Справа № 2-128/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Юзьвяк Б.Г.

при секретарі Свирида М.І.

за участю адвоката ОСОБА_1 (представник позивачки)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3

про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування позову позивачка посилається на слідуючі обставини. З 16 жовтня 2004 року вона почала проживати з відповідачем однією сім'єю без шлюбу. ОСОБА_3 переїхав до позивачки в однокімнатну квартиру, в якій вона проживала разом зі своєю матір'ю. Про те, що вона є його дружиною, відповідач сам оголосив за місцем роботи позивачки під час її відсутності на робочому місці, повідомив начальника установи, де працювала позивачка, який являвся другом ОСОБА_3 

В лютому 2005 року позивачка разом з відповідачем святкували його 49-річчя в барі с.Береги Млинівського району і там він теж представляв позивачку своїм родичам та знайомим як свою дружину та подарував їй обручальну каблучку.

ОСОБА_3 просив позивачку переїхати у його будинок по вул.Дорошенка,12 в смт.Млинів, але позивачка відмовилась від цієї пропозиції, бо це був будинок його першої дружини, а також через те, що дочка відповідача з чоловіком та дитиною не мали де проживати та винаймали квартиру, а син проживав у літній кухні.

Тому позивачка з відповідачем вирішили придбати спільне житло та проживати в ньому. У зв'язку з цим сторони придбали 1/2 частину житлового будинку по вул.Жуковського, 18/1 в м.Дубно Рівненської області. Коштів на придбання будинку у сторін не вистачало, тому вони взяли в Млинівському відділенні Ощадбанку кредит на суму 25000 грн., який оформили на ОСОБА_3 Поручителем по цьому кредиту виступила позивачка. Ще частину коштів позичили у знайомих. При купівлі будинку, ОСОБА_3 оформив його лише на себе. На запитання позивачки, чому будинок не оформляють на обох, ОСОБА_3 їй відповів, що це всерівно все робиться заради неї і ніхто нічого у неї не забере. В будинку провели ремонт. А 3 лютого 2006 року офіційно зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Два роки відносини сторін складались добре, після чого в сім'ї почали виникати сварки та скандали. З 9 січня 2009 року сторони почали проживати окремо. Відповідач залишився проживати у купленому будинку, а позивачка переїхала проживати у квартиру своєї матері в смт.Млинів.

За час шлюбу сторони придбали слідуюче майно - половину будинку в м.Дубно по вул.Жуковського, 18/1, вартістю 45000 грн., автомобіль "Таврія", вартістю 10000 грн., спальний гарнітур "Лотос", вартістю 3400 грн., телевізор "Самсунг", вартістю 2400 грн., холодильник "Снайге", вартістю 3727 грн., морозильну камеру "Снайге", вартістю 2759 грн., пилосмок "Норд", вартістю 350 грн., газову плиту "Гефест", вартістю 2277 грн. Всього придбано спільного майна на загальну суму 66550 грн. Відповідач постійно стверджує, що все майно, що придбане ними за час спільного проживання з 16.10.2004 року до 09.01.2009 року належить лише йому і

2

ніякої частки позивачки у ньому немає, через що виникають суперечки.

Позивачка зазначає, що все майно набуте нею, та відповідачем за час спільного проживання необхідно поділити в порядку, передбаченому главою 8 розділу ІІ Сімейного Кодексу України. При цьому посилається на наступні норми цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

З положень ст.71 СК України слідує, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

І згідно ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З огляду на викладене позивачка просить суд встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу її та відповідача ОСОБА_3 з 16 жовтня 2004 року по 03 лютого 2006 року, та поділити між ними в натурі все спільно нажите майно, що вказане вище в позовній заяві.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснила наступне. Вона познайомилась з відповідачем в кінці серпня 2004 року, він говорив, що розведений і вони стали зустрічатися. 16 жовтня 2004 року він запросив її до себе на дачу, вона там лишилась на ніч і з того часу вони вже не розлучались. В листопаді 2004 року відповідач зайшов до неї на роботу і коли її не було на робочому місці при її співробітниках назвав її своєю дружиною. В лютому 2005 року вони святкували в барі с.Береги 49 річчя відповідача. Там були запрошені родичі і знайомі як з його сторони, так з її. В присутності всіх гостей відповідач подарував їй обручку, та назвав своєю дружиною. Після цих подій відповідач запропонував перейти проживати до нього в квартиру, але позивачка не погодилась, сказавши щоб краще квартиру віддав дочці, яка не мала свого житла а винаймала квартиру. Тому вони з відповідачем стали проживати разом в однокімнатній квартирі позивачки, де ще проживала її мама. В липні 2005 року відповідач влаштував її на роботу у Млинівський відділ міліції бухгалтером, бо мав там зв'язки. Коли заходив туди, то теж називав її своєю дружиною. На той час вони жили разом, вели спільне господарство, позивачка готувала відповідачу їсти, прала. Але оскільки жити в однокімнатній квартирі з мамою було незручно, почали шукати житло. Шукали по оголошеннях як в смт.Млинів, та в м.Дубно. Зупинились на одному з варіантів в м.Дубно. Спочатку відповідач поїхав сам подивився житло, потім поїхали удвох. Оскільки грошей не вистачало, взяли на ім'я відповідача кредит на 25 тисяч гривень, де позивачка виступила як поручитель. Ще позичали гроші у її брата, ОСОБА_4 Після покупки половини будинку, брали ще кредити, бо потрібно було і повертати попередні кредити, борги, провести ремонт в будинку, тож грошей практично не було, все йшло на погашення боргів. Телевізор "Самсунг" теж брали в кредит в квітні 2006 року, вже у шлюбі, який зареєстрували 3 лютого 2006 року. В лютому 2006 року в барі "Оріон" відмітили 50-річчя чоловіка і разом новосілля. Ще під час спільного сумісного проживання вона дізналась, що відповідач хоча й не проживає з дружиною, але ще не розірвав шлюбу з дружиною. 25.07.2005 року він розірвав шлюб, та пропонував зразу одружитись, але все не було часу, то загруженість на роботі, то зайнялись ремонтом будинку і вирішили розписатись до 50-річчя чоловіка. Телевізор купували в кредит в магазині "Комфорт", а не дарували сестри відповідача. Вже після оформлення шлюбу купували і холодильник, морозильну камеру і кінці 2006 року, пилесмок в 2007 році, газову плиту після 2007 року. Крім того за 2000 доларів США купили автомобіль "Таврія" у Літвінчука, хоча відповідач їздить на цьому автомобілі по дорученню. Позивачка просила відповідача заплатити хоч що небуть за спільне майно, щоб не подавати до суду, але він не погоджувався ні на які

3

умови. Із спільного майна до оформлення шлюбу купили лише півбудинку, все інше уже після реєстрації шлюбу. Коли йшла від чоловіка забрала лише особистий одяг. Із переліку спільного майна позивачка просить виділити їй в натурі половину від їх частки будинку (в ідеальній частці, оскільки експертиза щодо варіантів поділу не проводилась), спальний гарнітур, морозильну камеру, газову плиту. Все інше майно, іншу половину їх частки в будинку, телевізор, холодильник, та пилесмок залишити у власності відповідача. Стягнути на користь тієї сторони що припаде менше майна різницю у вартості.

Відповідач в судовому засіданні позову не визнав, та пояснив наступне. Позивачку знав раніше років 30, бо колись жили в одному дворі. Десь в 2005 році він зустрів її випадково, з того часу інколи зустрічалися, але однією сім'єю не жили. Їздили до нього на дачу, але ввечері він завіз позивачку додому. До оформлення шлюбу відповідач ще перебував у шлюбі з першою дружиною, жив у своєму будинку і у позивачки не жив, бо там живе її старенька мати і собачка, а він в таких умовах жити не може. До квартири позивачки лише іноді заходив, але там не жив. Щодо будинку то він його купив сам, а з позивачкою лише радився, де вона хоче жити. Тому купив пів будинку у своїх знайомих. Цей будинок купив практично з старим майном. В грудні 2005 року робив ремонт в будинку за свої кошти. Лише в листопаді 2005 року він запропонував позивачці вийти за нього заміж і вони подали заяву, а 3 лютого 2006 року зареєстрували шлюб. Щодо побутової техніки, то морозильна камера і холодильник у нього були до шлюбу, бо він тримав багато птиці. Телевізор особисто йому подарували сестри на день народження, 50-річчя. Пилесмок куплений до шлюбу теж, вже й не пам'ятає коли. Газова плита залишилася під попередніх господарів будинку. Автомобілем відповідач керує по дорученню, за нього грошей не платив і не купував його. Спальний гарнітур купили в січні 2006 року, ще до шлюбу і за особисті гроші відповідача. Брав кредит в Ощадбанку, щоб купити будинок, бо там працював і співробітникам видавали пільгові кредити. Хто був поручителем по кредиту, не пам'ятає. Дійсно з дружиною ще брали кредити, але витрачали їх на побутові потреби, купували одяг, їздили відпочивати , в гості, тобто жили в своє задоволення.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що являється кумою позивачки, добре знає і відповідача. Була на святкуванні дня народження ОСОБА_3 в с.Береги Млинівського району, коли йому виповнилось 49 років. При всіх присутніх він назвав її своєю дружиною та вручив обручку. Жили вони добре, він називав її "Лідусік", вони ніколи не сварились. Була і на 50-річчі відповідача, була у них вдома. Тоді у них в будинку була лише одна спальня. На день народження, сестри телевізора йому не дарували, а дарували як і всі гроші. Ні на яких курортах вони не були, не пам'ятає щоб вони щось викупляли і жили у своє задоволення. Коли вони купували будинок, на той час вони жили у Лідиної матері, будинок купували разом. Кума була ще у нього поручителем, коли вони брали кредит на купівлю будинку. Ще з 2004 року вони проживали разом в квартирі Лідиної матері, бо ОСОБА_5 не захотіла йти жити до відповідача, де мали жити його діти.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що працювала разом з позивачкою в бухгалтерії Млинівського РВ УМВС. В 2005 році бухгалтер поїхала в Італію і ОСОБА_2 прийшла працювати на її місце. Відповідач приходив, забирав її з роботи і вони йшли разом в сторону місця проживання ОСОБА_2. На початку січня 2006 року на роботу прийшли кредитні картки на ОСОБА_2, і вона пояснила, що з ОСОБА_3 вони купили в Дубно будинок і будуть робити там ремонт. Влітку 2005 року відповідач ходив до начальника відділу та просив взяти позивачку на роботу, представляв її як свою дружину. Про це говорили всі співробітники. Позивачка ще брала кілька кредитів, щоб купити щось в будинок.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що відповідач її колишній начальник, а позивачка сусідка, тому добре знає їх обох. 13 лютого 2005 року вона заходила до квартири ОСОБА_2, тоді у відповідача був день народження. З того часу вона помітила, що він став жити у неї, бо там були його речі, вони разом ходили в гості, тобто жили як чоловік та дружина. ОСОБА_2 розповідала їй що відповідач подарував їй обручку, називав дружиною, познайомив з сином. Кликав жити до себе, але вона не погодилась. Тому вони незадовго купили будинок в м.Дубно, для цього брали кредит. Мама позивачки була дуже задоволена зятем, хотіла продати свою квартиру, щоб купити будинок, але свідок її відговорила, і як виявилось була права.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що працювала з позивачкою до кінця

4

2005 року в Управлінні праці Млинівського району. В кінці 2004 року до управління зайшов відповідач, та сказав, що шукає свою дружину. Всі здивувались, бо чоловіків своїх колег знали. Коли запитали хто його дружина, він відповів, що ОСОБА_2. Після цього у позивачки розпитали і вона пояснила, що дійсно вона зустрічається з ОСОБА_3 Він дуже гарно залицявся до неї, завжди проводжав з роботи. Потім колеги розповідали, що були на дні народження у відповідача зимою 2005 року і він подарував позивачці обручку, та назвав своєю дружиною.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що позивачка є для нього двоюрідною сестрою, а відповідач довгий час був сусідом. Дружина відповідача поїхала в 2004 році в Італію на заробітки, у них вже тоді відносини були в стадії розводу. А десь з листопада-грудня ОСОБА_3 та ОСОБА_2 почали зустрічатись. Чи вони тільки зустрічались, чи жили разом він точно сказати не може. 13 лютого 2005 року свідок був запрошений на святкування дня народження ОСОБА_3, який відмічав свої 49 років. На той час ОСОБА_3 вже жили разом в квартирі її матері. Під час святкування дня народження ОСОБА_3 при всіх гостях де були і його родичі оголосив що має намір одружитись з ОСОБА_2, та подарував їй обручку. Після цього ОСОБА_2 вирішили купити квартиру в м.Дубно, бо в однокімнатній квартирі разом з матір'ю ОСОБА_2 було проживати тісно, а в квартиру ОСОБА_3 ОСОБА_2 не захотіла йти, бо його діти самі винаймали житло та не мали де жити. До свідка особисто приходив ОСОБА_3, як до сусіда, товариша по мисливству і позичав гроші на купівлю будинку, які свідок йому позичив. А потім після купівлі будинку і позивачка і відповідач брали кредити і поступово повертали борг. Знає, що після купівлі будинку купували телевізор, холодильник, якісь меблі. При купівлі будинку навіть хотіли продати квартиру матері ОСОБА_2, але на щастя цього не сталось.

Копія свідоцтва про шлюб вказує на те, що сторони зареєстрували шлюб 03 лютого 2006 року. (а.с.6.)

Довідка приватного підприємця ОСОБА_9 вказує на вартість холодильника "Снайге", морозильної камери "Снайге", пилосмока, газової плити станом на 19.07.2010 року. (а.с.7.)

Довідка ДКП "Ринок" вказує на вартість спального гарнітуру "Лотос" станом на 31.07.2010 року. (а.с.8.)

Довідка магазину "Бест" вказує на вартість телевізора "Самсунг" станом на 09.11.2010 року. (а.с.9.)

Згідно договору купівлі-продажу від 18 серпня 2005 року, ОСОБА_3 купив у ОСОБА_10 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями в м.Дубно Рівненської області по вул.Жуковського, 18. за 36500 грн. (а.с.20.)

Гарантійний талон на холодильник "Снайге" вказує на те, що він придбаний 19.05.2005 року (а.с.21.)

Відповідно до довіреності виданої 11.07.2008 року ОСОБА_11 уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси перед органами ДАІ та іншими установами і організаціями з питань пов'язаних з користуванням і експлуатацією, проходженням технічного огляду належного йому автомобіля ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1. (а.с.23.)

Згідно копії про розірвання шлюбу ОСОБА_3 розірвав шлюб з ОСОБА_12 25.07.2005 року. (а.с.22.)

Вислухавши пояснення сторін, свідків, ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

У свої вимогах позивачка просить встановити факт проживання її та відповідача однією сім'єю з 16 жовтня 2004 року і до 03 лютого 2006 року, тобто до дня коли вони офіційно зареєстрували шлюбні відносини.

З першою датою суд не може погодитись, бо в судовому засіданні нічим не підтверджено, що сторони проживали разом, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки з цієї дати, яку позивачка прив'язує до поїздки на дачу відповідача.

Разом з тим в судовому засіданні встановлено що на 13 лютого 2005 року, день святкування 49-річчя відповідача сторони проживали разом в одній квартирі (що підтвердили свідки), відповідач перед всіма присутніми називав позивачку дружиною, подарував їй обручку. Тобто на цей час сторони вже не просто зустрічались час від часу, а жили однією сім'єю, як чоловік та дружина. Тому суд встановлює факт проживання однією сім'єю спираючись саме на цю дату, що встановлена в судовому засіданні.

5

Щодо майна, що було придбано, то за допомогою свідків в судовому засіданні доведено, що фактично все майно, що наводить в позовній заяві позивачка було придбано і є в наявності, що підтверджують і надані позивачкою фотографії, і чого й не заперечував відповідач. За допомогою свідків позивачка довела, що все майно крім трьох позицій - 1//2 частини будинку, автомобіля та холодильника "Снайге" (куплений 19.05.2005 року) придбано під час шлюбу.

Щодо автомобіля ЗАЗ, то при завершенні розгляду справи позивачка заявила. що оскільки відповідач керує ним лише по дорученню, вона не вимагає поділу цього автомобіля і визнання спільним.

Суд погоджується з посиланнями позивачки на норми матеріального права, якими вона обгрунтовує свої вимоги.

Так відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.71 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

І згідно ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже суд встановивши, що з 13.02.2005 року сторони проживали однією сім'єю приходить до висновку, що на все набуте ними майно крім двох речей у сторін виникло право спільної сумісної власності і все це майно що є сумісною власністю підлягає поділу між сторонами.

Щодо автомобіля було зазначено, що встановлено що відповідач керує ним по дорученню, того, що за автомобіль сплачувались гроші не доведено і позивачка не вимагає його поділу.

І щодо холодильника "Снайге", то в судовому засіданні встановлено, що він куплений 19.05.2005 року.

Як уже зазначалось відповідно до змісту ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

В цьому випадку сторони проживали однією сім'єю, не перебуваючи в шлюбі, але на той час в іншому шлюбі перебував відповідач, (шлюб розірвано 25.07.2005 року), тому відповідно до змісту цієї норми така річ як холодильник не може бути визнана в даному конкретному випадку спільним майно людей, що не перебувають у шлюбі. Тому ця річ поділу не підлягає.

Вимоги позивачки заявлені нею в судовому засіданні щодо поділу майна в натурі підлягають до часткового задоволення, оскільки ніяких інших варіантів поділу майна відповідач не пропонував а повне задоволення вимог призведе до суттєвого порушення рівності долей.

Отже у власність позивачки як і відповідача виділяється по 1/2 ідеальної частки від частини будинку по вул.Жуковського, 18 в м.Дубно Рівненської області купленої ОСОБА_3 згідно договору купівлі продажу від 18 серпня 2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_10. Вартість будинку 36500 грн, отже кожному в грошовому виразі припадає 18250 грн.

Крім того поділу підлягає спальний гарнітур "Лотос" вартістю 3400 грн., морозильна камера "Снайге", вартістю 2759 грн., газова плита "Гефест", вартістю 2277 грн., телевізор "Самсунг" вартістю 2400 грн., та пилесмок ""Норд" вартістю 350 грн.

Всього вартість цих речей складатиме загальну суму 11186 грн. Отже при рівності долей кожній стороні припадає іншого майна крім будинку на суму 5593 грн.

Суд виділяє позивачці спальний гарнітур «Лотос» вартістю 3400 грн., та морозильну камеру «Снайге», вартістю 2759 грн. що становитиме в загальній вартості 6159 грн.

6

Відповідачу суд виділяє з побутової техніки пилесмок «Норд» вартістю 350 грн., газову плиту «Гефест» вартістю 2277 грн., та телевізор «Самсунг» вартістю 2400 грн., що в загальній вартості становитиме 5027 грн.

В цьому випадку з позивачки належить стягнути на користь відповідача як компенсацію до рівної частки долей 566 грн. (5593 рівна частка сторони -5027 виділено відповідачу.)

І щодо мита. Позовні вимоги позивачки задоволено частково, на суму 24409 грн. В такому випадку відповідно до ст.88 ЦПК України позивачці за рахунок відповідача належить відшкодувати пропорційно задоволеним вимогам 244 грн. 09 коп. витрат по сплаті судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи, що в сумі становитиме 364 грн. 09 коп.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 10,60,212, ЦПК України, суд

Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності задоволити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 13 лютого 2005 року до 03 лютого 2006 року.

Виділити у власність ОСОБА_2 із спільної сумісної власності подружжя слідуюче майно 1/2 ідеальної частки від частини будинку по вул.Жуковського, 18 в м.Дубно Рівненської області купленої ОСОБА_3 згідно договору купівлі продажу від 18 серпня 2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_10, вартістю 18250 грн., спальний гарнітур «Лотос» вартістю 3400 грн., та морозильну камеру «Снайге», вартістю 2759 грн. а всього майна на загальну суму 24409 (двадцять чотири тисячі чотириста дев’ять) гривень.

Виділити у власність ОСОБА_3 із спільної сумісної власності подружжя слідуюче майно 1/2 ідеальної частки від частини будинку по вул.Жуковського, 18 в м.Дубно Рівненської області купленої ОСОБА_3 згідно договору купівлі продажу від 18 серпня 2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_10, вартістю 18250 грн., пилесмок «Норд» вартістю 350 грн., газову плиту «Гефест» вартістю 2277 грн., та телевізор «Самсунг» вартістю 2400 грн., а всього майна на загальну суму 23277 (двадцять три тисячі двісті сімдесят сім) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 566 (п’ятсот шістдесят шість) грн. як різницю у вартості виділеного майна.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 364 (триста шістдесят чотири) грн..09 коп. понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд з поданням в 10-денний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення. Сторони що брали участь у справі, але не були присутні при проголошення рішення, можуть оскаржити рішення у той же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: