АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
29 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі:головуючого - судді Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Ломанову Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року, -
встановила:
10.09.2013 р. Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (надалі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №32-8АV/07-2006И від 13.07.2006 р., реєстровий №1780, - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 109,7 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м., та машиномісце НОМЕР_1, загальною площею 10,2 кв.м., що знаходиться в підземному автопаркінгу, розташованому в будинку АДРЕСА_1. Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». Визначити початкову ціну предмета іпотеки для її подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. З вартості реалізації предмета іпотеки задовольнити вимоги ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором в розмірі 646 766,18 дол. США, що станом на 02.09.2013 р. становить 5 169 602,08 грн. Також просив відшкодувати витрати по сплаті судового збору.
В подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги шляхом заміни первісного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача ОСОБА_3, а згодом на належного відповідача ОСОБА_1
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 13 липня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 32-8AV/07-2006И, згідно з яким Банк надав позичальнику кредит в сумі 430 000,00 дол. США, а останній прийняв вказані кредитні кошти та зобов'язався належним чином їх використовувати та повернути у порядку і на умовах, визначених договором.
Оскільки позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання, банк вимогою від 20.03.2013 р. за №30-11/1612 визнав строк повернення кредиту у повному обсязі таким, що настав достроково.
Станом на 02.09.2013 року сума заборгованості за кредитним договором становить 646766,18 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 5 169 602,08 грн.
На забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2.13.07.2006 р. було укладено договір іпотеки №32-8AV/07-2006И, відповідно до якого останній передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 109,7 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м., та машиномісце НОМЕР_1, яке знаходиться в підземному автопаркінгу в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 10,2 кв.м.
Враховуючи, що позивальник своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості по кредитному договору не виконує, є підстави для задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Постановою Господарського суду Одеської області від 14.02.2012 р. ОСОБА_2, як фізичну особу-підприємця визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.06.2012 р. затверджено реєстр вимог кредиторів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на загальну суму 218 500 749 грн. 10 коп., в тому числі грошові вимоги ПАТ «УкрСиббанк» на загальну суму 15 137 041 грн. 57 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.06.2012 р. скасовано обтяження нерухомого майна ОСОБА_2
16 серпня 2012 р. ліквідатором боржника було проведено аукціон з реалізації майна банкрута, на якому було реалізовано нерухоме майно, в тому числі предмети іпотеки за договором іпотеки №32-8AV/07-2006И від 13.07.2006 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 р. було скасовано постанову Господарського суду Одеської області від 14.02.2012 р., провадження в справі про банкрутство припинено.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.02.2013 р. скасовано заходи, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.06.2012 р. та відновлено записи щодо обтяження іпотекою нерухомого майна ОСОБА_2, в тому числі за договором іпотеки №32-8AV/07-2006И від 13.07.2006 р.
Оскільки на час розгляду справи було встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 та машиномісця в підземному паркінгу є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22.02.2013 р., а в силу ст.23 Закону України «Про іпотеку» дія іпотечного договору не припинилась як на час відкриття ліквідаційної процедури, так і на дату продажу ліквідатором предметів іпотеки, на що банк згоди не давав та коштів від реалізації не отримував, вважав, що ПАТ «УкрСиббанк» має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку».
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Свої доводи мотивує тим, що при ухваленні рішення не було враховано ту обставину, що постанова Господарського суду Одеської області від 14.02.2012 р. про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_4 була скасована, а тому на її підставі не могли виникати будь-які права і обов'язки учасників провадження у справі про банкрутство. Скасоване рішення не може створювати будь-яких правових наслідків.
За таких підстав суд першої інстанції на порушення вимог ст. 1, 23 Закону України «Про іпотеку» дійшов помилкового висновку про те, що належна відповідачу нерухомість не є предметом іпотеки те не звернув уваги, що до нового власника майна, яке є предметом іпотеки, переходять права та обов'язки за іпотечним договором.
Крім цього, чинним законодавством України не передбачено припинення іпотеки або її недійсність у разі проведення відчуження переданого в іпотеку майна відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та на підставі скасованої в подальшому постанови господарського суду про визнання фізичної особи-підприємця банкрутом. Таким чином, оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 17, 33 Закону України «Про іпотеку», ст.575, 589, 593 ЦК України.
Висновок суду про те, що за відсутності обтяжень іпотека спірної нерухомості не є дійсною для нового власника є таким, що суперечить ст.3, 4 Закону України «Про іпотеку», а зміст судового рішення не містить висновків щодо всіх обставин справи, мотивів наведення одних доказів та відхилення інших.
В судовому засіданні представник ПАТ «УкрСиббанк» решетнік Ю.І. апеляційну скаргу апеляційну скаргу підтримав. Уточнив, що предметом позову, зокрема, є квартира АДРЕСА_2. При цьому зазначення в позові квартири під №26 є помилкою.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 просила апеляційну скаргу відхилити.
Інші особи, що беруть участь в справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Заслухавши доповідь по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13 липня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 32-8AV/07-2006И, згідно з яким Банк надав позичальнику кредит в сумі 430 000,00 дол. США, а останній прийняв вказані кредитні кошти та зобов'язався належним чином їх використовувати та повернути їх у повному обсязі не пізніше 13.07.2027 р.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 13.07.2006 р. було укладено договір іпотеки №32-8AV/07-2006И, відповідно до якого останній передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 109,70 кв.м., житловою площею 73,20 кв. м., та машиномісце НОМЕР_1, яке знаходиться в підземному автопаркінгу в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 10,20 кв.м.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань із поверненням кредиту та сплати процентів за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 02.09.2013 року становить 646 766,18 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 5169 602,08 грн.
Постановою Господарського суду Одеської області по справі №21/17-5170-2011 від 14.02.2012 р. фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду Одеської області по справі №21/17-5170-2011 від 21.06.2012 р. затверджено реєстр вимог кредиторів до ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 218 500 749 грн. 10 коп., в тому числі грошові вимоги ПАТ «УкрСиббанк» на загальну суму 15 137 041 грн. 57 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.06.2012 р. постановлено скасувати обтяження нерухомого майна банкрута - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та вилучити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
16 серпня 2012 р. ліквідатором фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було проведено аукціон з реалізації спірного майна, переможцем якого визнано ОСОБА_6 За підсумками торгів між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в особі ліквідатора Хайла М.В. та ОСОБА_6 укладено договори купівлі-продажу квартири та машиномісця в підземному автопаркінгу, які в подальшому були продані ОСОБА_1 (а.с. 203-210 т.1, 7-14 т.2).
Зі змісту вказаних договорів вбачається, що на момент їх укладення вказане майно під забороною відчуження (арештом) не перебувало.
В подальшому постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 р. було скасовано постанову Господарського суду Одеської області по справі №21/17-5170-2011 від 14.02.2012 р., провадження в справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 припинено.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.02.2013 р. скасовано заходи, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.06.2012 р. та відновлено записи щодо обтяження іпотекою нерухомого майна ОСОБА_2, в тому числі за договором іпотеки №32-8AV/07-2006И від 13.07.2006 р.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки з огляду на наступне.
Відчуження майна, переданого в іпотеку під час проведення ліквідаційної процедури боржника, здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на момент реалізації в процедурі банкрутства спірного майна). Положеннями цього закону не передбачено згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство. Відповідна правова позиція Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-58цс13.
За змістом частин першої, третьої статті 575 ЦК України застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотекою.
Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого
виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і
боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не
встановлено законом.
Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не
встановлено цим Законом.
На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку,
встановленому цим Законом.
Реалізація майна, що є предметом застави, яка проведена в межах ліквідаційної процедури, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, у зв'язку з чим на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Відповідна правова позиція судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-168цс14.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на момент укладення договорів купівлі-продажу спірного майна від 16 серпня 2012 р. та від 02 лютого 2013 року були відсутні заборони відчуження (арешт) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.204, 208 т.1, а.с. 9, 11 т.2).
Згідно п.2 ст.3 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Враховуючи, що предмети іпотеки були реалізовані в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяжень в порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», позовних вимог про повернення коштів, отриманих від реалізації майна, заявлено не було, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача прав вимагати звернення стягнення на предмети іпотеки в останнього набувача майна.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, у результаті чого ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316,317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді:
Справа №22-ц/796/1349/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Фролова І.Ф.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.