ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

м. Київ

 02.02.2009 р.                                                                                                     № 9/383

13:09

 

За позовом

ОСОБА_1

 

до

Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Державного казначейства України

 

про	зобов'язання вчинити певні дії

 

Головуючий суддя: Кротюк О.В. Судді: Качур І.А. Ковзель П.О. Секретар судового засідання: Таран Т.К.

 

Обставини справи:

 

          Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Київського міського військового комісаріату, Державного казначейства України з вимогами:

-          визнати неправомірними дії відповідачів відносно нарахування та здійснення перерахунку й виплати у заниженому розмірі підвищення до пенсії за вислугу років, та перерахунку щорічної разової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій;

-          зобов'язати Київський міський військовий комісаріат усунути порушення та  провести перерахунок та виплату щомісячного підвищення пенсії, як учаснику бойових дій, виходячи із розміру 150% мінімальної пенсії за віком; з 06.06.2002 р. перерахунок щомісячного підвищення пенсії як учаснику бойових дій, виходячи із розміру 150 %  мінімальної пенсії за віком і виплатити донараховану суму пенсії за минулий час,

-          зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат усунути порушення та провести перерахунок щорічної разової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, перерахунок щорічної разової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за віком за минулий час;

-          зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити перерахунки і донарахування по пенсії та щорічній допомозі та в подальшому виплачувати підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, виходячи із розміру 150 % мінімальної пенсії за віком та виплачувати щорічну разову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком,

-          зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити компенсацію виплаченої пенсії з урахуванням індексу інфляції з 1999 р. по 2007 р., що становить 275,8 % та 3 % річних;

-          стягнути з кожного відповідача моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.;

-          зобов'язати Київський міський військовий комісаріат надати довідку, про зроблений перерахунок підвищення пенсії Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до ст. 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»для здійснення функції виплати щомісячного підвищення пенсії та донарахованої суми;

-          відшкодувати судові витрати.

 

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами порушено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що підтверджено прийняттям Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Відповідачі позовні вимоги не визнають, просять відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки до їх компетенції та функції не відносяться заявлені в позові дії. Крім того, відповідачі просять відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки виплати щорічної до 5 травня разової грошової допомоги та підвищення до пенсії здійснені у спосіб та порядку, встановлених Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Разом з тим, і з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

 

встановив:

 

Шкуропатський Володимир Дмитрович є учасником бойових дій, і має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій і має право на отримання щорічної разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 5 травня та пенсію або щомісячне довічне грошове утримання чи державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що у 2007 р. до 5 травня отримано виплату у розмірі 280,00 грн., а підвищення до пенсії у розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але не погоджується з її розміром і просить суд визнати дії відповідача щодо виплати меншої суми неправомірними.

 

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Стосовно позовних вимог щодо визнання бездіяльності протиправною, перерахунку та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня та щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, виходячи із розміру 150 % мінімальної пенсії за віком, за 1999-2006 роки, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до суду із заявами про перерахунок і виплату заявлених соціальних допомог, щодо розміру яких був обізнаний. Крім того, норми законодавства, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, є загальновідомими та діяли у період отримання позивачем допомоги.

А тому, суд вважає за необхідне обчислювати річний строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, свобод та інтересів з моменту отримання позивачем допомог.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог щодо визнання бездіяльності протиправною, перерахунку та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня та щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, виходячи із розміру 150 % мінімальної пенсії за віком, за 1999-2006  з підстав пропуску строку звернення до суду.

Поважність причин пропущення строку позивачем не наведено і судом не встановлено.

Враховуючи те, що позивач звернувся з позовом до адміністративного суду 06.05.2008 р., позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною, перерахунку та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня та щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, виходячи із розміру 150 % мінімальної пенсії за віком за 1999-2006  роки не підлягають задоволенню з підстав  пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.100 КАСУ.

 

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання до провести перерахунок та виплату позивачеві щомісячного підвищення пенсії, як учаснику бойових дій, виходячи із розміру 150 % мінімальної пенсії за віком, за 2007 р. суд зазначає наступне.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( у редакції, що діяла з 1995 р. по 01.01.2006 р.) встановлено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 5 жовтня 2005 року N 2939-IV, який  чинності з 1 січня 2006 року, крім пунктів 2 і 5, які набирають чинності з 1 липня 2006 року, та пункту 4, який набирає чинності з 1 січня 2007 року, постановлено: частину четверту статті 12 викласти в такій редакції: «Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Зміни до зазначеної норми не вносились, та останні не визнані неконституційними.

Отже, посилання позивача на виплату щомісячного підвищення пенсії, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру пенсії за віком, є необґрунтованими та безпідставними, такими, що протирічать нормам чинного законодавства України, оскільки з 2006 р. Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»чітко встановлено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлені законами про Державний бюджет України на відповідні роки.

Крім того, суд додатково звертає увагу, що положення вказаних законів не були предметом розгляду конституційного провадження та не визнані неконституційними. Тому мають юридичну силу і є обов'язковими для виконання.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

 

Як встановлено матеріалами справи позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 р. в травні відповідного року.

Суд вважає необхідним зазначити, що дію положень статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (№ 3551-XII від 22.10.1993) зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V. Крім того, Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V, а саме: статтею 29 установлено на 2007 рік відповідні розміри виплат щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 положення статті 29 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V та зупинення дії частини п'ятої статті 12 на 2007 рік, передбачене пунктом 13 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V визнано  таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Суд керується положеннями частини 2 статті 152 Конституції України (№ 254к/96-ВР від 28.06.1996), у відповідності до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили, а закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд приймає до уваги, зокрема, пункт 4 рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про чинність Закону України "Про Рахункову палату", офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України)" (№ 15-рп/2000 від 14.12.2000).

Конституційний Суд України, зокрема, зазначає, що органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об'єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, суд бере до уваги зміст пункту 4 мотивувальної частини і пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України "Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій)" (№ 8-зп від 24.12.1997).

Конституційний Суд України в четвертому пункті мотивувальної частини зазначає, що  частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. 3а цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Прояв зазначеного правового змісту дії рішення Конституційного Суду України у часі був покладений у пункт 3 резолютивної частини цього рішення.

Таким чином, враховуючи особливість юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно-правового акту (яка проявляється в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність) суд вважає, що рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не мають і не можуть у зв'язку з цим бути поширеними на правовідносини, які мали місце на час дії відповідної правової норми, до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що дії суб'єктів владних повноважень, які були вчинені у відповідності до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень, до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими, що відповідають вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

Позивач отримав  щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік в травні відповідного року у відповідності до положень  статті 29 та пункту 13 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, тобто до дня прийняття Конституційним Судом України рішенням від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Таким чином, виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік здійснена у встановленому законом порядку та розмірах. Отже, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

 

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача в подальшому розраховувати і виплачувати підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій та щорічну допомогу до 5 травня, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону судом відзначається наступне.

Відповідно до приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,  прав  та  інтересів  юридичних осіб  у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень  з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових  і  службових осіб,  інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій  на  основі  законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Також, право звернення до адміністративного суду визначено ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до вимог якої до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи  чи  інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв'язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим. З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

 

Щодо позовної вимоги зобов'язати Київський міський військовий комісаріат надати довідку про зроблений перерахунок підвищення пенсії Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві відповідно до статті 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» для здійснення функцій виплати щомісячного підвищення пенсії та донарахованої суми, суд дійшов висновку, що вона є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Діючим законодавством України надання такої довідки передбачено пунктом 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 р., для здійснення перерахунку у відповідності до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Таким чином, законодавством України передбачено надання такої довідки виключно у разі зміни грошового забезпечення військових службовців. Тобто, жодним чином не стосується питання перерахунку пенсії у зв'язку з додатковими нарахуваннями до пенсії, пов'язаними з відповідним статусом позивача -учасника бойових дій.

 

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, нарахування та стягнення пенсії з урахуванням індексу інфляції, суд дійшов висновку, що вони є похідними від попередніх вимог, та за наслідком розгляду попередніх вимог, також не підлягають задоволенню. Крім того, вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними та такими що не підтверджено належними доказами.

 

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 100, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

 

ПОСТАНОВИВ:

 

          В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

 

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Головуючий суддя                                                                                О.В. Кротюк

 

Судді                                                                                                    І.А.Качур

 

                                                                                                    П.О.Ковзель

 

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -10.02.2009 р.