Справа № 339/5/15-а
24
2-а/339/4/15
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26.01.2015 м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі
головуючого - судді Головенко О. С.
секретаря судового засідання Латик В.Є.
з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Колективного підприємства “Болехівський ринок” до Болехівської міської ради в особі міського голови ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення та розпорядження виконавчого комітету Болехівської міської ради,-
в с т а н о в и в:
Колективне підприємство “Болехівський ринок” звернулося в суд із вимогами про скасування зазначених актів, обгрунтовуючи тим, що виконком Болехівської міської ради 11.12.2014 року прийняв протиправне рішення №180, яким вимагає в директора КП ““Болехівський ринок”” ОСОБА_1 до 01.01.2015 року звільнити земельну ділянку, якою дане підприємство користувалось згідно Державного акту на право постійного користування землею та 18.12.2014 року - чергове протиправне розпорядження за №373-р., в п.З. якого забороняється директору КП ““Болехівський ринок”” ОСОБА_1 отримання коштів та обілечування торгуючих, що здійснюють торгівлю на земельній ділянці, державний акт на право постійного користування на яку скасовано.
Вказані рішення вважає незаконними, оскільки відповідач, приймаючи їх, здійснює втручання в господарську діяльність КП "Болехівський ринок", на вказаній земельній ділянці є господарські споруди та торгові павільйони, власником яких є позивач, укладено договори оренди про тимчасове їх користування торгуючим особам, що призводе не тільки до порушення прав позивача, алей прав торгуючих.
Окрім того, 22.01.2015року позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дій оскаржуваних актів, а також заборонити Болехівській міській раді приймати будь-які рішення, направлені на вилучення або розпорядження земельною ділянкою на території Болехівського ринку, якою КП користувалось згідно Державного акту.
Під час попереднього розгляду представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження в справі, оскільки спір підвідомчий Івано-Франківвському господарському суду, так як в даному спорі виник спір про право на користування земельною ділянкою.
Суд, вислухавши думку представників позивача, які заперечували таким доводам, оцінивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Українисправа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Частиною 1 статті 125 Земельного Кодексу Українипередбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Таким чином, після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені у статтях 152 Земельного Кодексу Українита 16 Цивільного кодексу України.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 1 жовтня 2013 року у справі за позовом заступника прокурора м. Ялти Автономної Республіки Крим в інетерсах Республіканського комітету Автономної республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища до Кореїзької селищної ради про визнання незаконними та скасування рішень, а також у постанові від 4 лютого 2014 року у справі за позовом фізичної особи до Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування рішень та державних актів на земельні ділянки.
Із матеріалів справи вбачається, що спір виник щодо права користування земельною ділянкою в м.Болехові по вул. Франка, на яку на підставі рішеннь Болехівської міської ради КП "Болехівський ринок" 03.10.2000року отримав Державний акт на право постійного кристування та здійснив його реєстрацію, тобто зазначене рішення, яке є актом індивідуальної дії, вичерпало свою юридичну силу після реалізації, а саме: після одержання власником земельної ділянки документів, що посвідчують право власності та його державної реєстрації.
На даний час Державний акт на земельну ділянку скасований 07.10.2014року постановою Львівського апеляційного господарського суду і спір знаходиться на розгляді в суді касаційної інстанції. (а.с.75).
Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений статтею 140 ЗК України. Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Указаний перелік є вичерпним.
Отже, такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, ЗК Українине передбачено.
У відповідності до бази даних станом на 23.12.2014року Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий позивачу, зареєстрований в книгах реєстрації під №45 ( а.с.31).
Ставши власником земельної ділянки впродовж певного часу , позивач здійснював свою господарську діяльність на території ринку по вул.Франка в м.Болехові.
У відповідності до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Правовідносини між суб'єктами господарювання регулюються за допомогою договорів.
Згідно з Положенням про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009р. № 868, ринок - об'єкт торгівлі, на території якого суб'єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об'єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями . Послуги з обслуговування та утримання торговельних місць на території ринку надаються суб'єктом господарювання, який є юридичною особою.
Здійснення позивачем господарської діяльності на території ринку по вул.Франка, в м.Болехові передбачає використання ним землі та іншого майна, що знаходиться на вказаній території.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на спірній земельній ділянці збудовані численні споруди, власником яких він є, та укладено договори оренди з 31підприємцями, які здійснюють свою діяльність на ринку , зокрема, позивач надавав в користування на договірних засадах торгові місця на ринку і отримував за це плату. ( а.с.21-31, 110-112).
А тому прийняті відповідачем рішення, що оспорюються: про звільнення спірної земельної ділянки, на якій розміщені належні позивачу на праві власності об'єкти та заборону проводити збирання коштів та обілечування торгуючих, з яким укладено договори оренди, безпосередньо впливають не тільки на порушення права позивача, як власника споруд , але й на права інших осіб- підприємців, з якими укладено договори на здійснення торгівельної діяльності, тобто, у даній справі наявний спір про право .
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу Українипідприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності , мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За нормою частини третьої статті 22 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів"місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Враховуючи викладене, за суб`єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено підсудність справ господарському суду у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
В зв'язку із закриттям провадження у справі, клопотання про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.157 Кодексу адміністративного судочинства та п.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України , суд,-
у х в а л и в:
Провадження у справі за адміністративним позовом Колективного підприємства “Болехівський ринок” до Болехівської міської ради в особі міського голови ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення та розпорядження виконавчого комітету Болехівської міської ради закрити, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та роз””яснити позивачу право звернутися до суду в порядку господарського судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Болехівський міський суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Суддя Головенко О.С.