У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

 

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

 

 

головуючого	Жука В.Г.,
суддів	Гошовської Т.В., Пошви Б.М.
за участю прокурора	Ковтун Н.Я.

розглянула в судовому засіданні  в м. Києві 29 січня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2008 року.

 

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, українця, громадянина України, який проживає у         АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого: останній раз 13 лютого 2003 року Селидівським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 121 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; звільненого 30 вересня 2005 року умовно-достроково на 6 місяців 17 днів,-

 

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання - 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

Як визнав встановленим суд, злочини були вчинені засудженим за таких обставин.

 

1 лютого 2008 року після 12 години ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, бажаючи здати зібраний металолом, прийшов до пункту прийому металолому, розташованому у гаражі приватного будинку          АДРЕСА_2. Знаходячись у приміщенні гаражу та побачивши у приймальниці металолому ОСОБА_2 крупні купюри грошей, ОСОБА_1 вирішив з корисливих мотивів вчинити її умисне вбивство під час розбійного нападу на неї. З цією метою він металевою частиною сокири, у якої було відсутнє топорище, завдав ОСОБА_2 не менше 4 ударів в область голови, заподіявши рублені рани голови з переломами кісток черепу. Смерть потерпілої настала на місці події від відкритої черепно-мозкової травми. Після цього, ОСОБА_1, обшукавши кишені одягу потерпілої, знайшов 500 гривень, якими заволодів та з місця вчинення злочину зник.  

 

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на застосування до нього недозволених методів слідства, внаслідок яких він обмовив себе на початку досудового слідства у злочинах, які не вчиняв, просить скасувати вирок та закрити провадження по справі у зв'язку з тим, що непричетний до вбивства ОСОБА_2 Вказує, що справа щодо нього сфабрикована працівниками міліції, які зацікавлені у розкритті тяжкого злочину, а його показанням як особи, яка раніше неодноразово судима, ніхто не вірить.

 

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин та у спосіб, які викладені у вироку, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, які належно оцінені судом.

 

Так, згідно з показаннями ОСОБА_1 під час явки з повинною, на допитах, а також при відтворенні обстановки й обставин події, у тому числі в присутності захисника та понятих на стадії досудового слідства, ОСОБА_1 вчинив розбійний напад та умисне вбивство ОСОБА_2 із корисливих мотивів за наведених у вироку обставин.

 

У подальшому підсудний відмовився від цих показань і заявив, що він непричетний до вбивства.

 

Після ретельної перевірки суд обґрунтовано визнав достовірними показання ОСОБА_1 щодо обставин вчинення ним умисного вбивства ОСОБА_2

 

Посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_1 написав явку з повинною і дав показання, в яких обмовив себе під впливом недозволених методів слідства, є безпідставними. Такі посилання підсудного перевірялися як на стадії досудового слідства, так і в судовому засіданні й підтвердження не знайшли, про що обґрунтовано зазначено у вироку.

 

Так, твердження ОСОБА_1 у касаційній скарзі про застосування до нього працівниками міліції з метою отримання визнавальних показань електроструму спростовується даними акту судово-медичного обстеження ОСОБА_1 від 29 лютого 2008 року, з яких убачається, що ніяких тілесних ушкоджень, у тому числі й слідів від застосування електричного струму, у нього виявлено не було. Це обстеження проводилося після того, як          ОСОБА_1 дав показання, в яких визнав свою вину.

 

Крім того, аналіз показань ОСОБА_1, у яких він визнавав свою вину, свідчить про їх достовірність, оскільки у них він називав такі деталі вчиненого злочину, зокрема, щодо знаряддя злочину та його місця знаходження, щодо кількості завданих ударів потерпілій, які не були відомі працівникам міліції на момент затримання ОСОБА_1 28 лютого 2008 року.

 

Так, ОСОБА_1 стверджував, що завдавав потерпілій удари металевою частиною сокири, у якої було відсутнє топорище, і яку він потім викинув у сусідній город.

 

Під час відтворення обставин й обстановки події за участю        ОСОБА_1 29 лютого 2008 року саме у вказаному ним місці, учасниками слідчої дії була виявлена та вилучена металева частина сокири.

 

Згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи від 17 травня 2008 року, виявлені у потерпілої рублені рани могли утворитися  від дії вказаної металевої частини сокири та за обставин, на які вказував ОСОБА_1 при відтворенні обстановки й обставин події.

 

Також ОСОБА_1 вказував, що завдав потерпілій 2 удари металевою частиною сокири в область голови.

 

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 18 березня 2008 року, виявлені у потерпілої рублені рани голови утворилися від 2 ударів металевою частиною сокири.

 

Крім того, про достовірність зазначеної явки з повинною та зізнань, а отже, про доведеність винуватості ОСОБА_1  в умисному вбивстві свідчать і такі наведені у вироку докази: дані протоколів огляду місця події про те, за яких обставин і де був виявлений труп потерпілої; дані протоколу відтворення обстановки й обставин події за участю ОСОБА_1, під час якого він показав, за яких обставин, де й коли була вбита потерпіла; дані висновків судово-медичних та інших експертиз, які відповідають показанням ОСОБА_1 про знаряддя та спосіб вбивства; показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про обставини проведення відтворення обстановки й обставин події за участю ОСОБА_1 та інші докази.

 

Посилання у касаційній скарзі на те, що в день вбивства ОСОБА_5 засуджений знаходився в іншому населеному пункті за місцем проживання його сестри спростовуються показаннями сестри засудженого - свідка ОСОБА_6, із яких убачається, що з 20 січня по 4 лютого 2008 року її брат був відсутній за місцем її проживання та знаходився у своїх знайомих у          м. Горняк.

 

Факт перебування засудженого у цей період у м. Горняк підтвердив і свідок ОСОБА_7

 

Отже, сукупністю цих доказів спростовуються наведені у касаційній скарзі посилання на недоведеність вини ОСОБА_1

 

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у справі, які б викликали сумніви в їх достовірності, наявні у справі докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності доказів. Тому твердження засудженого у скарзі про те, що зазначену справу сфабриковано, є необґрунтованими.

 

За таких обставин вважати, що ОСОБА_1 необгрунтовано засуджений за вказані злочинні дії, немає підстав.

 

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

 

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України в межах, установлених санкціями статей Кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за вчинені злочини, та з урахуванням ступеня тяжкості злочинів, особи винного, обставин, що обтяжують покарання.

 

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

 

С У Д Д І:

 

Гошовська Т.В.                      Жук В.Г.                      Пошва Б.М.