АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/8731/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Процько Я.В.

Провадження № 22-ц/789/1399/14 Доповідач - Гурзель І.В.

Категорія - 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гурзеля І.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Щавурська Н. Б.,

при секретарі - Парандюк Ю.Б.

з участю сторін - представника позивача - ОСОБА_1. представника апелянта - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника апелянта ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" про стягнення пені та відсотків за порушення строків виконання мирової угоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2014 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" про стягнення пені та відсотків за порушення строків виконання мирової угоди. В обгрунтування вимог посилалась на те, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2013 року визнано укладену між нею, дочірнім підприємством торговою фірмою "Тернопільторгхліб" відкритого акціонерного товариства "Тернопільхлібпром" мирову угоду від 26 березня 2013 року, згідно якої відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити їй заборгованість в розмірі 122 142,94грн. В строки встановлені п.2.1. вказаної угоди. Однак відповідач систематично порушував встановлені п.2.1. строки виконання грошового зобов'язання. Саме тому, та в силу п.2.4 мирової угоди, у нього утворилась заборгованість з сплати пені за несвоєчасне виконання обов'язків, що становить 55 807,45грн. Та 229,35 грн 3% річних. В подальшому представник позивачки зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 51 512,35 грн. пені та 211,69 грн 3% річних.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2014 року позов задоволено. Постановлено стягнути із товаритсва з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" в користь ОСОБА_3 іванівни 51 512,35грн. пені та 211 грн. 3 % річних за порушення строків мирової угоди та 527 грн. судового збору..

В апеляційній скарзі представник апелянта ТзОВ "Тернопільхлібпром" - ОСОБА_2 просить рішення суду змінити, постановивши нове рішення, яким частково задоволити позовні вимоги, а саме стягнути з ТзОВ "Тернопільхлібпром" 931,32 грн. заборгованості за неналежне виконання умов мирової угоди та 211,69 грн 3% річнихза користування чужими грошовими коштами. В судовому засіданні представник уточнив вимоги апеляційної скарги і просить в позові відмовити повністью. Посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення було неправильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого було неправильно вирішено справу.

Представник апелянта уточнив апеляційні вимоги, вважає що умови мирової угоди ними виконані повністью, а тому вони не повинні платити за прострочення виконання оскільки мирова угода не є договором, а тому просив рішення суду скасувати повністю, і постановити нове, яким в позові відмовити.

Представник позивача просить рішення залишити без змін.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, колегія суддів важає що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що за рахунок неналежного виконання відповідачем умов мирової угоди, визнаної ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2013 року були допущені порушення прав позивачки, які підлягають захисту шляхом стягнення пені та 3% річних за таке невиконання.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, оскільки правовідносини сторін визначено невірно і як наслідок неправильно застосовано норми права.

Судом встановлено, що 01 квітня 2013 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, у справі за заявою відділу примусовго виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області про визнання мирової угоди, постановлено визнати укладену між позивачкою, ДП ТФ "Тернопільхлібторг" ВАТ "Тернопільхліб" та ТзОВ "Тернопільхлібпром" мирову угоду від 26 березня 2013 року, згідно якої відповідач взяв на себе зобов'язанння сплати позивачу залишок заборгованості в розмірі 90242 грн. з помісячною розстрочкою в рівних долях.

Сторони передбачили п.2.4 угоди що у випадку порушення строків оплати, більше ніж на 2(два) календарних дня, встановлених п 2.1 цієї Мирової угоди ТзОВ "Тернопільхлібпром" сплачує Стягувачу пеню в розмірі 2% від суми прострочеоно платежу, за кожен день прострочення.

Можливість укладення мирової угоди на стадії виконання рійшення суду передбачено ст.12. Закону про виконавче провадження, яке визначено як право сторін. У відповідності до п.2 ч. 1 ст. 49 і ч. 1 ст. 50 . зазначеного закону у разі визнання мирової угоди виконавче провадження закривається і не може бути розпочате знову.

Таким чином правова природа укладення мирової угоди на стадії виконання рішення суду стосується можливості сторін добровільно припинити існуючі між ними в силу договору чи закону зобов"язання, а не породжувати нові зобов"язання.

Як вбачається з матеріалів справи боржником ТзОВ "Тернопільхлібпром" виконано зобовязання по розстрочці у сплаті боргу визначеного ухвалою про затвердження мирової угоди, однак з порушенням строків виплати обумовлених в визнаній судом мировій угоді .

Колегія суддів не заперечує у праві вимоги сторін точного дотримання умов мирової угоди, однак законодавчо не передбачено можливість повторної видачі виконавчих документів чи повторного звернення до суду за захистом зобовязань, які припинились в силу закриття виконавчого провадження.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Укладення мирової угоди на стадії виконання рішення суду, яка визнана судом, і є тим припиненнням виконання зобовязань проведеним належним чином, оскільки спосіб такого виконання зобовязань передбачено законом. Що підтверджується постановою про закриття виконавчого провадження з мотивів укладення мирової угоди між сторонами.

Виконуючи рішення суду держава гарантувала його виконання в силу. Конституції України та ст. 14 ЦПК України. Укладаючи мирову угоду в процесі виконання рішення суду стягувач, в силу принципу диспозитивності , самостійно вирішує чи виконувати зазначене рішення примусово чи є можливість виконати добровільно, уклавши з боржником мирову угоду. У другому випадку. кредитор самостійно повинен передбачити гарантії виконання та ризики невиконання боржником мирової угоди.

У відповідності до постанови Верховного Суду України від 20.01.2009 N 24/489 мирову угоду неможна розглядати як договір в цивільно-правовому розумінні.

Встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення та закриття провадження у справі, оскільки судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст. ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

Вирішила:

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2014 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" про стягнення пені та відсотків за порушення строків виконання мирової угоди відмовити

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.В. Гурзель