Справа № 744/1438/14 Головуючий у 1 інстанції Гнип О. І.
Провадження № 33/795/22/2015
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 січня 2015 року місто Чернігів
апеляційний суд Чернігівської області в складі:
судді апеляційного суду - Миронцова В.М.,
з участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1, його представника - адвоката - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 25 грудня 2014 року,
В С Т А Н О В И В:
Цією постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одруженого, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 36 грн. 54 коп. судового збору.
Як встановив суд, 06 грудня 2014 року, о 23 год 45 хв, по вул. Новій в м. Семенівка Чернігівської області ОСОБА_1, в порушення п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України, керував автомобілем "Volkswagen Transporter (Т4)", номерний знак НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову незаконною, винесеною з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що, примусово доставивши його до лікарні, працівники ДАІ порушили вимоги ст. 266 КУпАП та п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, який затверджено постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року. Вважає, що суд неправомірно відкинув пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в тій частині чи перебував він в наручниках чи без них. Вбачає пояснення працівників ДАІ недостовірними, оскільки вони є заінтересованими особами. Протокол про адміністративне правопорушення вважає незаконним та таким, що не доводить його вину.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2, які підтримали у засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу з вказаних в ній підстав і просили її задовольнити, переглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, викладені у апеляційній скарзі, вважаю, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що він перебував у салоні автомобіля в якості пасажира і автомобілем не керував. Згодом до автомобіля підійшли працівники ДАІ і, звинувативши його у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, свавільно одягли наручники й відвезли до місцевої лікарні на медичне освідування. Потім відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, від його підпису він відмовився. Ніяких свідків події на місці не було.
Із пояснень свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні місцевого суду вбачається, що останній є приятелем ОСОБА_1 і хоча він не був свідком подій, однак пояснив, що останній автомобілем не керував, однак працівникі ДАІ застосували до останнього наручники та примусово доставили до медичного закладу для освідування.
Допитаний в суді першої інстанції інспектор ВДАІ з обслуговування Семенівського району Чернігівської області ОСОБА_5 показав, що 06 грудня 2014 року у нічний час він знаходився на патрулюванні та перебував на вулиці Самойловича в місті Семенівка Чернігівської області разом з інспектором ВДАІ з обслуговування Семенівського району Чернігівської області ОСОБА_6. Після 23 години, ближче до опівночі, по вулиці Самойловича проїжджав автомобіль марки «Volkswagen Transporter (Т4)» та, побачивши патрульний автомобіль Державтоінспекції, різко пришвидшив свій рух. Він автомобіль, що проїхав повз цього, зупинити світловим жезлом не встиг, адже той поїхав навтьоки. Коли автомобіль марки «Volkswagen Transporter (Т4)» ним на службовому автомобілі було наздогнано через певну відстань на вулиці Новій в місті Семенівка Чернігівської області і переслідуваний автомобіль зупинився, то виявилося, що у ньому перебував ОСОБА_1, який знаходився на пасажирському сидінні, куди судячи з усього, він пересів. Інших осіб в салоні автомобіля марки «Volkswagen Transporter (Т4)» не було. Цей автомобіль весь час з моменту його виявлення перебував у полі його зору, автомобіль під час руху ніхто не залишав, після зупинки з нього ніхто не виходив, керувати ним ніхто, крім ОСОБА_1, не міг. Через очевидний запах алкоголю з рота, ОСОБА_1 на місці ним було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою закріпленого за ВДАІ з обслуговування Семенівського району Чернігівської області приладу «Драгер», але ОСОБА_1 це зробити відмовився. Потім ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, на що той погодився. Після проходження огляду в місцевій лікарні, де було виявлено стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1, ним було складено протокол про адміністративне правопорушення. Зазначені у протоколі свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ним були запрошені з вулиці особисто біля районного відділу міліції для того, щоб засвідчити факт складання протоколу й відмови ОСОБА_1 від пояснення та підпису, про обставини керування автомобілем ОСОБА_1 їм нічого не відомо. Під час доправлення ОСОБА_1 до лікарні ним та інспектором ОСОБА_6 наручники до ОСОБА_1 не застосовувалися.
Опитаний як свідок в місцевому суді інспектор ВДАІ з обслуговування Семенівського району Чернігівської області ОСОБА_6 у судовому засіданні дав пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_5, та підтвердив, що на місці виявлення ОСОБА_1 й по дорозі до місцевої лікарні до ОСОБА_1 наручники не застосовувалися, на медичний огляд в лікарні він погодився без примусу.
Опитана як свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила про те, що вночі на початку доби 07 грудня 2014 року вона як черговий лікар Семенівської центральної районної лікарні в силу своїх обов'язків дійсно оглядала на стан сп'яніння ОСОБА_1. У ОСОБА_1 був відчутний різкий запах алкоголю з рота. Він вів себе дуже жваво, розповідав, що нібито сидів в автомобілі на місці пасажира. Скарг не пред'являв, але здається, був під час огляду у наручниках.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення в контексті ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, виконав всі вимоги закону щодо повного, всебічного дослідження обставин справи і на підставі перевірки та належної оцінки зібраних по справі доказів дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за зазначених у постанові обставин.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, зазначених у постанові, відповідає фактичним даним справи, ґрунтується на досліджених судом першої інстанції доказах, які також були предметом перевірки апеляційного суду.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АВ2 № 070720 від 07 грудня 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем "Volkswagen Transporter (Т4)", номерний знак НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, від пояснень і підпису в протоколі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху (а.с.1).
Вказане правопорушення підтверджується висновком щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07 грудня 2014 року, згідно якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння (а.с. 5).
Також, вина ОСОБА_1 підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які вказали, що були присутні при складанні протоколу на громадянина ОСОБА_1, за керування автомобілем "Volkswagen Transporter (Т4)", номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, та від пояснень і підпису в протоколі відмовився в присутності двох свідків.
Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, спростовуються вище вказаними доказами.
Апеляційний суд вважає правильною позицію місцевого суду щодо критичного ставлення до показань свідка ОСОБА_3, оскільки останній є приятелем правопорушника, який не був очевидцем подій і не бачив чи керував ОСОБА_1 автомобілем. Щож до свідчень свідка ОСОБА_4 лакаря, яка проводила огляд ОСОБА_1, свідчення якої не враховані при постановленні рішення, то апеляційний суд, також погоджується з позицією суду першої інстанції, оскільки остання, в ході допиту в суді не змогла відповісти ствержено чи був ОСОБА_1 під час освідування в наручниках чи ні, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с.13).
Статтею 272 КУпАП визначено, що як свідок по справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.
Враховуючи положення вищезазначеної статті, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції визнавши належними доказами показання працівників ДАІ правильно поклав в основу рішення їх свідчення, оскільки вони в повній мірі узгоджуються як між собою так і з іншими дослідженими в засіданні суду доказами, а тому доводи правопорушника з ціх підстав не заслуговують на увагу.
Разом з тим, не заслуговують на увагу і доводи правопорушника з приводу неправомірного застосування щодо нього наручників, оскільки такі його доводи не знайшли підтвердження в ході розгляду справи в суді першої інстанції.
При цьому, як встановлено в ході апеляційного розгляду, апелянтом дії працівників ДАІ оскаржувались в порядку адміністративного судочинства і постановою Семенівського районного суду Чернігівської області від 30.01.2015 року ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні протиправними дій працівників ДАІ щодо застосування до нього спецзасобів (наручників) та доставлення його до закладу охорони здоров'я для проведення медичного огляду на стан сп'яніння.
Посилання ОСОБА_1 на те, що суд не в повній мірі оцінив докази по справі, а саме те, що він не керував автомобілем, і тим самим не прийшов до правильного висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і позбавлені підстав, оскільки суд першої інстанції вірно надав належну оцінку наявним доказам та показанням всіх свідків.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Порушень чинного законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1. та його розгляду в суді, які б тягли за собою скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на вищенаведене, приходжу до переконання, що місцевим судом було вірно встановлено фактичний перебіг подій, дані про особу порушника, його не визнання вини, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, і належним чином оцінено та проаналізовано наявні у справі докази та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП, тобто порушення особою п. 2.9 "а" встановлених Правил дорожнього руху.
При призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП.
За таких обставин, порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається. Постанова суду відповідає вимогам закону, а тому скасуванню чи зміні не підлягає.
З огляду на це, апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги скаржника ОСОБА_1 про те, що суд порушив вимоги закону та необґрунтовано обрав відносно нього стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн., а тому і підстав для задоволення скарги та скасування ухваленого судового рішення не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 25 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Миронцов