Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/37/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Бугайченко Т. А.

Доповідач Бубличенко В. П.

РІШЕННЯ

Іменем України

22.01.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Бубличенко В.П.

суддів - Кривохижі В.І.

Сукач Т.О.

при секретарі - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2014 року і

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором позики.

Зазначала, що 22 червня 2013 року між нею і ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_4 взяла у неї грошові кошти в розмірі 2000 доларів США зі сплатою 10% за один місяць за користування позикою, які зобов'язалася повернути до 22 липня 2013 року. Відповідачка ОСОБА_5 взяла на себе обов'язок по забезпеченню виконання зобов'язань ОСОБА_4 за договором позики як поручитель.

Посилаючись на те, що зобов'язання за договором позики не виконано, позивачка просила стягнути солідарно зі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на її користь борг в сумі 23660 грн. і 26026 грн. відсотків за користування позикою.

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним. Посилалася на те, що розписка підроблена позивачкою, зокрема в частині повернення боргу до 22 липня 2013 року і в частині поручительства ОСОБА_5

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Суд стягнув зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 47867 грн. 54 коп., яка складається із заборгованості по позиці в розмірі 23660 грн. і відсотків за користування позикою в сумі 23733 грн. 28 коп., а також 474 грн. 26 коп. судових витрат.

Ухвалою від 29 вересня 2014 року суд виправив допущену у рішенні арифметичну помилку, вказавши, що стягненню підлягає не 47867,54 грн., а 47393,28 грн.

У задоволенні позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_5 як поручителя за договором позики, та зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним суд відмовив.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, а її зустрічний позов задовольнити.

ОСОБА_3 і ОСОБА_5 рішення суду не оскаржили.

Про час і місце розгляду справи відповідачка ОСОБА_5 повідомлена у встановленому статтею 76 ЦПК України порядку, в судове засідання не з'явилася, причину неявки не повідомила.

Враховуючи положення ч.2 ст.305 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, колегія суддів вирішила розглядати справу у відсутності відповідачки ОСОБА_5

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_4, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника позивача, ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та обґрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 22 червня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір позики, що підтверджується розпискою (а.с. 5). Згідно з цим договором ОСОБА_4 взяла в борг у ОСОБА_3 2000 доларів США. Також в розписці зазначено, що гроші позичені під 10 % на один місяць до 22 липня 2013 року.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовя'зується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сумка не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-63цс13 від 18 вересня 2013 року письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Враховуючи наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що написана 22 червня 2013 року ОСОБА_4 розписка про те, що вона взяла в борг у ОСОБА_3 2000 доларів США під 10% є підтвердженням укладення між ними договору позики.

З матеріалів справи і пояснень сторін вбачається, що строк повернення позики у розписці ОСОБА_4 не був указаний. Цей строк, а саме до 22 липня 2013 року, дописала позивачка ОСОБА_3 При цьому вона не надала доказів, які б підтверджували, що такий строк повернення коштів було узгоджено з відповідачкою ОСОБА_4

На цю обставину не звернув уваги суд першої інстанції при вирішенні зустрічного позову про визнання договору позики недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, встановлених ч.3 ст.203 ЦК України, є підставою недійсності правочину (ч.1 ст.215 ЦК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що частина договору позики щодо строку її повернення не відповідає волевиявленню позичальника ОСОБА_4, а тому є недійсною.

У зв'язку з цим рішення суду про відмову у задоволенні зустрічного позову підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про визнання договору позики недійсним в частині строку повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки статтею 1049 ЦК України передбачено можливість укладення договору позики без зазначення строку її повернення, визнання недійсним укладеного між сторонами договору в частині строку повернення позики до 22 липня 2013 року не має наслідком недійсності інших частин цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред"явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред"явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Пленум Верховного Суду України у п. 14 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

З урахуванням наведеного суд правильно визначив розмір заборгованості за договором позики в розмірі 23660 грн. за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Доводи відповідачки ОСОБА_4 про те, що вона борг повернула позивачці у повному обсязі, не ґрунтуються на доказах і спростовуються наявністю у позивачки оригіналу розписки.

Перевіряючи доводи відповідачки щодо повернення нею боргу, суд обґрунтовано виходив з положень ст. 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до звичаїв ділового обороту у випадку належного виконання грошового зобов'язання розписка повертається боржникові з відповідною відміткою про виконання.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В договорі позики зазначено, що ОСОБА_3 має право на отримання 10% від суми позики. Колегія суддів вважає, що нарахування судом 10% щомісячно на суму позики є помилковим і не відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

Тому згідно з п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України в частині стягнення відсотків рішення суду підлягає зміні із зменшенням розміру відсотків до 2366 грн. (23660 грн. х 10% = 2366 грн.).

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України розмір визначених судом першої інстанції судових витрат, що підлягають відшкодуванню з відповідачки ОСОБА_4 на користь позивачки має бути зменшено до 260,26 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, при поданні апеляційної скарги ОСОБА_4 не було сплачено судовий збір. У зв'язку з цим, враховуючи, що апеляційна скарга була задоволена частково, ОСОБА_4 має сплатити в доход держави 251,93 коп. судового збору, а ОСОБА_3 - 106,83 грн., виходячи з того, що загальний розмір судового збору за подання апеляційної скарги складає 358,76 грн. (236,96 грн. з вимог майнового характеру і 121,80 грн. з вимог немайнового характеру), і вимоги апеляційної скарги були задоволені частково.

В частині стягнення боргу за договором позики в розмірі 23660 грн. рішення суду відповідає обставинам справи і вимогам закону, тому в цій частині підстав для його скасування і задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 209, 307-309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2014 року в частині стягнення відсотків за користування позикою та відшкодування судових витрат змінити.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 відсотки за користування позикою в сумі 2366 (дві тисячі триста шістдесят шість) грн. та 260 (двісті шістдесят) грн. 26 коп. судових витрат.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2014 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним скасувати з ухваленням нового рішення, яким зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати частково недійсним договір позики, укладений 22 червня 2013 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, в частині строку повернення боргу, а саме: «на 1 місяць до 22.07.2013 р.».

В частині стягнення зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики в сумі 23660 грн. рішення суду залишити без змін.

Стягнути судовий збір в доход держави: з ОСОБА_3 - 106 (сто шість) грн. 83 коп., зі ОСОБА_4 - 251 (двісті п»тдесят одну) грн. 93 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді