КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" січня 2015 р. Справа№ 910/11898/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Коротун О.М.
Гаврилюка О.М.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2 - представник за дог. №26/11/14-01 від 26.11.2014р., ОСОБА_3;
від відповідача: Книш М.Б. - представник за дов. №00141/0/14-14 від 25.12.2014р.,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014р.
у справі №910/11898/14 (суддя: Блажівська О.Є.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"
про спонукання орендодавця продовжити дію договору оренди .
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача продовжити дію договору оренди нежитлових приміщень № 37 від 15.08.2011 р. на новий строк, шляхом укладання з позивачем угоди на визначених умовах.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2014р. в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014р. у справі №910/11898/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Крім того, скаржник зазначив, що спірний договір оренди був автоматично пролонгований на такий самий строк та на тих самих умовах.
Ухвалою від 02.10.2014р. Київського апеляційного господарського суду в складі суду: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А. прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Розпорядженням керівника апарату від 28.10.2014р. №02-15/370 у зв'язку з перебуванням судді (головуючого судді) у справі Тищенко О.В. у відпустці та відповідно до підпунктів 3.1.11, 3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/11898/14.
Після повторного авторозподілу справу № 910/11898/14 передано судді Суліму В.В.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 30.10.2014 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 було прийнято до провадження.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014р. «Про зміну складу колегії суддів» в зв'язку з виходом судді Коротун О. М. з відрядження, яка входить до постійного складу колегії було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №910/11898/14 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Коротун О.М., Гаврилюка О.М.
Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва твід 03.09.2014р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.08.2011р. між Дочірнім підприємством "Екос" (орендодавець) та позивачем (орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміень № 37 (далі - договір), предметом якого відповідно до умов договору є зобов'язання орендодавця передати, а орендаря прийняти у тимчасове платне користування приміщення (далі - приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 127,4 кв.м.
Відповідно до п. 3.3 договору, при передачі приміщення складається акт приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.
Так, Дочірнє підприємство "Екос" передало, а позивач прийняв вказане нежитлове приміщення в оренду, про що був складений відповідний акт приймання-передачі приміщення за договором від 15.08.2011р.
Згідно п. 4.1 договору термін останнього становить до 31.12.2012р.
Так позовні вимоги обґрунтовані тим, що власником приміщення, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1, та в якому розміщене майно, яке було передано позивачу в оренду за договором оренди нежитлових приміщень від 15.08.2011 р. № 37, належить відповідачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 19.10.2012 р. № 907-В, копія якого залучена до матеріалів справи.
З листа позивача від 28.02.2013 року № 25, адресованого відповідачу, вбачається, що відповідач надсилав на адресу позивача проект договору оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, у відповідь на який позивач надав відповідачу ряд зауважень до вказаного проекту.
В той же час, відповідач листом від 14.03.2013 р. № 01266/0/2-13 повідомив, що надісланий позивачу проект договору оренди є типовим, затвердженим рішенням Правління ПАТ "ХК "Київміськбуд", та просив підписати наданий проект договору або звільнити займане приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач договір в редакції, запропонованій відповідачем не підписав та приміщення не звільнив, що стало підставою для звернення відповідача до господарського суду міста Києва з позовом до позивача про стягнення 63190,40 грн. та зобов'язання звільнити займане приміщення.
При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що орендар неодноразово висловлював заперечення щодо дії договору оренди, тобто не мав наміру пролонгації спірного договору. Так, в листуванні (міститься в матеріалах справи) відповідач висловлював свою думку щодо небажання підписувати договір оренди з позивачем.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2013 р. у справі № 910/13868/13, яке залишене в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 року, в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 63190,40 грн. та зобов'язання звільнити нежитлове приміщення відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2014 р. у справі № 910/13868/13 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014р. скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 звільнити нежитлові приміщення, які були предметом оренди. Прийнято нове рішення, яким зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які були предметом оренди за договором № 37 від 15.08.2011р. шляхом усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном орендодавцем (власником). У решті рішення та постанову залишено без зміни.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з листом від 26.05.2014 р. № 02666/0/2-14, яким повідомив позивача, що відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 24.04.2014 р. у справі № 910/13868/13, Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 зобов'язано звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які були предметом оренди за договором № 37 від 15.08.2011 р., а також зазначив про відсутність наміру укладати з позивачем договір оренди, а також про відсутність підстав для підписання угоди про поновлення дії договору оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Тобто, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.
Згідно ст. 763 Цивільного кодексу України договір припиняється після спливу строку його дії.
Відповідно до ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.
Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Згідно ст. 785 ч. 1 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відтак, після спливу строку дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути це майно. При цьому, якщо протягом місяця після закінчення строку договору оренди наймач продовжує користуватися майном, але мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір є припиненим.
Цивільне законодавство передбачає загальний принцип свободи договору (п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України) і не встановлює такого способу захисту цивільного права чи інтересу як зобов'язання примусового укладення договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
У пункті 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що зі змісту статей 759, 763, 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Так, враховуючи зміст листування сторін, яка мала місце вже після закінчення терміну дії договору оренди від 15.08.2011 р. № 37, рішенням суду за яким позивача було зобов'язано звільнити орендоване приміщення та те, що спірний договір оренди є припиненим в силу вимог чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що спірний договір оренди був автоматично пролонгований на такий самий строк та на тих самих умовах.
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014р. у справі №910/11898/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задоволенню не підлягає.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014р. у справі №910/11898/14 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/11898/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Коротун
О.М. Гаврилюк