У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Жука В.Г. |
|
|
|
|
|
суддів за участю прокурора |
Кузьменко О.Т., Кривенди О.В. Колесниченка О.В. |
|
|
|
|
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 6 травня 2008 року щодо ОСОБА_1
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2008 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимості не має,
засуджено за ч.2 ст.190 КК України на один рік обмеження волі, ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України на шість місяців обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено один рік два дні обмеження волі.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 6 травня 2008 року вирок змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_1 із ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України на ч.3 ст.15, ч.2 ст.190 КК України та призначено покарання за цією статтею із застосуванням ст.69 КК України шість місяців виправних робіт. На підставі ст.ст.70, 72 КК України їй остаточно призначено один рік два дні обмеження волі.
З урахуванням внесених у вирок змін ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона у квітні 2005 року, перебуваючи на Центральному ринку м. Луцька, шляхом обману та зловживання довірою, представившись продавцю ПФ “Наша Ряба” Михальчук Л.В. працівником санітарно - епідеміологічної станції м. Луцька й повідомивши неправдиві відомості, що їй необхідні зразки курячого м'яса ПФ “Наша Ряба” для проведення санітарного аналізу, отримала від продавця декілька шматків м'яса, які для потерпілого ОСОБА_2 матеріальної цінності не становлять.
Вона ж у квітні 2005 року на ринку “Пасаж” по вул. Карпенка - Карого в м. Луцьку шляхом обману та зловживання довірою, представившись продавцю ПФ “Наша Ряба” ОСОБА_4 та менеджерові ОСОБА_3 працівником санітарно - епідеміологічної станції м. Луцька й повідомивши неправдиві відомості, що їх продукція не відповідає державним стандартам, від чого потерпіли громадяни, на лікування яких потрібні кошти, заволоділа грошима у сумі 500 грн., спричинивши ПФ “Наша Ряба” матеріальну шкоду.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 7 липня 2005 року в м. Луцьку на перехресті вулиць Винниченка - Суворова шляхом обману та зловживання довірою, повідомивши менеджерові ПФ “Наша Ряба” ОСОБА_3 неправдиві відомості про те, що продукція даної торгової марки не відповідає державним стандартам і людям, які захворіли внаслідок уживання неякісної продукції, необхідно надати матеріальну допомогу на лікування, повторно заволоділа грошима ПФ “Наша Ряба” на суму 400 грн.
Окрім того, ОСОБА_1 повторно 9 липня 2005 року, перебуваючи на площі Возз'єднання в м. Луцьку, шляхом обману та зловживаючи довірою повідомила менеджерові ПФ “Наша Ряба” ОСОБА_3 про необхідність надання матеріальної допомоги особам, які нібито отруїлися продукцією ПФ “Наша Ряба” і яким потрібні гроші на лікування, намагалася заволодіти грошима у сумі 760 грн., однак не довела свого умислу до кінця з причин, що не залежали від її волі, так як була затримана працівниками міліції.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на те, що апеляційний суд допустив неправильне застосування кримінального закону, оскільки всупереч вимогам ст.57 КК України призначив за ч.3 ст.15, ч.2ст.190 КК України виправні роботи особі, яка не працює, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Крім того, вказує на невідповідність призначеного засудженій покарання ступені тяжкості вчинених злочинів та її особі внаслідок м'якості.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів, кваліфікації її дій за ч.2 ст.190, ч.3 ст.15, ч.2 ст.190 КК України, є законними і обґрунтованими та у касаційному поданні не оскаржуються.
Твердження прокурора про неправильне застосування апеляційним судом кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.15, ч.2 ст.190 КК України ґрунтується на законі та матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.57 КК України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.
З цього випливає, що виправні роботи призначаються тільки працюючим.
Однак апеляційний суд, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 на ч.3 ст.15, ч.2 ст.190 КК України та призначивши засудженій покарання у виді виправних робіт, ці вимоги закону не виконав.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 як на час учинення злочинів, так і під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, не працювала. Тому суд не міг призначити їй такий вид покарання як виправні роботи.
Разом із тим, доводи прокурора про те, що призначене ОСОБА_1 покарання є м'яким, необґрунтовані.
Обираючи покарання за ч.2 ст.190 КК України, суд першої інстанції належним чином урахував ступінь тяжкості цього злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу засудженої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, стан її психічного здоров'я, а також відсутність тяжких наслідків від протиправної поведінки ОСОБА_1
З висновком апеляційного суду про те, що призначене ОСОБА_1 за ч.2 ст.190 КК України покарання у виді обмеження волі на строк один рік відповідає ступені тяжкості вчиненого та особі засудженої і не є надто м'яким, погоджується й колегія суддів касаційного суду, тому касаційне подання в цій частині задоволенню не підлягає.
Оскільки призначене ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.15, ч.2 ст.190 КК України у виді виправних робіт суперечить вимогам ст. 57 КК України, а підстав для призначення їй більш суворого покарання не вбачається, колегія суддів вважає необхідним вирок у частині призначеного їй покарання за цією статтею КК України змінити та пом'якшити покарання до штрафу.
Виходячи з наведеного й керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 6 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити, пом'якшити призначене їй за ч.3 ст.15 ч.2 ст. 190 КК України покарання до штрафу у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.).
За сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.15 ч.2 ст.190 КК України, на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 один рік обмеження волі.
Судді: