Справа №2-104/2008 року
Р І Ш Е НН Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 жовтня 2008 року м. Судак
Судацький міський суд Автономної Республіки Крим
у складі:
головуючого судді Морозової Л.М.
при секретарі Алієві Т.С.,
з участю
позивача ОСОБА_1.,
представника позивача ОСОБА_3.,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Судак
цивільну справу
за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики та стягнення моральної шкоди суд-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди, ОСОБА_2. звернулась у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про визнання недійсним договору позики та стягнення моральної шкоди.
ОСОБА_1 у своєму позові посилався на те, що 08 січня 1994 року він та ОСОБА_2.
зареєстрували шлюб, а 19.02.2007 року шлюб було розірвано.
23 грудня 2003 року склали договір позики, згідно якого він позичив ОСОБА_2
гроші у сумі 53 700 гривень для ведення господарчої діяльності у м. Мінську. Відповідачка зобов'язалась не пізніше 23 грудня 2005 року повернути гроші.
Відповідачка отримала суму грошей , що підтверджується договором позики, який був складений у письмовій формі і завірений приватним нотаріусом Судацької міської нотаріального укругу м. Судак Полянським, реєстровий номер 4039 бланк ВВА №639011, а також скріплений підписами. Гроші, які він позичив відповідачці він позичив у своєї матері. ОСОБА_5., про що написав розписку, копію котрої долучив до справи . Добровільно ОСОБА_2. гроші не віддає, тим самим спричиняє йому моральні страждання та фізичний біль. В зв'язку з чим змінились його життєві плани, він вимушений по вині відповідачки витрачати час, та значні матеріальні витрати для звернення у суд. ОСОБА_2. уникає зустріч з ним. Він надсилав їй письмові претензії, але вона на них також не звертала увагу. Відповідачка ОСОБА_2. звернулась у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про визнання договору позики недійсною. В якому просила визнати договір позики недійсним в зв'язку с укладенням його під психічним впливом ОСОБА_1. на неї та просила стягнути моральну шкоду з відповідача у сумі
53 700 гривень. Вказувала на те, що в період сумісного життя з ОСОБА_1. вони вели разом господарство , та виховували доньку ОСОБА_6 2ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно свідоцтва о державній реєстрації фізичної особи підприємця, виданого їй на її ім'я , вона з 02.12.1998 року по теперішній час займається підприємницькою діяльністю у с. м .т. Нове Світло. Де вона мала декілька торгових точок оформлених на її ім'я. Її колишній чоловік ОСОБА_1. допомогав їй по мірі необхідності, завозив товар, збирав виручені гроші і таке інше. При цьому він сам у якості підприємця ні де зареєстрований не був, так як являвся громадянином Білорусії . Усі питання вирішувала вона сама , що стосовно підприємницької діяльності. Починаючи з 2004 року її комерційні питання інколи вирішував також і ОСОБА_1 по генеральній довіреності, яку вона оформила у нотаріуса Судацького міського округу Неклеси Т.С.
Доходи від підприємницької діяльності були їхніми сумісними родинними прибутками.
Відповідач всіляко психічно оказував на неї моральний тиск. На початку 2003 року ОСОБА_1 вчинив їй скандал, звинувачував її у тому, що вона обмежує його як члена у комерційній діяльності та не віддає йому його долю доходів. Він погрожував розірванням шлюбу. Та тим , що покине сім'ю.15 грудня 2003 він вчинив вдома сварку. Хотів забрати та вивезти їхню доньку. Після цього конфлікту ОСОБА_1 скориставшись її стресовим станом та подавленою психікою запропонував їй укласти з ним договір позики на суму 10000 доларів, що станом на грудень 2003 року складає 53700 гривень. У випадку відмови ОСОБА_1 погрожував вивезти їхню дочку. Метою укладення цього договору з боку ОСОБА_1а було з його слів прагнення поставити її та дочку у пряму матеріальну фінансову залежність від нього і таким чином у майбутньому головувати в родині і в підприємництві. Вимушено
підкоряючись психічному тиску з боку ОСОБА_1. та опасаючись за свою долю та долю дочки вона примушена була згодитись на укладення договору позики. Договір позики був фіктивним , передачі грошей не було під час укладення цього договору, гроші були віртуальними, котрі вона заробила , займаючись підприємницькою діяльністю в сезон 2003 року. У сезон 2003 року їхній сімейних доход складав 20000 тисяч доларів США., сума яку їй позичив ОСОБА_1кладала половину цього доходу. ОСОБА_1 у майбутньому надіявся взяти з неї ці гроші із їхнього сімейного бюджету та використати на особисті цілі.
До 2006 року він керував по її генеральній довіреності їхнім бізнесом, а її та дочку відвіз у Білорусію де вона була з дочкою до травня 2006 року.
У судове засідання третя особа ОСОБА_5 не з'явилась надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, так як мешкає у Білорусії. Хворіє і не може приїхати у суд, долучила до заяви довідку лікаря , про те що хворіє.
Суд розглянув справу у її відсутності.
У суді сторони свої позови підтримали, посилаючись на докази викладені у своїх позовних заявах.
Вислухавши сторони ,представника позивача ОСОБА_7., яка суду пояснила, що у зустрічному позові ОСОБА_2 треба відмовити , так як вона пропустила трьох річний строк позовної давності для звернення у суд з позовом ;свідків : ОСОБА_8. суду пояснив, що угоду позики від 23 грудня 2003 року він як нотаріус посвідчив , при передачі грошей він не був присутній, свідок ОСОБА_9. суду показала, що до школи прийшла бабуся ОСОБА_6, вона була схвильована, сказала , що громадянин Білорусії хоче забрати у Білорусію ОСОБА_6, вона спитала хто це такий, на що та сказала , що батько ОСОБА_6. Батько ОСОБА_6 взяв ОСОБА_6на руки і поніс її, свідок ОСОБА_10 суду пояснив , що він працівник міліції був викликаний на сімейний скандал, йому ОСОБА_2. та її мати ОСОБА_11 сказали , що ОСОБА_1 хоче вивезти дочку у Білорусію, ОСОБА_11була схвильована , вона говорила , що її чоловік погрожував, він провів з ним виховну бесіду і офіційно його попередив , про не допущення сварок у родині, свідок ОСОБА_12. суду пояснив, що 13 грудня 2003 року був у ОСОБА_1та ОСОБА_2, сторін по справі, у гостях, ОСОБА_11була сумна, потім він дізнався про те , що ОСОБА_1хотів вивезти доньку ОСОБА_6у Білорусію, це він чув із слів матері ОСОБА_6, та із слівОСОБА_2, свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона являється матір'ю ОСОБА_2 її дочка займалась підприємницькою діяльністю, її чоловік ОСОБА_1 хотів принизити її роль, як підприємця, він вирішив зайняти головну роль у бізнесі, хотів усе забрати собі, почав психічно давити на ОСОБА_2. у 2003 році він вирішив вивезти дочку ОСОБА_6у Білорусію, він так давив на дочку , що вона навіть не приходила до неї додому , як до матері, 15 грудня 2003 року у них була сварка, дочка прийшла до них, ОСОБА_1 прийшов до них і говорив , щоб ОСОБА_2. вийшла до нього і сказав , що піде до школи і забере ОСОБА_6у Білорусію. Він пішов до школи і вона пішла за ним у школу і визвала міліцію, він хотів украсти ОСОБА_6, про позику грошей вона не знала, потім тільки у 2006 році їй стало відому, що це була віртуальна позика, дочка сказала , що вона вимушена була скласти таку позику щоб він не вивіз дочку ОСОБА_6у Білорусію , дочка ні в яких грошах не мала потреби тому вона гроші у нього не брала, все майно було у них сумісне, у його матері ніколи не було грошей , вона інвалід 2 групи, у неї завжди були проблеми з грошима, будучи у подавленому стані дочка ОСОБА_2могла укласти любу угоду, та дослідивши письмові докази по справі : на а. с. 45- договір позики від 23 грудня 2003 року укладений між сторонами, на а. с.33 - копія рішення від 19 лютого 2007 року про розірвання шлюбу між сторонами позивачем і відповідачкою, та по зустрічному позову позивачкою та відповідачем; на а. с. -8 розписка ОСОБА_1. про те, що він позивач гроші у ОСОБА_5від 15 грудня 2003 року,
суд встановив , що подружжя ОСОБА_1 таОСОБА_2. разом жили і вели сумісно господарство до розірвання шлюбу, тобто до 19 лютого 2007 року, вони суду не надали доказів того , що у них були окремі гроші і доходи , виходячи з показів ОСОБА_2 вони разом з ОСОБА_1. займались комерцією , вона йому дала генеральну довіреність управляти та розпоряджатись усім належним їй майном на а. с.39, що свідчить про їх сумісну діяльність та сумісне ведення господарства. Тому з урахуванням того , що
ОСОБА_1 позичив гроші у своєї матері , що підтверджує розписка на а.с. -8, то позивачем по цій справі мала бути мати ОСОБА_1.- ОСОБА_5, а відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2., згідно ст.61 СК України вони мали сумісну власність, вели разом господарство і відповідати по договорам укладеним під час шлюбу
повинні разом у рівних долях, тому у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди необхідно відмовити ; та виходячи із вимог ст.ст.57,58 ЦК України ( ЦК України1963 року), а ОСОБА_2. посилається у своєму позові на ст.ст.203, 215,231 ЦК України , який набрав чинності з 01 січня 2004 року. Згідно зі ст.5 цього Кодексу акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набуття ним чинності. Договір позики сторони уклали 23 грудня 2003 року, а також що стосовно строку позовної давності, він також пропущений ОСОБА_2. , згідно зі ст.71 ЦК України ( 1963 року) цей строк складає 3 роки, тому у зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1. про визнання недійсним договору позики та стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.
Керуючись ст.61 СК України ; ст.ст. 57,58,71 ЦК України 1963 року;10,60,212 ЦПК України, суд-
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди, та зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики та стягнення моральної шкоди відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення . Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд м. Феодосії Автономної Республіки Крим через Судацький міський суд Автономної республіки Крим .
Головуючий Л.М. Морозова