У Х В А Л А

19 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Парінової І.К.,

суддів: Євграфової Є.П., Леванчука А.О.,

Лесько А.О., Маляренка А.В.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗ-ОЛЕ» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗ-ОЛЕ» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - сектор у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Вовчанського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, про припинення права користування приміщенням, усунення перешкод у здійсненні права власності та розпорядження майном шляхом звільнення приміщення та зняття з реєстрації та виселення,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «НАЗ-ОЛЕ» (далі - ТОВ «НАЗ-ОЛЕ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_5, обґрунтовуючи вимоги тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 26 лютого 2008 року йому належить комплекс бази відпочинку імені ОСОБА_6, а саме - нежитлові будівлі та споруди, розташовані на території Хотімлянської сільської ради Вовчанського району Харківської області. До складу нежитлових приміщень бази відпочинку входить приміщення № 40 спального корпусу № 4, у якому мешкають відповідачі. Вказане приміщення передано останнім у користування згідно договору від 01 вересня 1995 року на період, протягом якого тривали трудові відносини між відповідачами й попереднім власником бази відпочинку - виробничим об'єднанням «Завод ім. В.О. Малишева». Згідно з п. 3 договору ОСОБА_3 зобов'язалася виселитися з займаного приміщення протягом 3 днів у випадку припинення трудових відносин, передавши приміщення його власнику. Проте, припинивши трудові відносини з колишнім власником спірного приміщення 16 жовтня 2000 року на підставі наказу про звільнення від 16 жовтня 2000 року № 10, ОСОБА_3 та члени її сім`ї займане приміщення не звільнили. Посилаючись на те, що відповідачі займають спірне приміщення неправомірно, позивач просив визнати їх такими, що втратили право користування приміщення, усунути перешкоди у здійсненні ним права власності на зазначене приміщення шляхом зняття з реєстраційного обліку та виселення із нього відповідачів.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 17 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2014 року, в позові відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року касаційну скаргу ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» відхилено на підставі ч. 3 ст. 332 ЦПК України. Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 17 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2014 року залишено без змін.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» про перегляд зазначеної ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема, ст. ст. 391, 814, 821 ЦК України.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник додав ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України від 20 вересня 2012 року в справі № 6-25765св12 за позовом про припинення права користування приміщенням, усунення перешкод у здійсненні права власності та розпорядження майном шляхом звільнення приміщення, зняття з реєстрації та виселення.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353 - 360 ЦПК України» неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.

Так, суд касаційної інстанції в ухвалі, щодо якої ставиться питання про її перегляд, погодився із правовою позицією судів попередніх інстанцій, які, керуючись ст. ст. 317, 319, 391, 814, 821 ЦК України дійшли висновку про відмову в позові, виходячи з того, що відповідачі правомірно зайняли та проживають у спірному приміщенні, користуються ним та іншого житла не мають.

Зі змісту долученої до заяви копії судового рішення, на яке здійснюється посилання як на приклад неоднакового застосування норм матеріального права, вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з правовою позицією суду апеляційної інстанції, який за аналогічних, у справі, що переглядається, обставин дійшов протилежного висновку, а саме про часткове задоволення позову, виходячи з того, що спірне приміщення надавалось відповідачам у тимчасове користування на період трудових відносин, а зважаючи на зміну власника та на те, що відповідач звільнилася, у останньої відсутнє право зайняття спірного нежитлового приміщення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у заяві доводи вказують на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, що згідно вимог ст. 355 ЦПК України є підставою для перегляду судових рішень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вказана справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст. ст. 355, 359 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗ-ОЛЕ» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - сектор у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Вовчанського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, про припинення права користування приміщенням, усунення перешкод у здійсненні права власності та розпорядження майном шляхом звільнення приміщення та зняття з реєстрації та виселення, за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «НАЗ-ОЛЕ» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року.

Ухвалу про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надіслати до Верховного Суду України, а копію ухвали разом із копією заяви - особам, які беруть участь у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий І.К. Парінова

Судді: Є.П. Євграфова

А.О. Леванчук

А.О. Лесько

А.В. Маляренко