РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/11504/14-ц

пр. № 2/759/307/15

23 січня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Наборозняка М.І.

за участю секретаря Дюрич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (надалі ПАТ) до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

встановив:

Позивач 26.06.2014 року (конверт на а.с.30) звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з нього заборгованість

в сумі 170 410 доларів 98 центів США , посилаючись на те, що 13.05.2018 року відповідач уклав кредитний договір з банком, отримав кредит на суму 94 886 доларів США з поверненням до 12.05.2023 року, однак умови його не виконує в повному обсязі.

Станом на 22.01.2014 року заборгованість складає суму боргу, тому числі основний прострочений борг по кредиту (по «тілу») кредиту, борг, строк виконання якого не настав, відсотки, пеня.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Пояснив, що конкретні розміри боргу в тексті позовної заяви не викладені, а викладені вони в розрахунках (додатках до позовної заяви) на а.с.5-10); остаточні розміри викладені на а.с.9-10.

На запитання суду з приводу нарахування пені у доларах США, а не у гривнях? - пояснень не надав; також відмовився надавати розрахунок пені за період: 1 рік до звернення до суду у зв*язку із заявою відповідача про застосування правил щодо позовної давності та відмови у позові на цій підставі. Мотивував це тим, що суд може задовольнити позов частково. Також пояснив, що розрахунок боргу виконаний за станом на 22.01.2014 року із розрахунку 1 долар США на вказану дату становить 7 ,993 гривні за курсом НБУ; бажає щоб суд визначив еквівалент його всіх вимог у доларах США саме за таким курсом НБУ. Пояснень з приводу правового обґрунтування стягнення пені у доларах США не надав.

Також на запитання суду щодо порушення його (ПАТ) прав з приводу несплати відповідачкою передбачених графіком погашення боргу платежів ще з січня 2009 року і початку перебігу строку позовної давності із вказаного часу пояснив, що вказаний пункт регулює не строк позовної давності взагалі до всіх вимог позивача, а лише право позивача стягувати всі борги із відповідачки достроково, тобто, борги, строк виконання яких за графіком ще не настав. Крім того, порушення прав банку зі сторони відповідачки мало місце не лише у січні 2009 року, а воно було багаторазовим: відбувалось щомісяця у визначену дату внесення кожного щомісячного платежу, в тому числі і за станом на період звернення до суду у червні 2014 року. Тому вважає, що банк не пропустив строк позовної давності, враховуючи, що договір діє до 2013 року і його умови до вказаного терміну є чинними.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що зазначений кредитний договір дійсно підписувала, вказану у позовній заяві суму кредиту дійсно отримувала; не оспорила вірність розрахунків позивача (вірніше, свого відношення до таких розрахунків не висловила). Позовні вимоги заперечує, мотивуючи, що позивач пропустив строк позовної давності, який визначений у п.4.5 кредитного договору, тому суд повинен відмовити у задоволенні позову взагалі в повному обсязі. Зазначила, що вона перестала сплачувати банку кошти за кредит і проценти за користування ним у грудні 2008 року у зв*язку із одностороннім підвищенням процентної ставки, здійснивши останній платіж 10.12.2008року; черговий платіж згідно з графіком повинен бути 10.01.2009 року; вона його не сплатила, тому з огляду на умови п.4.5 договору ( а.с.22); перебіг строку позовної починається через 90 днів після такого прострочення, тобто, з 10.04.2009 року. Враховуючи, що позивач звернувся до суду у червні 2014 року, то він значно порушив передбачений законом строк позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за такими підставами.

Суд також керується вимогами ст. 10, 11, 60 ЦПК України щодо змагальності, диспозитивності та обов*язку доказування сторонами своїх вимог чи заперечень в ході розгляду справи, які учасникм розгляду справи роз*яснені неодноразово.

Суд вважає, що зазначений договір укладений між сторонами відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України.

Стаття 1054 ЦК України передбачає:

1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У ст. 1055 зазначенор, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Крім того, суд вважає, що до кредитних відносин сторін слід застосовувати (у даному конкретному випадку у спорі сторін) приписи ст. 1050 ЦК України, враховуючи, що у ст. 1054 ЦК України є пряме посилання на норми зазначеного параграфу 1, а с вказана ст.1054 знаходиться саме у параграфі 1 глави 71 ЦК України.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України у випадку, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Таким чином у спорі, який суд розглядає, позичальником у кредитному договорі є відповідач ОСОБА_1 Із умов кредитного договору між сторонами із наявним у ньому графіком повернення боргу та сплати процентів (а.с.16-23) видно, що вона повинна повертати борг щомісяця. Тобто, спосіб повернення отриманих кредитних коштів фактично підпадає під ознаки ст. 1050 ЦК України - повернення позики (або отриманих за кредитним договором коштів ) з розстроченням (щомісяця до травня 2023 року).

Суд приймає до уваги, що відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору, тому при таких обставинах банк має право відповідно до ст. 526 ЦК України вимагати від іншої сторони по договору повернення належних йому грошей, обумовлених процентів за користування кредитними коштами та пені за прострочення виконання зобов*язань.

Вимоги позивача підтверджуються наявними у справі доказами; копією кредитного договору, розрахунком боргу, які суд визнає за достовірні, оскільки вони не спростовані відповідачем належними доказами.

Таким чином, з огляду на зазначене законодавство суд вважає обґрунтованими вимоги позивача, заявлені у червні 2014 року про повернення відповідачем всіх отриманих від банку коштів достроково, до настання травня 2023 року.

Суд не вважає, що позивач пропустив строк позовної давності.

Зі змісту п.4.5 кредитного договору чітко та однозначно видно, що у разі неналежного виконання позичальником (ОСОБА_1) своїх зобов*язань щодо щомісячного внесення (повернення) частини отриманого кредиту, процентів за користування ним, після спливу 90 днів після кожного такого порушення строк користування кредитом вважається таким, що сплив і позичальник повинен погасити кредит в повному обсязі. У вказаному пункті договору містяться лише обов*язки позичальника, а не банку.

Суд погоджується зі ствердженням представника позивача в судовому засіданні про те, що вказана умова надає право банку звертатись до суду із позовом про дострокове стягнення всього боргу за кредитом, тобто і тих сум, які відповідач повинен на повертати впродовж до травня 2023 року.

Зазначена умова кореспондується із приписами ст. 1050 ЦК України , детальніше конкретизуючи дату права вимоги банку - 90 днів після порушення умов договору про повернення кредиту та процентів за його користування.

Суд також погоджується із представником позивача про те, що оскільки відповідач продовжувала і до червня 2014 року не сплачувати отримані кредитні кошти, то вона щомісяця порушувала права банку на отримання передбачених графіком коштів. Тобто, такі порушення мали місце не лише у січні 2009 року, а й напередодні звернення позивача до суду, наприклад у травні 2014 року, у червні 2014 року і взагалі з січня 2009 року і до 26.06.2014 року.

Тому банк не пропустив строк позовної давності за вимогами про дострокове стягнення всієї суми кредиту.

Позивач також дотримався закону (приписів щодо позовної давності) заявляючи суду вимоги про стягнення кредиту за простроченими зобов*язаннями та процентів за його користування, оскільки дія договору закінчується у травні 2023 року, а позов пред*явлений у червні 2014 року. Тому суд вважає, що банк має право звертатись до суду в будь-який час в період дії договору і при цьому він не порушує встановлений законом 3-річний строк позовної давності.

Суд приймає до уваги, що відповідач ОСОБА_1 . неналежним чином виконувала умови кредитного договору, тому при таких обставинах банк має право відповідно до ст. 526 ЦК України вимагати від іншої сторони по договору повернення належних йому грошей, обумовлених процентів за користування кредитними коштами та пені за прострочення виконання зобов*язань.

Враховуючи, що відповідач не спростувала обставини щодо невиконання умов договору із позивачем, суд вважає, докази, надані позивачем достовірними, які є обґрунтуванням позовних вимог.

Вимоги позивача підтверджуються наявними у справі доказами; копією кредитного договору, розрахунком боргу, які суд визнає за достовірні.

Одночасно суд вважає, що до вимог щодо стягнення пені слід застосувати наступне законодавство.

Так, у ст. 192 ЦК України зазначено, що законним платіжним засобом, обов*язковим для приймання за номінальною вартістю. На всій території України є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку , встановлених законом.

У ст. 524 ЦК України вказано, що зобов*язання має бути виражене у грошовій одиниці України - у гривні ; сторони мають право визначити грошовий еквівалент зобов*язання в іноземній валюті.

В судовому засідання представник позивача не надав правового обґрунтування його вимог щодо стягнення пені у доларах США із відповідача за вказаним кредитним договором. Тому суд з огляду на вказане законодавство стягує із відповідача пеню в гривнях України.

Правомірність стягнення коштів за вказаним кредитним договором, які отримані в доларах США, в тому числі і процентів за користування кредитом в доларах США, в засіданні не оспорювалась. Також не оспорювалась обставина щодо курсу валют за станом на 22.01.2014 року 1 долар становить 7,993 грн.

Тому суд вважає, що ці обставини сторонами визнані.

При стягненні пені суд застосовує передбачений п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України строк спеціальної позовної давності - 1 рік з дня звернення до суду.

Такий строк обчислюється наступним чином.

Позивач звернувся до суду 26.06.2014 року. Тому строк обчислюється із 27.06.2013 року. Позивач нараховує платежі (борги) відповідача за станом на 22.01.2014 року. Тому суд вважає, що його вимоги в частині пені слід стягнути із відповідач а за період з 27.06.2013 року до 22.01.2014 року.

Враховуючи, що сторони не відповідач не оспорила розмір пені (подвійну облікову ставку НБУ у певні періоди часу, то суд застосовує визначену позивачем ставку (розмір) пені, зазначений у розрахунках, наявних на а.с. 9 щодо пені за неповернення кредиту та на а.с.10 - неповернення процентів за користування ним.

Суд вважає достовірними нарахування пені за всі періоди нарахування пені : липень 2013 року - 22.01.2014 року.

Пеню за червень 2013 року суд визначає лише за 4 дні: 27-30 червня 2013 року.

Із розрахунку на а.с.9 видно, що пеню за період: 11.06.2013 року - 10.07.2013 року позивач визначив в сумі 2653,76 грн за невиконання обов*язків впродовж 30 днів.

Застосовуючи правила позовної давності суд вважає, що таке прострочення у вказаному періоді було не 30 днів, а 14 днів, а саме з 27 червня по 10 липня 2013 року.

Таким чином пені за один день становитиме:

2653,76 грн : 30 днів = 88,46 грн; всього днів прострочення - 14. Тому, 88,46 грн х 14 днів = 1238,44 грн.

До вказаної суми слід додати пеню за липень 2013 року (повністю) та всі нарахування до 22.01.2014 року,зазначені у розрахунку на а.с.9. Загальний розмір пені становить 12397 грн 70 коп.

Аналогічним чином суд обчислює вимоги щодо пені за несплату процентів (розрахунок на а.с.10). Середньоденна пеня за період 27 червня-10 липня 2013 року становить 181,24 грн; за 14 днів 2537 грн 36 коп. А всього до 22.01.2014 року - 18206 грн 40 коп.

Розмір пені щодо кредиту та процентів загалом становить 12397,7 грн +18206 грн 40коп = 30604 грн 10 коп.

Відповідно , частково стягуючи пеню у гривнях суд зменшує розмір позовних вимог , визначених позивачем в доларах США, а саме стягує борг у доларах США; він становить 91197 доларів за кредитом та 66 713,14 доларів щодо процентів, як вказано у розрахунку позивача (а.с.10).

Загальна сума боргу станом на 22.01.2014 року становить 157910,14 доларів США, що становить за зазначеним курсом НБУ на вказану дату - 1262175грн 75 коп . Пеню (яка не є боргом) суд стягує в сумі 30604 грн 10 коп та судовий збір - 3654 грн.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України суд стягує із відповідача на користь позивача суму судового збору судовий збір - 3654 грн.

Загальна сума стягнення пені та судового збору становить 34258 грн 10 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.212-214 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1, яка проживає у АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (м.Київ, вул. Ковпака, 29) заборгованість по кредитному договору за станом на 22.01.2014 року в сумі 157910,14 доларів США, що становить за курсом НБУ на вказану дату - 1262175грн 75 коп , а також пеню в сумі 30604 грн 10 коп та судовий збір - 3654 грн.

Загальна сума стягнення пені та судового збору становить 34258 грн 10 коп.

В решті вимог відмовити.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м.Києва через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: