УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2015 р. Справа № 10778/14/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участі секретаря - Ратушної М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області та Тернопільського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про поновлення на роботі,
В С Т А Н О В И В :
24.09.2014 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області та Тернопільського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (далі - УМВС та МВ відповідно), у якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28.10.2014 (а.с.27-28), просив: скасувати п.1 наказу УМВС від 29.08.2013 №917 «Про порушення законності та службової дисципліни, допущені працівником Тернопільського МВ УМВС в області, та покарання винних» (далі - наказ №917); скасувати наказ УМВС від 05.09.2013 №189 о/с «По особовому складу» (далі - наказ №189 о/с) в частині звільнення його з органів внутрішніх справ з 05.09.2013; зобов'язати УМВС поновити його на посаді оперуповноваженого сектору ДСБЕЗ МВ з 06.09.2013; зобов'язати УМВС виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.09.2013 до дня поновлення на роботі.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року в справі №819/2111/14-а позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив ОСОБА_1, який покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Залишаючи без розгляду позовну заяву в справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустив встановлений ст.99 КАС України строк звернення до адміністративного суду, а тому застосуванню підлягає ст.100 КАС України.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Так, згідно ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
В силу вимог ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 цієї статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Вказані положення ч.3 ст.99 КАС України кореспондують із ч.1 ст.233 КЗпП України відповідно до якої, працівник у справах про звільнення може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Із вищенаведеного слідує, що законодавець чітко передбачив можливість особи в місячний строк оскаржити дії та рішення суб'єкта владних повноважень щодо свого звільнення, якщо вона вважає, що таке було здійснено незаконно, водночас зазначений строк обраховується з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень (або його посадових, службових осіб) у публічно-правових відносинах, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених та наявних доводів.
Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваний наказ №189 о/с прийнятий 05.09.2013, а наказ №917 29.08.2013, однак оскаржені позивачем лише 24.09.2014, тобто із значним пропуском встановленого спеціальним законодавством місячного строку.
Відповідно до наявних у справі розписки ОСОБА_1 від 03.09.2013 (а.с.62) та від 05.09.2013 (а.с.26, 51), позивач отримав наказ №189 о/с, трудову книжку, військовий квиток 05.09.2013 та був ознайомлений із наказом №917 - 03.09.2013, що фактично ним не заперечується.
Відтак, вказане також спростовує його твердження про обізнаність з оскаржуваними наказами лише з листів МВ від 15.09.2014 №С-506 та від 23.10.2014 №20954 (а.с.5, 29).
Апеляційний суд звертає увагу позивача на те, що скорочені строки оскарження передбачені ч.3 ст.99 КАС України та ч.1 ст.233 КЗпП України слугують засобом унеможливлення порушення трудових прав працівників які можуть бути прийняті на посаду звільненої особи та функціональної діяльності органу з якого така особа була звільнена, оскільки вважається, що учасники трудових відносин у даному випадку безпосередньо обізнані з рішеннями, діями чи бездіяльністю роботодавця, крім цього, за законом вони мають право на таку «обізнаність», що також надає їм можливість оперативно звернутися за судовим захистом.
У даному випадку позивач належним чином не скористався наданим йому правом у встановлений строк оскаржити відповідні накази УМВС.
Не можуть бути визнані поважними також доводи ОСОБА_1 про пропуск строку звернення до суду із розглядуваним позовом у зв'язку із тим, що ним отримано висновок службового розслідування від 28.08.2013 лише у вересні 2014 року, оскільки про такий висновок йому було відомо із наказу №189 о/с, що надавало йому можливість ознайомитись та отримати такий у встановлені строки.
Відтак, позивач мав усі правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у строки, встановлені ч.3 ст.99 КАС України, будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять, як і підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, у зв'язку з пропуском без поважних причин встановленого ст.99 КАС України строку звернення до суду.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя В.В. Ніколін
Повний текст виготовлений 23 січня 2015 року.