ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

----------------------------------------------------------------------------------------------------------                            

Р І Ш Е Н Н Я           

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" січня 2007 р.                                                                                   Справа №  11/233

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого -судді Довганя К.І., при секретарі -Анастас”євій Л.В., за участю представників сторін: позивача -ОСОБА_2 за довіреністю,  відповідача -Заінчковський Д.А. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу  за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-ремонтне комунальне підприємство” про тлумачення умов договору, стягнення пені та витрат на юридичну допомогу,

                                                                 ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про тлумачення умов договору в частині встановлення відповідальності відповідача за порушення строків оплати у вигляді пені, стягнення 10723,30 грн. пені та 6020 грн. збитків у вигляді витрат на юридичну допомогу. В обгрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що при укладанні договору від НОМЕР_1 сторонами в п.4.2 було помилково вказано про право замовника -відповідача по справі, нараховувати пеню за прострочку оплати, оскільки позивач за умовами договору був зобов'язаний надавати відповідачу транспортні послуги, а останній їх оплачувати. Так як відповідач своєчасного розрахунку за надані послуги не провів, то він зобов'язаний сплатити визначену договором пеню. Крім того, на думку позивача, діями відповідача йому було завдано збитків у вигляді витрат на юридичну допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позові.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні проти позову заперечили з наступних підстав.

Позивач звертався до господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача про стягнення боргу за надані на умовах договору від 15.07.2005 р. транспортні послуги та пені за прострочку оплати цих послуг. Рішенням суду від 21.06.2006 р. позов було задоволено частково, стягнуто на користь позивача суму основного боргу 41659,45 грн. та відмовлено в позові в частині стягнення пені. При цьому суд, мотивуючи відмову в позові щодо стягнення пені дав оцінку пункту договору, протлумачити який просить позивач у даній справі та дійшов висновку про безпідставність вимог позивача. Вказане рішення набрало законної сили з прийняттям постанови Київським міжобласним апеляційним господарським судом, якою воно залишено без змін. Щодо стягнення збитків у вигляді витрат на юридичну допомогу то, на думку відповідача, вони також не підлягають задоволенню з мотивів відсутності правових підстав для їх стягнення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази

встановив наступне.

          15.07.2005 р. сторонами було укладено договір НОМЕР_1 відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати позивачу транспортних послуг, а останній прийняти та оплатити ці послуги протягом 15 днів з моменту їх надання. П. 4.2 договору встановлено : „За несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник нараховує пеню в розмірі 0,1 % від суми неоплати за кожен день просрочки.”

          Відповідач умови договору в частині своєчасної оплати наданих послуг не виконував у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача про стягнення боргу за надані на умовах договору від 15.07.2005 р. транспортні послуги та пені за прострочку оплати цих послуг. Рішенням суду від 21.06.2006 р.  у справі №01/1796 позов було задоволено частково, стягнуто на користь позивача суму основного боргу 41659,45 грн. та відмовлено в позові в частині стягнення пені. Мотивуючи відмову в позові в частині стягнення пені суд встановив наступне:

Позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі 6796 грн. 73 коп., посилаючись на п. 4.2 договору.

Суд вважає вимогу позивача в частині неустойки безпідставною, оскільки відповідно до п. 4.2 договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник нараховує пеню в розмірі 0,1% від суми неоплати за кожен день прострочки.

Тобто, договором не передбачено відповідальності замовника (відповідача) за несвоєчасну оплату виконаних робіт.

          У відповідності до ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)  виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ст. 549 ЦК України (далі - ЦК України) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Текст наданої позивачем копії договору НОМЕР_1 від 15.07.2005 року в п. 4.2 містить виправлення від руки, які повністю змінюють зміст цього пункту.

Сторонами ніяким чином не оговорено внесення змін чи доповнень до договору НОМЕР_1 від 15.07.2005 року, а тому суд вважає дійсним первісний текст п. 4.2 договору, згідно з яким замовник нараховує пеню за несвоєчасну оплату виконаних робіт.

Таким чином, суд вважає, що сторонами не вчинено письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань відповідачем, а тому позивач не має права на стягнення з нього пені.

Вказане рішення набрало законної сили з прийняттям постанови Київським міжобласним апеляційним господарським судом, якою воно залишено без змін. При цьому, як вбачається з тексту постанови, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважав прийняте рішення законним та просив залишити його без змін.

Ст. 213 ЦК України встановлено:

„1. Зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

2. На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

3. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.”

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Ст.ст. 173, 174, 179 ГК України містять такі положення:

„Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну  дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати:

-          з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору  на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. 

Виходячи з фактичних обставин справи та приписів наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.

При розгляді господарським судом Черкаської області справи №01/1796 за позовом позивача до відповідача про стягнення боргу за надані транспортні послуги на умовах договору від НОМЕР_1 та пені суд  дав оцінку тексту п.4.2 договору та дійшов висновку про те, що  при укладені договору сторони не встановили відповідальності замовника-відповідача по справі у вигляді пені. Таким чином, судом було встановлено обставини укладення сторонами умов договору щодо пені, про тлумачення яких просить позивач суд у даній справі, а відтак позовні вимоги з цих підстав не підлягають задоволенню.

Оскільки умовами укладеного сторонами договору не встановлено забезпечення зобов'язання відповідача у вигляді пені, то у задоволені позову в цій частині слід відмовити.

Також не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення збитків у вигляді понесених витрат на юридичну допомогу, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному причинному зв'язку з діями відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-84 ГПК України суд, -

                                                                     ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                               К.І.Довгань