).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її не дійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбачуваному законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2012 було звернено увагу на наступне: «…вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків не дійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненні правочином».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Як наслідок, сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів, договір позивача з контрагентом спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним, відповідає положенням цивільного, господарського і податкового законодавства, яке не встановлює обов'язку для платника податку з'ясовувати дефекти у правовому статусі його контрагента.

Крім того, актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту і яке б позбавляло позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати первинних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь - кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Статтею 9 Закону 996 - XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Крім того, дана стаття визначає обов'язкові реквізити таких документів.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацією щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт отримання товарів, тому позивачем підтверджено факт реальності спірних операцій з контрагентами та правомірність формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи не передбачена.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Разом з тим, відповідач не довів, що при здійсненні господарської діяльності, навіть за наявності усіх первинних документів, платник податків здійснив незаконну господарську діяльність, що була спрямована на отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету, тому позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснення нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Засільське ХПП» -задовольнити повністю.

Визнати протиправними податкові повідомлення - рішення, прийняті Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби від 10.01.2013 року за № 0000032301, № 0000022301.

Скасувати податкові повідомлення - рішення, прийняті Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби від 10.01.2013 року за № 0000032301, № 0000022301.

Стягнути судові витрати в сумі 458, 80 грн. (чотириста п"ятдесят вісім гривень 80 коп.) з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Засільське ХПП» (код ЄДРПОУ 00955006).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку/

Головуючий суддя О. Ф. Середа