АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8453/14 Справа № 191/2076/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Гречко Ю. В. Доповідач - Михайловська С.Ю.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Михайловської С.Ю.

Суддів - Пономарь З.М., Красвітної Т.П.

При секретарі - Жидковій Г.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ТОВ «Квадро Земля» на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2014 року по справі за позовом ТОВ «Квадро Земля» до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2014 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Квадро Земля» до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих грошових коштів, відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Квадро Земля» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильну оцінку судом доказів та обставин по справі та на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача послався на те, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що отримана відповідачем сума грошових коштів повинна бути позивачу повернута на підставі ст.1212 ЦК України, оскільки позивачкою ця сума була отримана без достатньої правової підстави.

У відповідності до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту зазначеної норми закону випливає, що безпідставно набутим майном є майно, яке було набуте особою поза будь-якою підставою, тому у разі наявності між сторонами договірних правовідносин, казати про безпідставність набуття такого майна не можна.

З Виписки з особового рахунку вбачається, що на рахунок відповідача ОСОБА_2 позивачем ТОВ "Квадро Земля" були перераховані грошові кошти в розмірі 5920,25 грн. в рахунок оплати за оренду земельного паю згідно договору № 37 від 05 жовтня 2012 року. Зазначена виплата була здійснена 11 жовтня 2013 року.

Факт сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб доводиться податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь податку і сум утриманого з них податку

Отже, із наданих позивачем суду документів вбачається, що договір оренди земельної ділянки був укладений між сторонами 05 жовтня 2012 року, у зв'язку з чим отримані позивачкою грошові кошти не можна вважати безпідставно набутим майном, оскільки отримані вони як плата за оренду земельного паю на підставі відповідного договору і той факт, що суду не надано самого договору оренди земельної ділянки, не свідчить про відсутність такого договору, оскільки факт його наявності підтверджується вищенаведеними доказами.

Договір між сторонами укладений 05 жовтня 2012 року, а виплата орендної плати здійснена 11 жовтня 2013 року, тобто через рік після укладення договору оренди земельної ділянки, що ставить під сумнів правдивість посилань позивача на його не перебування у договірних правовідносинах з відповідачкою та невикористання ним земельної ділянки, тим більше, що факт невикористання позивачем земельної ділянки не може свідчити про відсутність укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки.

Необгрунтованими суд визнав посилання відповідача на те, що в реєстрі речових прав договір оренди землі відсутні.

Так, у Постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі №6-118цс13, зазначено, що згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. На підставі статті 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації і право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов і одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним.

Суд прийшов до висновку, що сама по собі відсутність державної реєстрації договору оренди земельної ділянки не свідчить про те, що такий договір не був укладений, оскільки факт його укладення пов'язаний саме з досягненням сторонами згоди з усіх істотних його умов, а не з фактом його державної реєстрацієї.

Не знайшли свого підтвердження посилання представник позивача на факт укладення відповідачкою договору оренди земельної ділянки не з позивачем, а з іншою особою, оскільки жодного доказу з цього приводу суду надано не було.

З урахуванням всіх обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачка отримана вищезазначені грошові кошти на підставі укладеного між нею та позивачем договору оренди земельної ділянки, тому вона є їх власником і стягнення з неї таких коштів буде суперечити як вимогам діючого законодавства України, так і вимогам міжнародних актів, визнаних Україною.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до вимог ст.ст. 321, 1212 ЦК України ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Довід апеляційної скарги ТОВ «Квадро Земля» про неправильну оцінку судом доказів та обставин по справі, необґрунтований, оскільки зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Довід зазначений в апеляційній скарзі ТОВ «Квадро Земля» про порушення судом норм матеріального та процесуального права, безпідставний, оскільки таких порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли потягнути скасування правильного по суті рішення, колегією суддів не встановлено.

Таким чином, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Квадро Земля» відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному прядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.Ю.Михайловська

Судді : Т.П.Красвітна

З.М.Пономарь