ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2015р. Справа № 9104/182613/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Клюби В.В.,
судді Попка Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові
апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, м.Тернопіль
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.11.2012р. у справі №2а-1970/3638/12
за позовом ОСОБА_1, м.Чортків Тернопільської області
до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, м.Тернопіль
про скасування постанови про накладення штрафу, -
ВСТАНОВИВ:
27.09.2012р. позивач: ОСОБА_1 звернувся до Чортківського районного суду Тернопільської області із адміністративним позовом до відповідача: Інспекції державного архітектурного будівельного контролю у Тернопільській області про скасування постанов про накладання штрафу у сфері містобудівної діяльності.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача було притягнуто до відповідальності без перевірки виконання ним приписів відповідача, а також без перевірки того факту, що позивач передав нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, в оренду своєму сину ОСОБА_2, згідно з договором оренди від 01.02.2012р., за умовами якого саме орендар повинен провести реконструкцію даху будівлі, а не позивач.
За наслідками розгляду справи Тернопільський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення, оскільки оскаржувані постанови складені на ФОП ОСОБА_1 як підприємця, однак ОСОБА_1 здійснював будівельні роботи як фізична особа, не використовував об'єкт будівництва в підприємницькій діяльності. Крім того, законодавство не розмежовує майно фізичної особи від її майна як суб'єкта підприємницької діяльності, тому ОСОБА_1 не може нести відповідальність, згідно із Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".
Не погодившись із постановою суду першої інстанції апелянт (відповідач у справі): Інспекція державного архітектурного будівельного контролю у Тернопільській області оскаржив її в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі посилається на те, що самочинне будівництво проводив саме ФОП ОСОБА_1, який в ході розгляду справи по суті змінив підставу позову із здійснення самочинної реконструкції орендарем ФОП ОСОБА_2 на невикористання його в підприємницькій діяльності. Крім цього, апелянт стверджує, що посилання суду на невикористання об'єкта будівництва в підприємницькій діяльності не є підставою для скасування оскаржуваних постанов Інспекції ДБК, оскільки під час здійснення будівельних робіт в приміщенні провадження господарської діяльності в ньому (експлуатація) є неможливим, а у випадку такого використання за це також передбачена відповідальність.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, керуючись вимогами ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів встановлено наступне:
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що позивач: ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 28.12.2011р. є власником нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 29.12.2011р.
01.02.2012р. між позивачем та його сином ОСОБА_2 було укладено договір оренди зазначеної будівлі, за умовами якого орендар мав провести реконструкцію даху будівлі в якості орендної плати.
Зазначений договір сторонами не виконувався, як встановлено прокуратурою Чортківського району, позивач самостійно проводив реконструкцію даху.
В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.03.2012р. встановлено, що з 24.03.2012р. позивач разом з жителями сіл Джурин та Слобідка Джуринська Чортківського району ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 проводили будівельні роботи з реконструкції даху на зазначеній будівлі самовільно, внаслідок чого 26.03.2012р. стався нещасний випадок, а саме: отримання тілесних ушкоджень в результаті падіння балок.
У зв'язку із нещасним випадком, за повідомленням управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Тернопільської облдержадміністрації, Інспекцією державного архітектурного будівельного контролю у Тернопільській області була проведена позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, в результаті якої був виявлений факт самовільного будівництва, а саме, реконструкція даху нежитлового приміщення з надбудовою за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом від 27.03.2012р.
За наслідками перевірки, відповідно до вимог ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивачу було надано припис про зупинення виконання будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, або дозволу на виконання будівельних робіт та припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
За проведення будівельних робіт без забезпечення технічного та авторського наглядів, а також за проведення цих робіт без відповідної розробленої та затвердженої проектної документації і без реєстрації об'єкта в органах архітектурно-будівельного контролю позивача притягнуто до відповідальності відповідно до ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" у вигляді штрафів постановами Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області про накладання штрафу у сфері містобудівної діяльності №13/12 від 30.03.2012р. в сумі 38628,00грн, №14/12 від 30.03.2012р. в сумі 48285,00грн. та №15/12 від 30.03.2012р. в сумі 36628,00грн.
Актом Чорківської міської ради від 23.11.2012р. встановлено, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, з 01.01.2012р. не використовувалось, тобто не використовувалося з моменту його купівлі позивачем.
При прийнятті рішення по суті спору суд першої інстанції керувався наступними нормами матеріального права:
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури, дотримання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та проектної документації.
Відповідно до преамбули Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", цей Закон встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Статтею 1 цього Закону передбачено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.
При цьому, юридична відповідальність фізичних осіб за самовільне будівництво та під час планування і забудови територій передбачена статтями 96-1 та 97 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.325 ЦК України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Стаття 320 ЦК України передбачає право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
Статтею 52 ЦК України визначено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
На основі вищенаведених норм матеріального права та фактичних обставин справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач здійснював самовільне будівництво, а саме реконструкцію даху нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, однак він вчинив таке правопорушення як власник майна - фізична особа, а не як фізична особа-підприємець при здійсненні підприємницької діяльності, а тому він повинен нести відповідальність згідно правил Кодексу України про адміністративні правопорушення, а не Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Позивача притягнуто до відповідальності, згідно з оскаржуваними постановами, відповідно до пунктів 4, 7-8 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" за:
- виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат;
- незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов'язковим згідно із законодавством, - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат;
- незабезпечення замовником здійснення авторського нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов'язковим згідно із законодавством, - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.
Здійснення факту самочинної реконструкції нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, саме ФОП ОСОБА_1 опосередковано підтверджується наявними в справі доказами: листом начальника ТДІ з питань праці у Тернопільській обл., договором оренди між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 30.03.2012р. Крім цього, відсутні заперечення позивача на підписаному ним акті перевірки від 27.03.2012р. та пояснення до протоколів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. В акті перевірки позивачем власноручно зазначено у полі: зауваження щодо здійснення перевірки: При перекритті будинку піднесено стіни основних капітальних стін висотою 60см.
Відповідно до тексту позовної заяви, перша фактична підстава позову - здійснення самочинної реконструкції приміщення орендарем ФОП ОСОБА_2, дві інші: порушення Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та передчасне накладення стягнення за невиконання припису - відношення до підтвердження обставини нездійснення самочинної реконструкції саме ФОП ОСОБА_1 не мають.
Відповідно до вимог ч.1 ст.137 КАС України, до початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.
В матеріалах справи відсутня заява про зміну підстави позову, тому колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що зміна фактичної підстави позову після початку судового розгляду справи по суті не відповідає приписам КАС України та свідчить про зловживання учасником процесу своїми процесуальними правами (подано позов з одних підстав, після їх спростування в процесі розгляду справи відповідачем, змінено підстави на зовсім інші, кардинально протилежні).
Крім цього, колегія суддів вважає, що фактичне використання об'єкта будівництва у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_1 не має значення для даної справи, оскільки за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, передбачена окрема відповідальність, однак, таких фактів перевіркою інспекції ДБК не було виявлено.
Не спростовують оскаржуваних постанов про накладення штрафів також пояснення позивача про те, що будівельні роботи виконували його знайомі (родичі) на його (позивача) прохання як фізичної особи, оскільки такі запрошені особи не позбавлені можливості виконувати будівельні роботи без належного оформлення договірних відносин та документації також для ФОП ОСОБА_1 (що є окремим порушенням законодавства).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про підставність задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки застосовані до позивача штрафні санкції, згідно із оскаржуваними постановами про накладання штрафу у сфері містобудівної діяльності, винесені Інспекцією державного архітектурного будівельного контролю у Тернопільській області в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
З огляду на викладене, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови і вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, м.Тернопіль на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.11.2012р. у справі №2а-1970/3638/12 за позовом ОСОБА_1, м.Чортків Тернопільської області до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, м.Тернопіль про скасування постанови про накладення штрафу, - задоволити.
2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.11.2012р. у справі №2а-1970/3638/12, - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя В.В. Клюба
Суддя Я.С. Попко