Дата документу Справа № 227/1011/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 11-кп/778/182/15 Головуючий в 1 інстанції

ЄУ №227/1011/14-к Тітова Т.А.

Категорія ч.ч.2, 3 ст. 185, ч.2 ст. 121 КК Доповідач Бараненко Л.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Бараненко Л.Я.,

суддів Шпоньки В.П.,

Дадашевої С.В.,

при секретарі Бойко О.О.,

за участі прокурора Максименка В.В.,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050230001013 від 02.01.2014 року та № 12014050230001084 від 03.06.2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Завидо-Кудашеве Добропільського району Донецької області громадянина України, який має неповну середню освіту, не працює і не навчається, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимий,

у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 2, 3 ст.185, ч.2 ст.121 КК України

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній сказі, обвинувачений ОСОБА_4 не заперечуючи доведеність провини й кваліфікацію його дій, з урахуванням обставин, які пом'якшують покарання, проситьзмінити вирок і зменшити остаточне покарання до семи років позбавлення волі.

Крім того ОСОБА_4 було подано клопотання про застосування щодо нього амністії.

Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2014 року, ОСОБА_4 засуджено: за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 121 КК України до восьми років позбавлення волі.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_4 визначено у вигляді восьми років позбавлення волі.

Строк покарання ухвалено рахувати з 4 вересня 2014 року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 змінено на тримання під вартою.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за те що 27 грудня 2013 року приблизно о 19-20 годині він будучи неповнолітнім о, з метою заволодіння чужим майном із корисливих спонукань шляхом зняття віконного скла проник в жилий будинок АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно, яке належить громадянці ОСОБА_5, знявши з вугільної печі металеві деталі, а саме: дві чавунні плити вартістю 54,60 грн. за одиницю на суму 109,20 грн., п'ять колосників вартістю 19 грн. за одиницю на суму 95 грн., куток окантовки розміром 5x5 см довжиною 270 см вартістю 25,50 грн. за один погонний метр на суму 68,85 грн., - а загалом майна на суму 273,05 грн., чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 у зазначеному розмірі.

1 січня 2014 року приблизно о 18 годині ОСОБА_4 повторно, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном із корисливих спонукань шляхом розбиття віконного скла проник у житловий будинок АДРЕСА_4 звідки таємно викрав майно, яке належить громадянину ОСОБА_6, - магнітофон марки «PHILIPS АZ 1830» вартістю 178,20 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду у вказаному розмірі.

3 січня 2014 року приблизно о 20 годині ОСОБА_4 після сумісного вживання спиртних напоїв з громадянином ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті неприязних стосунків, які виникли з приводу поводження ОСОБА_7 з сестрою обвинуваченого, знаходячись біля двору за місцем проживання потерпілого в АДРЕСА_5, умисно наніс тому 19 ударів ногами по голові, обличчю та шиї та спричинив тяжкі тілесні ушкодження. В результаті отриманих ушкоджень 3 січня 2014 року о 23 годині в приміщенні Добропільської ЦМЛ настала смерть постраждалого ОСОБА_7

Крім того, 23 травня 2014 року приблизно о 14 годині ОСОБА_4 повторно в стані алкогольного сп'яніння з метою заволодіння чужим майном із корисливих спонукань, знаходячись у дворі домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_6, шляхом вільного доступу таємно викрав велосипед марки «Аист» вартістю 200 грн., який належить громадянину ОСОБА_8, з викраденим зник, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду у вказаному розмірі.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу і клопотання обвинуваченого, висновок прокурора на думку якого, вирок є законним, а клопотання є необґрунтованим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Колегією суддів апеляційної інстанції, у межах апеляційної скарги, перевірені законність і обґрунтованість вироку, і правильність призначеного покарання. Обсяг обвинувачення й кваліфікація ніким з учасників процесу не оскаржується.

Покарання яке було призначено судом ОСОБА_4 відповідає положенням Загальної частини КК України - є в межах, встановлених у санкціях статей Особливої частини КК України, які передбачають відповідальність за скоєні обвинуваченим злочини. При цьому, були враховані характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, те що наслідком одного з них стала загибель людини, дані про особу засудженого, а саме: що він раніше не судимий, що він покинув навчання у Краматорському вищому професійному торгово-кулінарному училищі, звідки охарактеризований негативно, не зайнятий суспільно-корисною діяльністю, негативно охарактеризований за місцем проживання як особа, що зловживає спиртними напоями, останній злочин вчинив у той період, коли у провадженні суду вже перебувало перше кримінальне провадження.

Давання обвинуваченим пізнавальних правдивих показань судом було розцінене, як каяття і враховано поряд з неповнолітнім віком в якості пом'якшуючих покарання обставин.

Вчинення злочинів в стані алкогольного сп'яніння суд зарахував обставиною, яка обтяжує покарання.

Все це в сукупності, стало підставою для суду дійти висновку про можливість виправлення й перевиховання ОСОБА_4 лише в умовах ізоляції від суспільства.

Разом з тим колегія погоджується з доводами обвинуваченого про необхідність пом'якшення покарання, оскільки обставини, на які він посилався, судом при призначенні покарання були враховані лише частково.

Так на момент скоєння злочинів обвинувачений був неповнолітнім, виховувався в інтернаті, одним із мотивів вчинення злочину за ч.2 ст.121 КК України слугувала образлива поведінка потерпілого по відношенню до сестри ОСОБА_4 - ОСОБА_9

Відповідно ч.1 ст.408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду необхідно змінити в частині призначеного покарання за ч.2 ст.121 КК України і остаточного покарання.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, з урахуванням обставин щодо особи обвинуваченого та обставин, які погіршують і пом'якшують покарання, ОСОБА_4 доречно призначити покарання у вигляді семи років позбавлення волі.

При цьому колегія суддів вважає, що принцип призначення остаточного покарання змінювати підстав не має, тому остаточне покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст.70 КК України має бути визначено у вигляді семи років позбавлення волі.

Стосовно доводів зазначених в клопотанні про застосування амністії слід зазначити, що згідно з п. «є» ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р., амністія не застосовується до осіб, засуджених у тому числі за умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах (частина друга статті 121 КК України 2001 р.). Оскільки остаточне покарання ОСОБА_4 призначено за сукупністю злочинів, один з яких кваліфіковано за ч.2 ст.121 КК України, відповідно, підстав для задоволення клопотання ОСОБА_4 і звільнення його від покарання не має.

На підставі викладеного та керуючись статями 376, 404, 405, 408, 418 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2014 року, стосовно ОСОБА_4, змінити в частині призначеного покарання за ч.2 ст.121 КК України і остаточного покарання.

За вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді семи років позбавлення волі.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_4 визначити у вигляді семи років позбавлення волі.

В решті вирок місцевого суду залишити без змін.

Клопотання ОСОБА_4 про застосування амністії, залишити без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий

Судді