ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.01.2015р. Справа № 9104/177477/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Хобор Р.Б.,
судді Сапіги В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові
апеляційну скаргу Миколаївської міської ради Миколаївського району Львівської області, м.Миколаїв Львівської області
на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 08.10.2012р. у справі №1313/3029/2012
за позовом Державного підприємства “Стрийський лісгосп”, м.Стрий Львівської області
до виконавчого комітету Миколаївської міської ради Миколаївського району Львівської області, м.Миколаїв Львівської області
про визнання недійсним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
19.09.2012р. позивач: Державне підприємство “Стрийський лісгосп” звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради Миколаївського району Львівської області про визнання недійсним та скасування рішення, просив скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №139 від 06.06.2012р., яким неправомірно було відмовлено ДП “Стрийський лісгосп” щодо присвоєння адресного номера земельній ділянці; зобов’язати виконавчий комітет Миколаївської міської ради ухвалити нове рішення по суті заяви, поданої 14.03.2012р., та присвоїти адресний номер земельній ділянці, відведеній для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою: Львівська область, м.Миколаїв, вул.Прийми, 1а.
Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 08.10.2012р. у справі №1313/3029/2012 позовні вимоги ДП “Стрийський лісгосп” задоволено, скасовано рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №139 від 06.06.2012р., яким неправомірно було відмовлено ДП “Стрийський лісгосп” щодо присвоєння адресного номера земельній ділянці; зобов’язано виконавчий комітет Миколаївської міської ради ухвалити нове рішення по суті заяви, поданої 14.03.2012р., та присвоїти адресний номер земельній ділянці, відведеній для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою: Львівська область, м.Миколаїв, вул.Прийми, 1а.
Рішення суду мотивовано тим, що згідно з зведеним оціночним актом на будинковолодіння №1-а по вул.Прийми в м.Миколаєві, власником будинковолодіння є ДП “Стрийський лісгосп”, даний факт відображено у допоміжній таблиці; згідно із довідкою, вартість будинку, який рахується на балансі в ДП “Стрийський лісгосп” та знаходиться за адресою: Львівська область, м.Миколаїв, вул.Прийма, 1а, становить 6102,12грн.; згідно із вимогами ст.41 Конституції України, ст.ст.19, 321 ЦК України, власник має право вчиняти відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону; відповідно до вимог ч.ч.5, 6 ст.17 ЗК України 1992р., чинного на час передачі у власність земельної ділянки, така передача здійснюється органом місцевого самоврядування за місцем розташування цієї ділянки. Земельна ділянка передається у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації тощо). Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що представником позивача доведено обставини, які свідчать про недійсність та підстави для скасування рішення Миколаївської міської ради №139 від 06.06.2012р.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач: Миколаївська міська рада Миколаївського району Львівської області, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з’ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що будь-які документи, що підтверджують законність будівництва позивачем житлового будинку, тим більше відведення земельної ділянки для його обслуговування відсутні, не подавались до міської ради та не досліджувались в судовому засіданні. Апелянт зазначив, що присвоєння адресного номера передбачено законодавством виключно для об’єктів нерухомого майна, виходячи з повноважень виконавчих органів міських рад здійснювати облік нерухомого майна на відповідній території, а земельним ділянкам присвоюється кадастровий номер, що регулюється Тимчасовим порядком присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010р. №749. З поданих ДП “Стрийський лісгосп” документів та самого звернення є очевидним, що адресний номер нерухомому майну – житловому будинку по вул.Прийма в м.Миколаєві вже був присвоєний, присвоєння адресного номера земельним ділянкам суперечить чинному законодавству.
Крім того, Миколаївською міською радою ніколи не приймалось рішення щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м.Миколаїв, вул.Прийма, 1а, та рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цією адресою чи технічної документації із землеустрою; договір оренди, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, будь-які інші докази про відведення земельної ділянки та її розміри теж відсутні.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до вимог ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.04.2012р. на адресу Миколаївської міської ради Миколаївського району Львівської області надійшов лист Державного підприємства “Стрийське лісове господарство” від 14.03.2012р. №102 (а.с.20), в якому підприємство просило присвоїти адресний номер земельній ділянці, відведеній під обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована в м.Миколаїв по вул.Прийми, 1а. До листа було додано копію технічного паспорта на житловий будинок з господарськими спорудами за даною адресою.
У зв’язку з відсутністю адресної нумерації по вул.Прийма, 1а, у м.Миколаєві, Миколаївська міська рада Миколаївського району Львівської області звернулась із запитом від 10.04.2012р. №02-12/477 до Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації про надання інформації щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: вул.Прийма, 1а, в м.Миколаєві.
У відповідь на вищевказаний запит, Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації повідомило (відповідь від 23.04.2012р. №1241), що згідно з даними технічного архіву Стрийського МБТІ технічна інвентаризація нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Прийма, 1, була проведена 24.06.2003р., рік побудови будинку 1965р., право власності не зареєстровано. Інформації про проведення технічної інвентаризації нерухомого майна по вул.Прийма, 1а, в м.Миколаєві, не надано (а.с.28).
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради Миколаївського району Львівської області від 06.06.2012р. №139 відмовлено Державному підприємству “Стрийський лісгосп” щодо присвоєння адресного номера земельній ділянці по вул.Прийма, у зв’язку із відсутністю документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою та будівлями (а.с.5).
Згідно із вимогами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог ст.25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, сільські, селищні, міські ради правомочні розгялдати і вирішувати питання, віднесені Конституціє України, цим та іншими законами до їх відання.
За вимогами ст.1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, виконавчі органи рад – органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно із вимогами ч.ч.6, 10 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Виходячи з повноважень виконавчих органів міських рад здійснювати облік нерухомого майна на відповідній території, передбачених пп.10 п.б ст.30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з доводами апелянта про те, що присвоєння адресного номера передбачено законодавством виключно для об’єктів нерухомого майна; земельним ділянкам присвоюється кадастровий номер, що регулюється Тимчасовим порядком присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010р. №749. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що адресний номер нерухомому майну – житловому будинку по вул.Прийма, 1а, в м.Миколаєві, вже було присвоєно.
Вказаним Порядком встановлено, що визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці здійснюють територіальні органи Держземагенства, правонаступником якого є територіальні органи Держкомзему. Кадастровий номер визначається з використанням автоматизованої системи державного земельного кадастру за результатами складення документації із землеустрою до її погодження та прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність (користування) в установленому порядку на підставі заяви замовника такої документації.
Згідно із вимогами ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Згідно із вимогами п.3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №677, проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі: рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Миколаївською міською радою Миколаївського району Львівської області приймались рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: Львівська область, м.Миколаїв, вул.Прийма, 1а, чи технічної документації із землеустрою; позивачем не надано доказів, які б підтверджували право користування вказаною земельною ділянкою, а також докази, які підтверджували відведення земельної ділянки та її розміри.
Відповідно до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із вимогами ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції неправомірно задоволив позовні вимоги позивача, оскільки відповідач, як суб’єкт владних повноважень, надав суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятого ним рішення.
Із врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, не дотримано норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, у випадках неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участі в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради Миколаївського району Львівської області, м.Миколаїв Львівської області на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 08.10.2012р. у справі №1313/3029/2012 за позовом Державного підприємства “Стрийський лісгосп”, м.Стрий Львівської області до виконавчого комітету Миколаївської міської ради Миколаївського району Львівської області, м.Миколаїв Львівської області про визнання недійсним та скасування рішення, - задоволити.
2. Постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 08.10.2012р. у справі №1313/3029/2012, - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя Р.Б. Хобор
Суддя В.П. Сапіга