У Х В А Л А

Іменем України

13 січня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Дроботі В.В.,

суддів Власова С.О., Бисаги Т.Ю.,

при секретарі Чучка Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 10 листопада 2014року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и л а :

В липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Тячівського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позовну вимогу обґрунтовувала тим, що згідно рішення Тячівського районного суду від 24 січня 2012року шлюбу укладений між нею та відповідачем розірвано. Від шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач не приймає участі в їх утриманні, має мінливий не регулярний заробіток, виїжджає на сезонні роботи, а тому просила стягнути з нього аліменти на утримання малолітніх дітей по 1200 гривень на кожну дитину.

Рішенням Тячівського районного суду від 10 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відмовивши у задоволенні позову про стягнення аліментів суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень ст. 121 СК України про те, що обов'язок батька по утриманню дитини ґрунтується на походженні дитини від цієї особи, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст.122,125 СК України.

Вимагаючи сплати від відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 позивачка не надала достовірних та належних доказів того, що він є батьком вказаних дітей.

Згідно ст.122 Сімейного кодексу (далі СК) України дитина, яка зачата (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Факт укладення 25 листопада 2003року сторонами спору шлюбу стверджується рішенням Тячівського районного суду від 24 січня 2012року, яке набуло чинності.

В той же час, інший доказ, який підтверджує походження дітей позивачки від відповідача, а саме: документ закладу охорони здоров'я про народження позивачкою дітей вона ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надала.

Свідоцтва про народження у Чеській республіці сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4, видані відповідно магістром м.Млада Болеслав та урядом міської частини Праги 4 не замінюють встановлений українським законом документ.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність вимог позивачки і у зв'язку з цим відмовою у задоволенні позову.

Колегія констатує, що наявність даних судових рішень не є перешкодою для повторного звернення до суду ОСОБА_1 з позовом про стягнення аліментів при наданні нею документів , передбачених ч.1 ст.122 СК України.

Відповідно до положень ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 - ухвалити.

Рішення Тячівського районного суду від 10 листопада 2014року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: