У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого: Павліченка С.В.

суддів: Бондаренка Ю.О., Куцина М.М.

при секретарі: Чейпеш С.І.

розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Мукачівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та витребування майна від добросовісного набувача ,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Мукачівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та витребування майна від добросовісного набувача.

Позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина у виді 1\5 частини квартири АДРЕСА_1.

На випадок своєї смерті, ОСОБА_5 залишила заповіт на ім'я свого сина - ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 22.07.2009 року за реєстровим № 1499, згідно якого визначила свого сина ОСОБА_4 спадкоємцем всього майна, належного їй на день смерті. Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 09.09.2013 року визначено для ОСОБА_4 додатковий строк для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за заповітом матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

У встановлений судом додатковий строк, ОСОБА_4 подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини за заповітом матері, однак нотаріус видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1\5 частини квартири АДРЕСА_1 не виявляється можливим, оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_5, було видано 03.08.2010 року за реєстровим № 1-1115 на ім'я чоловіка померлої - ОСОБА_8. Батько позивача - ОСОБА_9, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Однак за життя, за договором дарування від 18.12.2012 року, відчужив отримане у спадок після смерті дружини ОСОБА_5 майно у виді 1\5 частини квартири АДРЕСА_1 своїй внучці ОСОБА_2, яка в даному випадку вважається добросовісним набувачем, але у добровільному порядку повертати не належне їй майно у виді 1\5 частини спірної квартири не виявляє бажання, тому спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 просив позов задоволити та відновити його порушені права на спадщину за заповітом.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 16 липня 2014 року позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про спадщину за законом від 03.08.2010 року на 1\5 частину квартири АДРЕСА_1, видане Мукачівською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_9, зареєстроване в реєстрі за № 1-1115. Витребувано від ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4, спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5, у виді 1\5 частини квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на 1\5 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 ставить питання про скасування даного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 06 серпня 2009 року відкрилася спадщина на 1\5 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5, що стверджується відповідними матеріалами справи(а.с. 16, 18, 19, 20).

Спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_4, син померлої, який у визначений судом додатковий строк подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_5, що стверджується матеріалами справи ( а.с.15, 26, 27).

Згідно відповіді державного нотаріуса А. М. Плеша від 28.12.2013 року (а.с.28), позивачу - ОСОБА_4 повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5 від 22.07.2009 року (копія наявна у витребуваній від нотаріуса копії спадкової справи а.с. 6) на 1\5 частину квартири АДРЕСА_1 на ім.'я ОСОБА_4 неможливо, так як свідоцтво на 1\5 частину квартири АДРЕСА_1, було видане 03.08.2010 року за реєстровим № 1-1115 на ім'я чоловіка померлої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н., який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.08.2010 року на 1\5 частину квартири АДРЕСА_1, видане Мукачівською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_9, зареєстроване в реєстрі за № 1-111, ОСОБА_9 - є власником 1\5 частини квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. від 03.08.2010 року (а.с. 35, 36).

Відповідно до договору дарування від 18.12.2012 року, ОСОБА_9, 1935 р. н. подарував ОСОБА_2, яка прийняла в дар 2/5 частини квартири АДРЕСА_1, які належали дарувальнику в т. ч. 1/5 частини вказаної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Мукачівської державної нотаріальної контори від 03.08.2010 року, реєстр 1-1115(отримане у спадок після смерті дружини ОСОБА_5.) та 1/5 частина вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності (рішення Мукачівського міськвиконкому № 10 від 29.01.1997 року)виданого 30.01.1997 р.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.17).

Також, в судових засіданнях встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_8 (чоловіка померлої) та реєстрації права власності на нерухоме майно у виді 1\5 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_9, проведеною 10.08.2010 р. КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» згідно запису № 7064 в книзі 161 - порушує право на спадщину, в порядку спадкування за заповітом спадкодавця ОСОБА_5, сином померлої - ОСОБА_4.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Проте свідоцтво може бути визнане недійсним "також в інших випадках, встановлених законом", що дозволяє стверджувати про те, що перелік підстав визнання свідоцтва недійсним не є вичерпним і може бути розширений шляхом аналізу й тлумачення інших норм спадкового права.

Відповідно до підпункту 4.14 п. 4 Глави 10 Розділу 2 Порядку, при видачі Свідоцтва на право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, що підтверджують вказані факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

ОСОБА_4 не відмовлявся від прийняття спадщини за заповітом матері, а навпаки дізнавшись про наявність заповіту, в судовому порядку отримав додатковий строк для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за заповітом матері.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Окрім того, п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року передбачено, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом.

Суд першої інстанції повно й всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про те, що спадкоємець ОСОБА_4 має право вимоги до добросовісного набувача ОСОБА_2 про витребування 1/5 частини спірної квартири від неї.

Посилання апелянта на те, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 05 вересня 2014 року, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 09 вересня 2013 року про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - скасоване, не може бути взято до уваги, оскільки на момент пред'явлення позову ОСОБА_4 в суд першої інстанції та винесення Мукачівським судом заочного рішення від 16 липня 2014 року, рішення від 09 вересня 2013 року було чинним і не скасованим.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області , -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді