УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Парінової І.К.,Ступак О.В.,Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення 42 сесії Кольчинської селищної ради Закарпатської області 6 скликання від 15 квітня 2014 року № 812. Вимоги обґрунтовані тим, що рішенням 17-ої сесії Кольчинської селищної ради 23 скликання від 17 квітня 2001 року йому було виділено земельну ділянку в розмірі 0,02 га для облаштування водойми для підсобного господарства по АДРЕСА_1. Протягом 13 років під час користування земельною ділянкою він привів її у передбачуваний рішенням селищної ради вигляд та утримував її в належному стані. Рішенням 42 сесії 6 скликання Кольчинської селищної ради від 15 квітня 2014 року № 812 рішення від 17 квітня 2001 року було скасовано. Вважає, що селищною радою перевищено межі розгляду клопотання Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області про приведення рішення 17-ої сесії 23 скликання від 17 квітня 2001 року у відповідність до норм чинного земельного законодавства. Також зазначає, що селищна рада не могла скасовувати своє рішення, яке вичерпало свою дію фактом його виконання.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 29 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2014 року, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення 42 сесії 6 скликання Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області від 15 квітня 2014 року № 812 «Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі Кольчинська селищна рада Мукачівського району Закарпатської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст. 140-149 ЗК України.

Такої підстави для припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЗК України не передбачено.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до п. 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Згідно з висновком Конституційного Суду України, викладеного у рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання (п. 5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, виходячи з того, що органи місцевого самоврядування не мають повноважень скасовувати свої попередні рішення.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених в оскаржуваних рішеннях, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, та не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи було допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

І.К. Парінова О.В. СтупакС.П. Штелик