У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 5 лютого 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням  прокурора, який брав участь у розгляді справи, на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 12 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 7 листопада 2007 року.

Постановою заступника прокурора Луганської області від 26 червня 2007 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 201 КК України. Зокрема, на думку органів досудового слідства, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом 5 років проводили експортні операції по продажу і переміщенню вантажів з України до Росії, при цьому всіма питаннями митного оформлення операцій займався ОСОБА_1. 28.04.2007 року без оформлення митних документів за попередньою домовленістю, достовірно знаючи, що вантаж підлягає переміщенню з України в Росію, ОСОБА_1 в м. Луганську оформив угоду купівлі-продажу металопрокату ПТ-3В ОСОБА_2у. 30.04.2007 року в районі с. Городище Біловодського району Луганської області був затриманий автомобіль КАМАЗ-5329 д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2а, який намагався поза митним контролем перевезти в Росію металопрокат вагою 17930 кг на суму 188265 грн.. Таким чином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 намагалися поза митним контролем перемістити через митний кордон України металопрокат титану марки ТП-3В.

ОСОБА_1 оскаржив цю постанову до Ленінського районного суду м. Луганська, який своєю постановою від 12 жовтня 2007 року задовольнив його скаргу, а постанову заступника прокурора Луганської області від 26 червня 2007  року скасував та в порушенні кримінальної справи щодо нього відмовив за відсутністю в його діях складу злочину.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 7 листопада 2007 року постанова Ленінського районного суду м. Луганська від 12 жовтня 2007 року залишена без зміни.

У постанові від 12 жовтня 2007 року суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах кримінальної справи щодо ОСОБА_1 відсутні дані про скоєння ним контрабанди за попередньою змовою з ОСОБА_2, немає підтвердження того, яким чином ОСОБА_1 має відношення до дій затриманого ОСОБА_2 по переміщенню металопрокату через кордон поза митним контролем.

У касаційному поданні порушується питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. На думку автора подання, судами як першої, так і апеляційної інстанцій допущена однобічність та неповнота у дослідженні матеріалів справи. Вважає, що у прокурора було достатньо приводів та підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 201 КК України.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_3., котра просила відмовити у задоволенні подання прокурора, прокурора, який підтримав касаційне подання,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи  касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання данних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Зокрема, суд повинен перевіряти чи були наявними на час порушення справи, передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила кримінальну справу, достатньо даних, що вказували б на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КРК України).

Проте, суд в порушення вимог закону при перевірці достовірності приводів та  підстав до порушення кримінальної справи став перевіряти докази про наявність чи відсутність в діях особи ознак складу злочину, що може бути лише при провадженні як досудового, так і судового слідства після порушення кримінальної справи, в порядку визначеному законом.

Тобто суд першої інстанції вдався до вирішення питань, що мають бути вирішені в інших стадіях кримінального процесу та не оцінив наявність доказів, котрі б свідчили про підстави та приводи порушення кримінальної справи.

Апеляційний суд, перевіряючи матеріали справи, не звернув уваги на порушення вимог закону судом першої інстанції і залишив постанову без зміни.

Тому, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

         Керуючись ст. ст.  395, 396 КПК України, колегія суддів

                                                        у х в а л и л а :

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, задовольнити.

Постанову  Ленінського районного суду м. Луганська від 12 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 7 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.

                                                    Судді:

           В.Г. Жук                        О.В. Кривенда                    О.Т. Кузьменко