ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

12.02.09

Справа №2а-7817/08/1

 

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Єлжової Н.М., за участю

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації - ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Прокурора Сімферопольського району   в інтересах особи   ОСОБА_1  

до   Управління праці та соціального захісту населення Сімферопольської районної державної адміністрації, третя особа  Міністерство праці та соціальної політики України              

про спонукання до виконання певних дій

Сутність спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з позовом Прокурор Сімферопольського району в інтересах ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 щомісячну допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного  та шостирічного віку в розмірі не меншому прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб за періоди з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року, з 09.07.2007 по 01.01.2008 року, з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 01.01.2008 року.

Ухвалою від 26.11.2008 року за адміністративним позовом відкрито провадження по справі.

Ухвалою від 26.11.2008 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Міністерство праці та соціальної політики України.

Ухвалою від 26.11.2008 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги та просив зобовязати відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дітиною до досягнення  трирічного віку на ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження за період з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження за період з 23.07.07 по 01.01.2008 року у розмірі, передбаченому статтею 43 Закону України “Про загальнообов'язкове  державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням”

У судове засідання  представник прокуратури не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, клопотання про розгляд справи за його  відсутністю не надіслав.

У судове засідання представник третьої особи Міністерства праці та соціальної політики України не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, клопотання про розгляд справи за його  відсутністю не надіслав.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі ст.128 КАС України розглядати справу у відсутності представника прокуратури та представника третьої особи на підставі наявних у справі матеріалів.

У судовому засіданні позивачка наполягала на задоволенні уточнених позовних вимог та заявила, що  з ІНФОРМАЦІЯ_1 вона являється матір'ю ОСОБА_4, а з ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та має право на отримання допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трьохрічного віку. У зв'язку з тим, що вона є застрахованою особою, працювала, у липні 2006 року  отримала відпустку по догляду за дитиною, у березні  та у вересні 2007 року вона зверталась до УПСЗН Сімфеопольської РДА з заявою про нарахування та виплату допомоги. Але у 2007 році їй невірно нараховувалася  зазначена допомога відповідачем, яка не відповідала розміру, встановленому статтею 43 Закону України “Про загальнообов'язкове  державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням”. Про те, що її право порушено, вона дізналася з моменту оприлюднення рішення Конституційного суду від 09.07.2007 року, де встановлено, що зміни до зазначеного Закону, які звужували обсяг її прав на отримання допомоги були визнані неконституційними.

У судовому засіданні представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення України Сімферопольської районної державної адміністрації позов не визнав у повному обсязі, заявив, що до повноважень УПСЗН Сімферопольської райдержадміністрації не входило  фінансування витрат на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, визначених   Законом України “Про загальнообов'язкове  державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням”, оскільки фінансування таких витрат покладено на Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначив, що підстави для нарахування та виплати позивачу допомоги за період з квітня 2007 року до грудня 2007 року були встановлені виключно Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якого допомога призначається в розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менш 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. В обґрунтування своїх доводів представник заявив,  статтею  43  Закону України “Про загальнообов'язкове  державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням” не визначений  вид прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як підстава для проведення розрахунку допомоги, тому він не може бути прийнятим за основу розрахунку. Крім того, представник відповідача заявив, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом та наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до Додатку 3 до Постанови Кабінету Міністрів України "Про структуру місцевих державних адміністрацій"  управління праці та соціального захисту населення відносяться до структурних підрозділів районних державних адміністрації, які згідно з частиною 2 статті 1 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999 року № 586-XIV являються місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської райдержадміністрації у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється органом  виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача, який являється суб'єктом владних повноважень, суми недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії  безсторонніми та добросовісними. 

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.1991 року № 2240-ІІІ, який у 2007 та 2008 роках суттєво змінювався Законами України “Про державний бюджет на 2007рік” та “Про Державний бюджет України на 2008  рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України”. Приймаючи до уваги, що деякі зміни були визнані неконституційними, суд керується нормами Закону в тій редакції, в якій вони регулювали правовідносини між позивачем та відповідачем з урахуванням їх конституційності. 

Згідно зі статтею 4  Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті  42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.

Відповідно до статті 43  Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.1991 року № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Зазначена норма закону введена в дію з 01 січня 2002 року Законом України від 11.01.2001 року № 2213-ІІІ.

Судом встановлено, що ОСОБА_1являється матір'ю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 8), та ОСОБА_5  ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїми дітьми відповідно до довідок про склад сім'ї  Добровської сільської ради Сімферопольського району НОМЕР_3 від 07.09.2007 року (а.с.39) та НОМЕР_4 від 02.08.2007 року (а.с. 43).

Судом встановлено, що з квітня 2001 року до цього часу ОСОБА_1 працювала в БК с. Добре технічним працівником по прибиранню приміщень, що підтверджується копією трудової книжки позивачки (а.с. 30,33).

Судом встановлено, що розпорядженням Добровського сільського голови № 174-К від 17.07.2006 року ОСОБА_1,  яка працювала прибиральницею, надана відпустка по догляду за дитиною до трьох років з 17 липня 2006 року до 12 травня 2009 року (а.с. 35)

Таким чином, ОСОБА_1, являючись матір'ю двох дітей, що не досягли трирічного віку, з якими вона разом проживає та яких вона фактично доглядає, являючись також застрахованою особою, перебуваючи у відпустці  по догляду за дитиною до трьох років, має право з 17 липня 2006 року отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка надається застрахованій особі у розмірі, встановленому  статтею 43  Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".  

Згідно з довідкою-атестатом, виданої Головою Добровької сільської ради,  ОСОБА_1 з 17.07.2006 по 01.01.2007 року отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Розмір отриманої допомоги склав 609,86 гривень (а.с.34)

Судом встановлено, що 03 березня 2007 року ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації з заявою про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на ОСОБА_4 (а.с.28,29), а 28 вересня 2007 року на ОСОБА_5 (а.с. 42). 

Згідно з довідкою УПСЗН Сімферопольської райдержадміністрації № 01-02/433 від 05.02.2009 року зазначену допогу ОСОБА_1 отримала на  ОСОБА_4 за період з квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 1233,43 гривень, на ОСОБА_5 за період з жовтня 2007 року по 31.12.2007 року у розмірі 442,78 гривень ( а.с.24,25).

Проаналізувавши положення статті 43  Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", суд приходить до висновку, що розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку розраховується виходячи зі встановленого законодавством розміру  прожиткового мінімуму.

В своєму позові позивач просить провести розрахунок допомоги на підставі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Заперечуючи проти цього, представник відповідача вважає, що, якщо  вид прожиткового мінімуму Законом не встановлений, то необхідно керуватися іншими нормативними актами, якими прямо визначено порядок та суми нарахування та виплати допомоги, але у будь-якому випадку здійснювати розрахунок на підставі прожиткового мінімуму для працездатних осіб не можливо, тем паче, що  іншим законом такий розрахунок проводиться виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років.

Суд частково погоджується з доводами представника відповідача в тій частині, що статтею  43  Закону України “Про загальнообов'язкове  державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням”не визначений  вид прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як підстава для проведення розрахунку допомоги.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  на 2007 рік затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 492 гривні, з 1 квітня - 525 гривень, з 1 жовтня - 532 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

-дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень;

- дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 558 гривень, з 1 квітня - 595 гривень, з 1 жовтня - 604 гривні;

- працездатних осіб: з 1 січня - 525 гривень, з 1 квітня - 561 гривня, з 1 жовтня - 568 гривень;

- осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Вирішуючи питання, який саме вид  прожиткового мінімуму необхідно застосувати для визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку суд виходить з наступного.

Приймаючи до уваги, що відповідно до частини 2 статті  42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки, суд вважає, що застосування до такого розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років не відповідає сутності та призначенню такої соціальної гарантії.

У той же час, суд не погоджується з доводами позивача, що розрахунок допомоги необхідно здійснювати на підставі розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Судом встановлено, що статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" прямо зазначено, що допомога виплачується у розмірі, не меншому  прожиткового мінімуму, встановленого законом. Такий прожитковий мінімум встановлений частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Тому застосування до розрахунку допомоги прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, Законом не передбачено та є необґрунтованим.

Судом встановлено, що розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку чітко визначений статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який  розраховується на підставі прожиткового мінімуму.

Суд враховує, що згідно з  частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74  van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку  це надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,  держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки  схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. 

Крім того, судом встановлено, що на 2007 рік  загальний розмір прожиткового мінімуму встановлений частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

На підставі викладеного, суд не може визнати обґрунтованими доводи представника відповідача, що позов не може бути задоволеним у зв'язку з невизначеністю виду прожиткового мінімуму, який має бути підставою для розрахунку допомоги.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", частини 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік дорівнює 6222 гривні:

з 1 січня - 492 гривні х 3 місяці = 1476 гривень,

з 1 квітня - 525 гривень х 6 місяців = 3150 гривень,

з 1 жовтня - 532 гривні х 3 місяці = 1596 гривень.

Судом встановлено, що відповідач здійснював нарахування допомоги позивачу наступним чином:

В 2007 році -відповідно до статті 9 “Порядку нарахування  та виплати допомоги при народженні  дитини та  допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трьохрічного віку  особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування”,  в розмірі, що дорівнює різниці між 50%прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї  в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менш 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Судом встановлено, що пунктом 7 статті 71 Закону України від 19.12.2006, № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  дія статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"  зупинена на 2007 рік.

Відповідно до абзацу 3 частини2 статті 56 Закону України від 19.12.2006, № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, виплачується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 9 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового  державного соціального страхування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13  допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб,  та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23% зазначеного прожиткового мінімуму.  

З'ясовуючи  питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік, Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України  не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України  гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.

Статтею 1 Конституції України Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Утверджуючи та забезпечуючи  права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист  і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої),  вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої  держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Відповідно до частин 2,3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 5 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за принципами  державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна допомога по догляду за дитиною додосягнення нею трирічного віку є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця вимога Позивача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною є формою реалізації конституційного права громадян  на соціальний захист.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їм. 

Таким чином, будь-які закони та нормативно-правові акти, які регулюють  правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”,  Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13, Закон України “Про державну допомогу сімям з дітьми”, Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 мають відповідати вимогам Конституції та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Крім того, встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, у тому числі Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року    № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивачка має двох дітей віком до трьох років, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.

Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.

Отже, встановлення Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 розміру виплат допомоги по догляду за дитиною в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених зазначеним Законом. Залишивши незмінним зміст права на отримання щорічної разової грошової допомоги пунктом 7 статті 71,  абзацом третім частини другої статті 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” звужено обсяг цього права і водночас фактично скасовано конституційну гарантію забезпечення належних умов існування матерів, які були застраховані в передбаченому законом порядку та здійснюють догляд за дитиною, яка не досягла трирічного віку.

Враховуючи викладене Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 “У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36 частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) абзац третій частини другої статті 56 та пункт 7 статті 71  Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Суд враховує, що відповідно до пунктів 5, 6 Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/20075  (справа про соціальні гарантії громадян) рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, при визначені розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно керуватися статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", а не положеннями Законів України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”,  який визнано неконституційним.

Приймаючи до уваги, що Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 “Про затвердження Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового  державного соціального страхування” прийнята на виконання абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України від 19.12.2006, № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" який визнано неконституційним, вищевказана Постанова суперечить статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вище юридичну силу.

Приймаючи до уваги, що Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 не відповідає статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", суд зобов'язаний застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто, Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Суд не погоджується з доводами представника відповідача в тій частині, що до повноважень УПСЗН Сімферопольської райдержадміністрації не входило  фінансування витрат на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку в розмірах, визначених   Законом України “Про загальнообов'язкове  державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням”, оскільки фінансування таких витрат покладено на Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Пунктом 4 частини1 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" передбачено, що джерелами формування коштів загальнообов'язкового  державного соціального страхування також є асигнування із Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України від 19.12.2006, № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Судом встановлено, що зазначена норма Закону не визнавалася неконституційною, тому являється чинною та регулює правовідносини стосовно визначення джерел фінансування виплати зазначених видів соціальних гарантій.

Таким чином, судом встановлено, що з 01.01.2007 року допомога при народженні дитини виплачується  з Державного бюджету України, що виключає можливість здійснення таких виплат за рахунок Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Судом встановлено, що відповідно до наказу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 06.12.2006 року № 218-ос “Про передачу органам праці  та соціального захисту населення документів для продовження виплати допомоги застрахованим особам” робочі органи Фонду були зобов'язані здійснити заходи щодо передачі управлінням праці та соціального захисту населення  всі справи та відомості для продовження виплати останніми допомоги по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 06.12.2006 року № 453 “Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам  від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення”зазначено, що така передача здійснюється у зв'язку з виплатою допомоги у 2007 році з  коштів державного бюджету. 

В даному Наказі зазначено, що УПСЗН зобов'язані забезпечити з 1 січня  2007 року  призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, своєчасне формування заявок по коштах держаного бюджету, необхідних на виплату застрахованим особам допомоги, починаючи саме з 1 січня 2007 року, своєчасне перерахування у 1 кварталі 2007 року  коштів на рахунки страхувальників роботодавців відповідно  до наданих ними заявок.

Таким чином, судом повністю спростовані доводи представника відповідача, що в 1 кварталі вони не були зобов'язані нараховувати та сплачувати допомогу позивачу.

Крім того, судом також встановлено, що в Наказі Міністерства праці та соціальної політики України від 06.12.2006 року № 453 зазначено, що такі виплати проводяться на підставі документів, визначених Законом України “Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”та у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що посилання на цей наказ представників відповідача, як на підставу не нарахування допомоги застрахованим особам у розмірі, встановленому статтею 43 Закону України “Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”є необґрунтованими.

Судом встановлено, що, навпаки, зазначеним Наказом УПСЗН зобов'язані виплачувати допомогу по догляду за дитиною застрахованим особам без будь-яких виключень. На день видання наказу діяла саме правова норма - стаття 43 Закону України “Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, яка передбачала виплату допомоги в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом. Посилання в Наказі на те, що порядок проведення виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України, не означає, що встановлення порядку реалізації соціальної гарантії, передбаченої статтею 43 Закону України “Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, автоматично може змінювати обсяг цієї гарантії підзаконним нормативним актом. Більш того, на час видання цього Наказу ще не існувало Постанови Кабінету Міністрів від 11.01.2007 року № 13, на яку посилається відповідач, як на єдиний нормативний акт, який регулював питання виплати допомоги застрахованим особам та повноваження виплачувати таку допомогу органами праці та соціального захисту населення. 

За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату допомоги по догляду за дитиною громадянам України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по догляду за дитиною, яка прямо передбачена законом.

Крім того, суд враховує, що  держава, передбачивши асигнування соціальних гарантій сама визначає якими державними органами ці виплати будуть здійснюватися. Тому, приймаючи до уваги, що такими органами визнані управління праці та соціального захисту населення, яким безумовно, делеговані повноваження з 2007 року здійснювати виплати як застрахованим, так і не застрахованим особам допомогу, відповідачі не мають права самостійно відмовлятися від таких обов'язків, та зазначити, що вони будуть їх виконувати лише в частині.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що з 01.01.2007 року обов'язки щодо нарахування, а з 01.04.2007 року ще й з виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку були покладені на органи праці та соціального захисту населення незалежно від того, чи була особа застрахованою, чи передбачені порядок та розмір здійснення таких виплат  Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", або особа не була застрахованою та виплати їй здійснюються на підставі  Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Отже, саме  Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської райдержадміністрації, яке є належним відповідачем по справі, зобов'язано провести  перерахунок та виплатити недоплачену позивачу допомогу на ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження за період з 09.07.2007 року, та на  ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження за період з ІНФОРМАЦІЯ_2 у порядку та розмірах, визначених стаття 43 Закону України “Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

Вирішуючи питання з якого часу ОСОБА_1 має право отримувати допомогу суд враховує наступне.

Судом встановлено, що  03 березня 2007 року ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації з заявою про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на ОСОБА_4, а 28 вересня 2007 року на ОСОБА_5, до яких були долучені всі передбачені законодавством документи, яка у той же день була отримана відповідачем  відповідно до відмітки на заяві.

Відповідно до статті 42 Закону  України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"  допомога надається на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зазначене правило також закріплено п. 8 Постанови Кабінету Міністру  України від 11.01.2007 року № 13, в якому передбачено, що допомога виплачується застрахованій особі щомісяця з дня настання відпустки по догляду за дитиною.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала відпустку 17.07.2006 року по догладу за дитиною - ОСОБА_4. До 2007 року отримувала зазначену допомогу за місцем роботи, що підтверджується довідкою-атестатом, виданою Головою Добровької сільської ради. Оскільки до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації позивачка звернулась лише у березні 2007 року, то відповідачем правомірно призначена допомога з квітня 2007 року.

Під час народження ОСОБА_5 позивачка вже знаходилась у відпустці по догляду за дитиною, тому, оскільки до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації позивачка звернулась лише у вересні 2007 року, відповідачем правомірно призначена допомога з жовтня 2007 року.

Згідно з довідкою УПСЗН Сімферопольської райдержадміністрації № 01-02/433 від 05.02.2009 року зазначену допогу ОСОБА_1 отримала на  ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження за період з квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 1233,43 гривень, на ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження за період з жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 442,78 гривень ( а.с.24,25).

Таким чином, позивачем недоотримана допомога на ОСОБА_4 за період з квітня по грудень 2007 року у розмірі 4746 гривень (6222 - 1233,43 гривень), та на  ОСОБА_5 з жовтня по грудень 2007 року у розмірі  1153,22 гривень (1596-442,78 гривень) та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Доводи представників відповідачів, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати не можуть прийняті до уваги з наступних підстав.

Суд звертає увагу учасників процесу, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних  та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Крім того, суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти УкраЇни”від 29.06.2004 року.

У судовому засіданні представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської РДА наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду як стосовно позовних вимог позивача. Перевіряючи зазначені факти, судом встановлено наступне. 

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Судом встановлено, що Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 “У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36 частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян) офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2007, № 52, 27.07.2007 року.

Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання допомоги за 2007 рік порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007 року.

В позовній заяві позивач не надав клопотання про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся з позовом до суду  24.11.2008 року, суд вважає,  що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду  в частині позовних вимог щодо зобовязання відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дітиною до досягнення  трирічного віку на ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження за період з липня по  жовтень 2007 року та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження за період з липня по жовтень 2007 року у розмірі, передбаченому статтею 43 Закону України “Про загальнообов'язкове  державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням”

Враховуючи, що вимоги позивача  про зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною  - ОСОБА_4 до досягнення нею трирічного віку з липня по жовтень 2007 року, та Костенко Кармелітою Анатоліївною за жовтень 2007 року є обґрунтованими, але позивачем без поважних причин пропущений  встановлений статтею 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду за  захистом зазначеного порушеного права, в свою чергу, відповідачі наполягають на застосуванні наслідків пропущення строків, встановлених частиною 1 статті 100 КАС України, суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню. 

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень  не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес.  Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови виплачувати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку у розмірах, визначених статтею 43 Законом  України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"  не можуть бути визнанані такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, тому позовні вимоги позивача в частині  зобовязання відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дітиною до досягнення  трирічного віку на ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження за листопад - грудень 2007 року та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження за період листопад - грудень 2007 року у розмірі, передбаченому статтею 43 Закону України “Про загальнообов'язкове  державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням” підлягають задоволенню в цій частини.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оскільки позивач судові витрати не здійснював, суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської  районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження допомогу по догляду за дітиною до досягнення  трирічного віку на ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження за листопад - грудень 2007 року та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження за період листопад - грудень 2007 року у розмірі, передбаченому статтею 43 Закону України “Про загальнообов'язкове  державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням”.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

 

 

Суддя                                                                Трещова О.Р.