РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 2-7398/11

пр. № 2/759/12/15

26 січня 2015 року

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Наборозняка М.І.

за участю секретаря Дюрич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення , встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування,

встановив:

Позивач 11.11.2011 звернувся до суду із вказаним позовом, який уточнив 31.05.2013 року ( том 1, а.с.88-91) та просить суд про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на спадкове майно.

Позови мотивував тим, що вона з 23 квітня 1992 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина.

Від першого шлюбу у ОСОБА_3 був син - ОСОБА_4.

Далі позивач зазначив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Враховуючи вищезазначене, спадкоємцями ОСОБА_3 за законом є його дружина, ОСОБА_1 та його син від першого шлюбу, ОСОБА_4.

Після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 Десятою Київською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 49788566.

Під час ведення спадкової справи ОСОБА_3 нотаріус Десятої Київської державної нотаріальної контори, повідомив ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, тобто за місяць до смерті свого батька, ОСОБА_3.

Згодом, ОСОБА_1 дізналась, що Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 1231/2010 після смерті ОСОБА_4. Наскільки їй стало відомо, спадкоємцями за законом ОСОБА_4, окрім її чоловіка - ОСОБА_3, є його мати - ОСОБА_5 та його син - ОСОБА_2.

ОСОБА_3 останні роки тяжко хворів, переніс інсульт (отримав інвалідність ІІ групи). Весь цей час ОСОБА_3 перебував у лікарні та потребував догляду, оскільки ОСОБА_4 втратив зв'язок зі своїм батьком - ОСОБА_3, на час відкриття спадщини ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_1 не володіли інформацією щодо місцезнаходження та долі ОСОБА_4.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, які воно видане, не мала права на спадкування, але й з інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення, у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину, прав інших осіб тощо.

Враховуючи те, що під час видачі Свідоцтва про право на спадщину не було враховано право іншого спадкоємця - ОСОБА_1, яка має право у порядку спадкової трансмісії після смерті її чоловіка, ОСОБА_3, на частину в спадщині його сина, ОСОБА_4, яка складає ? частину квартири АДРЕСА_1, тому вважає, що видане 28 грудня 2010 року ОСОБА_5 Свідоцтво про право на спадщину є недійсним.

Окільки в нотаріальному порядку вона не може реалізувати своє право на прийняття спадщини, тому що у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини вона не звернулася до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини з поважних причин, у зв'язку з чим дана спадщина вже була прийнята та було отримано Свідоцтво про право на спадщину іншими спадкоємцями без урахування її прав, тому за захистом свого права на спадкування вона вимушена звернутися до суду.

Вимоги визначила:

- про встановлення юридичного факту, що вона у шестимісячний строк для прийняття спадщини не звернулася до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві, у порядку спадкової трансмісії, з поважних причин.

Також просить:

· визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_3), видане 28 грудня 2010 року Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5;

· визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкової трансмісії, після смерті ОСОБА_4 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_3).

В судовому засіданні позивач та його представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на викладені в уточненій позовній заяві обставини. Також уточнили з приводу характеристик квартири (спадкового майна) та конкретизації спадкової трансмісії безпосередньо у тексті позовних вимог та просять суд:

· Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 28 грудня 2010 року Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою (реєстр №8-2042) на ім*я ОСОБА_5 на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

·  Визнати за ОСОБА_1, яка проживає у АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1, право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, у порядку спадкової трансмісії у зв*язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та не встиг прийняти вказану частку квартири, як спадщину за законом, після смерті свого сина ОСОБА_4.

Відповідач впродовж трьох років неодноразово викликався в судове засідання шляхом направлення викликів за місцем його проживання у США, зазначеним позивачем. В остаточному результаті до суду надійшло повідомлення із США про те, що вручити виклик відповідачу неможливо у зв*язку з його відсутністю за вказаним місцем проживання. Також в одному із судових засідань у грудні 2014 року приймала участь представник відповідача. Проте розгляд справи по суті не проводився у зв*язку із клопотанням представника позивача, свого відношення до позовних вимог представник відповідача не висловила. В подальшому суд не вважав за можливе проводити розгляд справи за її (представника відповідача) участі, оскільки вона не надала належно оформленої, посвідченої перекладеної на українську мову довіреності. Вона надала певні документи , які надійшли їй із США (як вона пояснила). Проте в них була довіреність на двох окремих сторінках, які не були посвідчені ніким.

З огляду на викладене та тривалість розгляду справи суд ухвалив розглянути її в заочному розгляді, проти чого не заперечувала позивач та її представник.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за такими підставами.

Суд керується вимогами ст. 10, 11, 60 ЦПК України щодо змагальності, диспозитивності та обов*язку доказування сторонами своїх вимог чи заперечень в ході розгляду справи, які учасникам розгляду справи роз*яснювались неодноразово.

Відповідно до ст. ст. 3, 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно суд розглядає такі справи і у випадку наявності доказаного факту порушення прав, свобод чи інтересів відповідним чином захищає їх шляхом ухвалення судових рішень.

Суд вважає доказаним факт поважності пропуску встановленого законом 6-місячного строку позивачем звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, враховуючи ствердження позивача в позовній заяві, які позивач підтвердила в судовому засіданні.

Такі обставини підтверджуються наявними у копіях спадкових справ, наданих суду за запитом іу зв*язку із задоволенням клопотання позивача про їх витребування.

Також у спадкових справах наявні докази про смерть спадкодавців, про сімейні відносини позивачки та ОСОБА_3, його родинні відносини із названими у позовній особі відносини.

При розгляді справи встановлено, що свідоцтво про право на спадщину (а.с.5) на ім*я ОСОБА_5 (том 1 , а.с. 158) в частині її права власності на ? частину спірної квартири від спадкодавця (її сина ОСОБА_4.) видано без врахування долі її колишнього чоловіка батька спадкоємця ОСОБА_4 - ОСОБА_3, який не встиг прийняти спадщину , на думку суду за поважних причин (не будучи інформованим про смерть його сина).

Тому він, ОСОБА_3, мав право успадкувати половину спадщини після смерті сина, а іншу половини - мати сина ОСОБА_5, тобто, по ? частини спірної квартири кожний.

Тому свідоцтво щодо спадщини ОСОБА_5 суд визнає недійсним на підставі вказаного у позовній заяві законодавства - статті 1301 ЦК України.

За таких підстав позивач, як дружина ОСОБА_3 має право на спадкування майна свого померлого чоловіка, тобто , ? спірної квартири, за законом, як спадкоємець першої черги згідно із вказаною у позовній заяві ст. 1261 ЦК України.

Суд при розгляді справи враховує, що у спадковій справі не зазначено інших спадкоємців, окрім позивача щодо спадкування майна ОСОБА_3, а також , що позивач фактично не може вирішити свої питання у нотаріуса, враховуючи пропущений строк звернення, а також, що спадщина вже оформлена нотаріусом повністю на інших вказаних осіб. Тому право позивача підлягає захисту в судовому порядку згідно зі ст.. 3 ЦПК України.

Суд не вважає за необхідне окремо встановлювати факт, що має юридичне значення та зазначати про це в резолютивній частині рішення суду, оскільки вказаний факт встановлюється для вирішення питання про визнання права позивача на спадкове майно, а вказане право суд також визнає за позивачем у судовому порядку. Такий факт суд міг констатувати лише у разі встановлення строку для звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Тому зазначення про поважність причин не звернення позивача до нотаріуса із зазначеною заявою в даному конкретному випадку не надає позивачу будь-яких правових наслідків, оскільки право, для якого такий факт вона бажає встановити суд за нею визнає безпосередньо.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 212-214, 225-226 ЦПК України, суд

вирішив :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 28 грудня 2010 року Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою (реєстр №8-2042) на ім*я ОСОБА_5 на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_1, яка проживає у АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1, право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, у порядку спадкової трансмісії у зв*язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та не встиг прийняти вказану частку квартири, як спадщину за законом, після смерті свого сина ОСОБА_4.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом першої інстанції за заявою відповідача, поданою до суду протягом 10 днів з дня отримання його копрії.

На рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційну скаргу на адресу Апеляційного суду м.Києва через районний суд, особами, які є учасниками розгляду справи, але не були присутніми при проголошенні рішення суду - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя :