ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа № 47/279

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПрокопанич Г.К.,

суддів :Алєєвої І.В., Татькова В.І. (доповідача),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р.

та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 01.10.2014 р.

у справі№ 47/279 господарського суду міста Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (надалі - ПрАТ "МТС Україна")

доВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (надалі - ВАТ "НАСК "Оранта")

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Лугана-Сервіс" (надалі - ТОВ "Лугана-Сервіс")

простягнення 10 000 000 грн.

за участю представників:

від позивача- Лиштва Ю.В., дов. № 0453/14 від 03.11.2014 р.

від відповідача- Кучма О.Л., дов. № 08-03-29/85-14 від 04.03.2014 р.

від третьої особи- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У березні 2010 року ПрАТ "МТС Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ "НАСК "Оранта", третя особа без самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Лугана-Сервіс", про стягнення страхової суми в розмірі 10 000 000 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014 р. (головуючий суддя Балац С.В., судді: Мудрий С.М., Удалова О.Г.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ВАТ "НАСК "Оранта" на користь ПрАТ "МТС Україна" страхове відшкодування в сумі 10 000 000 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р. (головуючий суддя Шевченко Е.О., судді: Синиця О.Ф., Зеленін В.О.) апеляційну скаргу ВАТ "НАСК "Оранта" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ВАТ "НАСК "Оранта" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмови в задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

До початку судового засідання, від позивача надійшов відзив, в якому просив суд касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а прийняті у справі рішення та постанову залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.02.2008 р. між ПрАТ "МТС Україна" (продавець) та ТОВ "Лугана-Сервіс" (покупець) укладено Договір № 27, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти, оплатити та реалізувати кінцевому споживачеві на території м. Київ та Київської області стартові пакети МТС, стартові пакети ДЖИНС, стартові пакети та ваучери ЕКОТЕЛ та єдині ваучери.

З метою захисту майнових інтересів, які пов'язані з обов'язком ТОВ "Лугана-Сервіс" відшкодувати ПрАТ "МТС Україна" пряму шкоду у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань за Договором № 27, між ВАТ "НАСК "Оранта" (страховик), ТОВ "Лугана-Сервіс" (страхувальник) та ПрАТ "МТС Україна" (вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 2990493000809 від 30.03.2009 р. (надалі - Договір добровільного страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з його обов'язком відповідно до законодавства України відшкодувати третім особам пряму шкоду, за ненавмисне заподіяння якої несе відповідальність страхувальник. Застрахованою вважається цивільно-правова відповідальність страхувальника, пов'язана із виконанням нею застрахованої діяльності. Застрахованою діяльністю за цим Договором є виконання (повністю або частково) договірних зобов'язань страхувальника (тільки в межах положень, що стосуються своєчасно сплати страхувальником платежів його контрагенту - вигодонабувачеві, відповідно до укладеного між ними Договору № 27 від 01.02.2009 р.

Згідно з п. 2.1. Договору добровільного страхування страховим випадком за цим Договором є ризик невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань за Договором № 27, і, як наслідок, завдання матеріальних збитків вигодонабувачу внаслідок: банкрутства страхувальника, яке підтверджене таким, що вступило в законну силу рішенням господарського суду про визнання страхувальника банкрутом; неплатоспроможності страхувальника.

Відповідно до п. 2.2. Договору добровільного страхування страховий випадок вважається таким, що настав, якщо страхувальник не сплатив чи не виконав зобов'язання після останнього дня строку, визначеного в Договорі № 27, більш ніж 30 календарних днів.

Пунктом 2.3. Договору добровільного страхування передбачено, що страховик звільняється від виплати страхового відшкодування при настанні страхових випадків внаслідок: ядерного вибуху, впливу радіації або радіоактивного забруднення; громадянської війни, народних заворушень різного роду та страйків всякого роду військових дій або військових заходів та їх наслідків, повстань, заколотів, масових безпорядків та страйків; конфіскації, націоналізації та інших подібних заходів політичного характеру, здійснених за наказом військової або цивільної влади та політичних організацій; невиконання або неналежного виконання страхувальником своїх обов'язків перед вигодонабувачем, крім випадків, зазначених в п. 2.1.1., 2.1.2. цього Договору; неприйняття або повернення страхувальником товарів, робіт, послуг чи грошових коштів вигодонабувачеві в порядку, установленому Договором № 27 та законодавством.

У відповідності до п. 2.4. Договору добровільного страхування страхування не поширюється на курсову різницю, неустойки, відсотки за прострочення, штрафи та інші непрямі витрати.

Відповідно до п. 2.5. Договору добровільного страхування не відшкодовуються збитки вигодонабувача, які мали місце після закінчення строку дії цього Договору та збитки, які мали місце до набуття чинності цього Договору.

У пункті 2.6. Договору добровільного страхування визначено, що страховик не покриває своїм захистом: збитки, що стали наслідком будь-яких помилок у розрахунках між страхувальником та вигодонабувачем за Договором № 27; збитки, що є наслідком прихованого банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; неустойку, штрафи, пеню, інфляційну різницю, судові та інші непрямі витрати; збитки, що виникли внаслідок внесення змін до Договору № 27 без попередження страховика та такі, що можуть вплинути на розмір страхового ризику, в тому числі щодо його дострокового припинення або вимоги дострокового виконання зобов'язань з Договором № 27, навіть якщо є можливість виконання такої вимоги; неотримання грошових коштів внаслідок банкрутства банка або ліквідації банківської установи, через яку проводились платежі згідно з умовами Договору № 27; неодержані доходи (упущену вигоду), моральну шкоду вигодонабувача; навмисних дій страхувальника, порушення страхувальником законодавства України; збитки, що виникли у вигодонабувача до укладання цього Договору, а також збитки за поставками товару від вигодонабувача страхувальнику, що бути оформлені та здійснені до моменту укладання цього Договору; існуюча на момент укладання цього Договору заборгованість страхувальника перед вигодонабувачем.

Згідно з п. 3.1. Договору добровільного страхування страхова сума за цим Договором є граничною сумою щодо сплати страховиком страхових відшкодувань. Страхова сума за цим Договором становить 10 000 000 грн.

Пунктами 3.2. та 3.3. Договору добровільного страхування передбачено, що страховий тариф становить 15,32 % від страхової суми, встановленої пунктом 3.1. Договору. Загальний страховий платіж становить 1 532 000 грн.

Відповідно до п. 3.4. Договору добровільного страхування загальний страховий платіж, встановлений пунктом 3.3. Договору, сплачується трьома частинами: перша частина - сплачується до 08.04.2009 р. у розмірі 532 000 грн., друга частина сплачується до 15.04.2009 р. у розмірі 500 000 грн., третя частина сплачується до 22.04.2009 р. у розмірі 500 000 грн.

У відповідності з п. 3.5. Договору добровільного страхування франшиза є безумовною і вираховується при настанні кожного (одного) страхового випадку із суми страхового відшкодування та становить нуль відсотків від страхової суми, встановленої пунктом 3.1. Договору.

Стаття 4 Договору добровільного страхування встановлює, що дія Договору починається в 00 годин 00 хвилин 03.04.2009 р. та закінчується о 24 години 00 хвилин 02.04.2010 р. В будь-якому випадку Договір набуває чинності з моменту зарахування загального страхового платежу, передбаченого пунктом 3.3. Договору на розрахунковий рахунок страховика. Відповідальність страховика закінчується при виконання страхувальником своїх зобов'язань в повному обсязі перед вигодонабувачем за Договором № 27, але не пізніше строку дії Договору. Несплата страхового платежу або неповна сплата, а також сплата після обумовленого в Договорі строку тягне за собою нечинність цього Договору страхування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Договір добровільного страхування вступив в силу 03.04.2009 р., з огляду на те, що страховий платіж надійшов на поточний рахунок відповідача у повному обсязі згідно з платіжними дорученнями № 756 від 03.04.2009 р., № 757 від 03.04.2009 р., № 758 від 03.04.2009 р.

Також, судами встановлено, що на виконання умов Договору № 27 позивач поставив третій особі, а третя особа прийняла продукцію МТС на загальну суму 15 740 099,19 грн., що підтверджується відповідними накладними та рахунками-фактурами, наявними в матеріалах справи.

Водночас, за отриманий товар третя особа мала розрахуватися з позивачем у наступні граничні терміни відповідно: за накладними від 08.09.2009 р. до 08.10.2009 р. включно, за накладними від 29.09.2009 р. до 29.10.2009 р. включно, за накладними від 30.09.2009 р. до 30.10.2009 р. включно.

Однак, як з'ясовано місцевим та апеляційним господарськими судами, матеріалами справи не підтверджено належного виконання третьою особою обов'язку щодо сплати поставленого позивачем товару згідно Договору № 27.

В листі від 21.10.2009 р. № 87 ТОВ "Лугана-Сервіс" визнала факт наявності перед позивачем заборгованості в сумі 15 712 769,48 грн. та зазначила, що вказана обставина виникла внаслідок неякісної роботи обслуговуючої банківської установи, однак гарантувала позивачеві виконання грошового зобов'язання за Договором № 27 шляхом погашення заборгованості згідно з графіком, починаючи з 22.10.2009 р.

Разом з тим, оскільки зобов'язання третьою особою щодо оплати товару перед позивачем виконані не були більше, ніж тридцять днів після останнього дня строку їх виконання, а Договором добровільного страхування визначено, що страховий випадок вважається таким, що настав, якщо страхувальник не сплатив чи не виконав зобов'язання після останнього дня строку, визначеного в Договорі № 27, більш ніж 30 календарних днів, ПрАТ "МТС Україна" звернулося до ВАТ "НАСК "Оранта" із заявою від 25.11.2009 р. № FD-09-41922 на виплату страхового відшкодування.

Листом від 28.12.2009 р. за № 07-03/32358 відповідач на підставі підпункту 6.4.5. п. 6.4. Договору добровільного страхування витребував додаткові документи, які були надані позивачем листом від 11.01.2010 р. № FD-10-42622/1.

Листом від 11.01.2010 р. № 09-01-05/57 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування з посиланням на п. 8.12. Договору добровільного страхування відповідальності.

На лист позивача від 19.01.2010 р. № FD-10-42783 щодо уточнення причин відмови у виплаті страхового відшкодування відповідач повідомив, що відмовляє у виплаті страхового відшкодування на підставі підпунктів 8.12.4., 8.12.2., 8.12.1., 8.12.7., 8.12.6., п. 8.12. Договору добровільного страхування та на підставі п. 1, 2, 3 ст. 26 Закону України "Про страхування", а саме: у зв'язку з тим, що третя особа за участю позивача надала до страхової компанії неправдиві відомості про предмет страхування у вигляді ряду підроблених документів - Додаткової угоди № 2 від 10.06.2009 р. до Договору страхування та повідомлення № 05-02-06/16136 від 10.06.2009 р., які направлені на суттєве збільшення страхової суми, а, відповідно, і відповідальності відповідача; у зв'язку з підроблення директором третьої особи ще у червні 2009 р. офіційних документів, направлених на збільшення відповідальності відповідача, що свідчить про вчинення ним навмисних дій, спрямованих на заволодіння майном позивача та настання страхового випадку; у зв'язку з умисним діянням директора третьої особи по підробленню офіційних документів та використання їх з метою заволодіння майном позивача та настання страхового випадку; у зв'язку із створенням третьою особою умов, які не дають змоги прийняти рішення щодо визнання події страховим випадком та перешкоджають у визначенні обставин, характеру та розміру збитків через ненадання визначених п. 7 Договору добровільного страхування та запрошених відповідачем документів.

Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ "МТС Україна" суди попередніх інстанцій виходили з того, що мав місце факт настання страхового випадку за Договором добровільного страхування: третьою особою перед позивачем невиконані зобов'язання щодо оплати товару більш ніж 30 календарних днів після останнього дня строку за Договором № 27 від 01.02.2008 р. внаслідок неплатоспроможності; позивачем були надані всі необхідні та передбачені п. 7 Договору добровільного страхування відповідальності, документи, а також всі документи, які витребовувались відповідачем згідно листа від 28.12.2009 р. № 07-03/23358; чинність Договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 30.03.2009 р. № 2990493000809 та правомірність правовідносин сторін спору, які ґрунтуються на Договорі поставки від 01.02.2008 р. № 27 з додатками та Додатковою угодою від 01.09.2009 р. № 14-09 ДТР до нього судом в кримінальній справі № 1-730/11 під сумнів не ставилися; відповідачем не надано доказів на підтвердження умисних дій позивача або третьої особи для заподіяння шкоди та настання страхового випадку; повідомлення відповідача позивачем про несплату третьою особою рахунків є вчасним та в межах строку, встановленого п. 6.1. Договору добровільного страхування; здійснення позивачем поставок товару на виконання умов Договору №27 не можна розцінювати як навмисні дії позивача, спрямовані на настання страхового випадку.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів необґрунтованими та дещо передчасними, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду є вимога про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 10 000 000 грн. на підставі Договору добровільного страхування, у зв'язку з настанням страхового випадку - невиконання договірних зобов'язань за Договором № 27 в частині оплати поставленого товару.

Отже, для вирішення даного спору господарським судам необхідно було встановити, чи є випадок, на який посилається позивач, страховим згідно з Договором добровільного страхування, а також чи є підстави для його відшкодування; а в разі наявності підстав для відшкодування встановити суму, яка підлягає до стягнення; крім того, слід було з'ясувати, чи наявні обставини, за якими страховик звільняється від виплати страхового відшкодування.

Так, у своїх запереченнях відповідач, серед іншого, вказував як на підставу, яка дає право згідно з п. 6.2. Договору добровільного страхування відповідальності відмовити у виплаті страхового відшкодування, на несвоєчасне без поважних причин повідомлення страховика про страхову подію.

У відповідності з п. 6.1. Договору добровільного страхування страхувальник або вигодонабувач зобов'язаний в разі несплати рахунків більше 5 робочих днів після настання терміну їх сплати повідомити страховика або його представника про такі обставини на електронну адресу або по телефону.

Пункт 6.2. Договору добровільного страхування відповідальності визначає, що несвоєчасне без поважних причин повідомлення страховика про страхову подію надає останньому право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Лугана-Сервіс" мала розрахуватися з ПрАТ "МТС Україна" у наступні граничні терміни: за накладними від 08.09.2009 р. до 08.10.2009 р. включно, за накладними від 29.09.2009 р. до 29.10.2009 р. включно, за накладними від 30.10.2009 р. до 30.10.2009 р. включно.

Водночас, судами було встановлено, що інформація про несплату третьою особою коштів за Договором № 27 була отримана відповідачем 07.12.2009 р. шляхом направлення позивачем заяви на виплату страхового відшкодування від 25.11.2009 р. № FD-09-41922.

Проте, судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки даній обставині, а апеляційним судом зроблені помилкові висновки, що страховика могло бути повідомлено у будь-який день, що слідує за п'ятим днем прострочення оплати рахунку, а повідомлення відповідача позивачем про несплату третьою особою рахунків було вчасним та в межах строку, встановленого п. 6.1. Договору добровільного страхування.

За висновком колегії суддів Вищого господарського суду України, умови, викладені у пункті 6.1. Договору добровільного страхування, слід розуміти таким чином, що зобов'язують страхувальника повідомити страховика про несплату рахунків третьою особою не пізніше, ніж на 6 робочий день після настання терміну їх сплати. Інше трактування даних приписів призвело б до нівелювання положень Договору, які передбачають правові наслідки за несвоєчасне повідомлення страховика про страхову подію.

Крім цього, враховуючи те, що за приписами пункту 6.2. Договору добровільного страхування підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування вважається лише таке несвоєчасне повідомлення страховика про страхову подію, яке було викликане неповажними причинами, судами слід було встановити причини пропуску позивачем строку для повідомлення страховика про страхову подію та оцінити їх об'єктивність.

Також судам необхідно з'ясувати, чи перешкодило наведене вище порушення умов Договору переконатися страховику, що виникла подія є страховим випадком.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 р. у справі № 47/279 скасувати.

Справу № 47/279 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Суддя І.В. Алєєва

Суддя (доповідач) В.І. Татьков