АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
22 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Ломанову Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Приватне підприємство «Лекс», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання правочинів недійсними, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року,-
встановила:
У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. У вересні 2009 року він дізнався, що вказаний об'єкт нерухомого майна переданий в іпотеку ЗАТ «Банк НРБ», правонаступником якого є ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії». Також позивачеві стало відомо, що передача належної йому квартири у заставу банку відбулась на підставі іпотечного договору, укладеного 16 червня 2007 року з метою забезпечення виконання ПП «Лекс» своїх боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором від 26 березня 2007 року. Вказаний іпотечний договір від імені позивача був укладений ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності, начебто виданої позивачем та посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_2 Посилаючись на те, що вказаної довіреності на ім'я ОСОБА_3 він не видавав, наміру витупати майновим поручителем ПП «Лекс» не мав, просив визнати довіреність від 29 січня 2007 року та договір іпотеки від 16 червня 2007 року недійсними.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року у задоволені позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2011 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 22 липня 2014 року ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Посилається на те, що квартира, яка є предметом оспорюваного договору іпотеки, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому могла бути передана в іпотеку лише за її згодою, як дружини іпотекодавця та співвласника квартири.
Зазначила, що вказана обставина виникла саме 29 квітня 2014 року, коли Апеляційний суд м. Києва залишив в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ПАТ «АБ «Експрес Банк», треті особи: ПАТ «Банк Кіпру», ПАТ «Дочірній банк Сбебанку Росії» про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, а саме щодо визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1.
Оскільки майно, що у є спільній власності осіб, не може передаватися в іпотеку без згоди іншого співвласника, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору іпотеки недійсним підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2014 року у прийнятті вказаної апеляційної скарги відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_5 не брала участі в справі й суд не вирішував питання про її права та обов'язки, тому відповідно до ст.292 ЦПК України вона не має права оскаржувати судове рішення в апеляційному порядку.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2014 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 січня 2015 р. апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 відкрито.
В судовому засіданні представник ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» Новик Є.М. та представник приватного нотаріуса ОСОБА_2 - ОСОБА_9 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Клопотання представника ОСОБА_5 - ОСОБА_10 про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що вона 22.01.2015 р. о 16.30 год. буде брати участь в розгляді іншої справи в Печерському районному суді м. Києва колегія суддів відхиляє, як необґрунтоване, а неявку останньої розцінює, як неявку без поважних причин.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 03 березня 2005 року, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
Відповідно до тексту вказаного договору купівлі-продажу спірної квартири (п. 7) покупець ОСОБА_1 повідомляє продавця про те, що в шлюбі не перебуває та майно належатиме йому на праві особистої приватної власності ( що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу) (а.с.9 т.1).
16 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Банк НРБ» укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого позивач передав у заставу банку вказаний вище об'єкт нерухомого майна з метою забезпечення виконання ПП «Лекс» грошового зобов'язання перед ЗАТ «Банк НРБ» за кредитним договором від 26 березня 2007 року (а.с.12-18 т.1).
При його укладанні від імені позивача виступав ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_2 29 січня 2007 року.
За умовами вказаного договору предметом іпотеки (п.3.1.а) є квартира АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності згідно з договором купівлі-продажу, посвідченим ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 03 березня 2005 року за реєстровим номером 867, зареєстрованого Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 10 березня 2005 року за №8282 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року встановлено юридичний факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з квітня 1993 року. Визнано, що спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є наступне майно: квартира АДРЕСА_1; квартира АДРЕСА_3; квартира АДРЕСА_4 (а.с.165-166 т.1).
За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.
Згідно із ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
За змістом статей 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Відповідно до ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.
Оскільки рішення суду про визнання квартири спільною частковою власністю за особами, які проживали у фактичних шлюбних відносинах, ухвалено 06 березня 2014 року, тобто вказаний факт встановлено судом через шість років після укладення спірного договору, останній не впливає на суть правовідносин, які склалися у зв'язку з його укладенням.
За таких обставин встановлення як факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, так і встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності пов`язується з набранням законної сили рішенням суду ( 06 березня 2014 року) та з тим, що на момент укладення оспорюваного правочину (16 червня 2007 року) єдиним власником спірної квартири (предмета іпотеки) був ОСОБА_1
Саме до цього зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 вересня 2011 року у справі №6-33 цс11 і що згідно зі статтею 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для судів, які зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Оскільки ухваленим по справі рішенням не порушуються права та обов'язки ОСОБА_5, як дружини ОСОБА_1, правові підстави для задоволення апеляційної скарги останньої відсутні.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа №22-ц/796/59/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Козлов Р.Ю.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.