Справа № 352/2640/14-ц

Провадження № 22-ц/779/304/2015

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М.

Суддя-доповідач Проскурніцький П.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Проскурніцького П.І.,

суддів: Вакарук В.М., Ясеновенко Л.В.

секретаря: Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Тисменицького районного суду від 26 грудня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Тисменицького районного суду від 26 грудня 2014 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову - відмовлено.

На дану ухвалу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що вказана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню.

Вказала, що суд першої інстанції, ігноруючи норми статті 182 ЦК України, наклав арешт на нерухоме майно, яке взагалі не зареєстроване у відповідності до чинного законоадвства України.

Суд першої інстанції проігнорував, що Тисменицьким районним судом вже розглядалася цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання за позивачем права власності на частину сумісного майна подружжя, а саме - незавершеного будівництва по АДРЕСА_1, та визнання за ОСОБА_4 права власності на 14/100 вказаної недобудови. Тобто, ті самі предмет, підстави і сторони, що і в позові у даній справі. Рішенням цього суду від 27.06.2014 року у позові ОСОБА_4 було відмовлено у зв'язку з його безпідставністю та недоведеністю позовних вимог. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07.10.2014 року апеляційна скарга ОСОБА_4 була відхилена.

Зазначила, що суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.151 ЦПК України, не взяв до уваги відсутність доказів не тільки ймовірного відчуження незавершеного будівництва спірного будинковолодіння, але і самої можливості відчуження нерухомого майна, яке не зареєстроване у встановленому законом порядку. Вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими вимогами.

З цих підстав, ухвалу суду першої інстанції просила скасувати, постановити нову ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту ст. ст. 152-154 ЦПК України забезпечення позову - слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення, у зв'язку з чим скасування цих заходів судом може мати місце у разі виконання судового рішення або відмови у задоволенні вимог позивача.

Відповідно до вимог процесуального закону і роз'яснень Верховного Суду України , що викладені в п. 10, постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" - заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпечення позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Оскільки рішення суду за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя не ухвалене, провадження у справі не закрито і заяву не залишено без розгляду, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про скасування вжитих заходів забезпечення позову, так як заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч.3,4,5 ст. 154 ЦПК України, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому порядку з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Підставами для вжиття заходів забезпечення позову, як вбачається зі змісту ч.3 ст. 151 ЦПК України, є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Отже, вирішуючи питання про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову суду слід було встановити обставини, які б свідчили про відсутність потреби у забезпеченні позову або про неефективність вжитих заходів, або про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, тощо.

Оскільки підставою для забезпечення позову, відповідно до ухвали від 10 грудня 2014 року, була наявність загрози відчуження нерухомого майна, яке є предметом позову, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, а судом не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про відсутність потреби у забезпеченні позову чи про неефективність вжитих заходів, чи про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи тощо, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про скасування вжитих заходів забезпечення позову.

Обставини, на які посилається заявник як на підставу скасування заходів забезпечення позову, не є обґрунтованими підставами для скасування заходів забезпечення позову.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог норм процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317, ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Тисменицького районного суду від 26 грудня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: В.М. Вакарук

Л.В. Ясеновенко