Провадження № 22ц/790/324/15 Головуючий 1-ї інст. - Вергун І.В.
Справа № 2016/2-881/11 Суддя доповідач - Бровченко І.О.
Категорія: договірні
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Бровченко І.О.,
суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,
при секретарі - Афоніні К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання недійсним довіреності та договору купівлі-продажу квартири, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2011 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання недійсними довіреності та договору купівлі - продажу квартири.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що наміру продавати квартиру не мала, оскільки це її єдине жило. На момент складання довіреності не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати. Вважала договір купівлі-продажу недійсним, так як не уповноважувала ОСОБА_5 здійснювати продаж своєї квартири.
Посилаючись на те, що договір не відповідає її волевиявленню та вимогам закону, з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України ОСОБА_6 просила визнати довіреність та договір купівлі-продажу недійсними.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією актового запису про смерть № 628 від 23 серпня 2011 року.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 вересня 2011 року провадження у справі зупинено до залучення у справі правонаступників позивача.
23 березня 2012 року ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області до участі у справі в якості позивачів залучені правонаступники померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтримали позовні вимоги померлої ОСОБА_6
Позивач ОСОБА_3 вказувала, що у ОСОБА_6 розлади здоров'я появились після смерті її сина в 1995 році. В грудні 2011 року ОСОБА_6 при складанні заповіту згадала, що раніше уже була в нотаріальній конторі і підписувала якісь документи. Не орієнтувалась в часі, не знала ні днів, не чисел, плутала день з ніччю. Категорично ставилася до лікарів, яких вважала вбивцями. Психіатричне лікування їй стали призначати з 2011 року. Вважала, що ОСОБА_6 при укладенні довіреності, а в подальшому договору купівлі - продажу квартири не розуміла своїх дій.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник позов не визнали посилаючись на те, що ОСОБА_6 та її правонаступники не надали належних та допустимих доказів того, що в період укладення довіреності і договору купівлі - продажу перебувала в стані, коли не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Відповідач ОСОБА_5 позов не визнала пояснивши, що ОСОБА_6 була адекватною людиною, розуміла значення своїх дій.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсною довіреність від 28 травня 2009 року посвідчену приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровану в реєстрі за № 1160, виданою ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_5 на право управління та розпорядження квартирою АДРЕСА_1. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 29 травня 2009 року укладений між ОСОБА_6, від імені якої діяла ОСОБА_5 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 1441. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1- ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3, ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права; неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що 28 травня 2009 року ОСОБА_6 надала ОСОБА_5 нотаріально завірену довіреність на управління та розпорядження (продавати за ціну і на умовах на свій розсуд) належної їй квартири АДРЕСА_1( а.с.6 том 1).
Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 29 травня 2009 року приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі за № 1441, ОСОБА_6, від імені якої діяла ОСОБА_5 на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу ОСОБА_7 28 травня 2009 року за № 1160, передала, а ОСОБА_1 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 ( а.с.7-10 том 1).
11 грудня 2009 року ОСОБА_6 склала заповіт, де все своє майно, де б таке не було, та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті і на що вона за законом буде мати право, вона заповіла ОСОБА_3 ( а.с.31 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією актового запису про смерть № 628 від 23 серпня 2011 року (а.с. 58-60 том 1).
Із ксерокопії спадкової справи № 599/2011 Ізюмської державної нотаріальної контори вбачається, що з заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася ОСОБА_3 і з заявою про прийняття спадщини за законом звернувся ОСОБА_4 (а.с.72,79 том 1).
ОСОБА_6 перебувала на обліку у лікаря - психіатра з 12 листопада 2009 року з діагнозом розвиненого недоумства ( а.с.126 том 1).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, старший дільничний інспектор Ізюмського МВ пояснив, що починаючи з 2006 року ОСОБА_6 скаржилась на те, що до її квартири крізь двері проходять сторонні і забирають речі. ОСОБА_6 було запропоновано пройти обстеження, але вона відмовилась. Скаржилась ОСОБА_6 з приводу тих самих питань і в міськвиконком.
Свідок ОСОБА_10, колишній начальник Ізюмського МВ пояснив, що ОСОБА_6 в період з 1999 по 2003 роки приходила на прийом з приводу того, що сусіди свердлять дірки зверху і знизу, і пускають газ. Дані факти не підтверджувалися, однак вона повторно про них заявляла, як в міліцію, так і в органи самоврядування.
Свідок ОСОБА_11, лікар - психіатр Ізюмської ЦМЛ пояснив, що на період листопада 2009 року ОСОБА_6 була в стані розвиненого недоумства, висловлювала маячні ідеї про те, що в її квартирі живуть сторонні особи. На момент постановки на облік адекватно себе не сприймала.
Згідно акту (висновку) судово-психіатричної експертизи № 12 від 18 липня 2014 року, проведеної комісією експертів Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології, ОСОБА_6 на момент складання довіреності 28 травня 2009 року виявляла тяжкий психічний розлад у формі судинної деменції з маячними симптомами і за своїм психічним станом була нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладання довіреності від 28 травня 2009 року ОСОБА_6 абсолютно була неспроможна розуміти значення своїх дій і керувати ними. Оскільки договір купівлі-продажу квартири від 29 травня 2009 року є похідним від доручення від 28 травня 2009 року, яке видано особою, яка на момент його видачі не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними, суд прийшов до висновку, що доручення та договір купівлі-продажу квартири є недійсними.
Вирішуючи спір, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги у повній мірі повторюють заперечення представника ОСОБА_1 яким судом першої інстанції надана належна оцінка, з якою погоджується судова колегія.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи в разі, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Висновок суду про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсним з підстав передбачених ч. 1 ст. 225 ЦПК України здійснено з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК України.
Посилання апелянта, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволені клопотання про виклик експертів для дачі усних пояснень, оскільки експертами на надано чіткого висновку про абсолютну неспроможність ОСОБА_6 в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними, протирічать матеріалам справи. З заключної частини висновку судово-психіатричної експертизи № 12 від 18 липня 2014 року вбачається, що ОСОБА_6 на момент складання довіреності 28 травня 2009 року виявляла тяжкий психічний розлад у формі судинної деменції з маячними симптомами і за своїм психічним станом була нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Висновок експертизи є чіткий та має конкретний характер, містить вичерпну відповідь на порушені перед експертами питання. Представником відповідача ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування висновку експертизи або сумніватись у правильності висновків експертів, що пов'язано з недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що висновок суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Матеріали справи не містять відомостей, що дослідження проведені з недотриманням чи відхиленням від методики дослідження.
Твердження апелянта, що пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не є належними та допустимими доказами по справі, є помилковими. Вказані свідки повідомили суду обставини, які мають значення для справи та їх пояснення відповідають зібраним у справі доказам і не протирічать їм.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді -