Справа №591/2474/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Янголь Є. В.

Номер провадження 22-ц/788/2/15 Суддя-доповідач - Шевченко В. А.

Категорія - 34

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Шевченка В. А.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Семеній Л. І. ,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 лютого 2014 року

у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», Товариство з додатковою відповідальністю «Комплекс «Театральний», про відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до відповідача з позовом, у якому зазначав, що він орендує нежитлове приміщення в ТДВ «Комплекс «Театральний» по АДРЕСА_1.

27 грудня 2012 року з вини відповідача сталося залиття орендованого ним приміщення, внаслідок чого було пошкоджене належне йому майно.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 22566 грн. та 2000 грн. на відшкодування відповідно майнової та моральної шкоди.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03 лютого 2014 року позов задоволено у повному обсязі.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4, здійснюючи підприємницьку діяльність з торгівлі одягом, на підставі договору оренди від 25 грудня 2010 року, укладеного з ОСОБА_5, користувався частиною нежилого приміщення площею 45 кв. м., розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 26, 29, 133-135).

Відповідачеві ОСОБА_3, як фізичній особі, належить нежиле приміщення площею 184, 3 кв. м. на другому поверсі цього ж будинку (т. 1, а. с. 44, 67, 68, 88).

27 грудня 2012 року сталося залиття займаного позивачем приміщення, що підтверджується комісійними актами про його огляд та про встановлення залиття, складеними головним інженером ТДВ «Комплекс «Театральний» ОСОБА_6 та фізичними особами-підприємцями із застосуванням фотозйомки. (т. 1, а. с. 5, 136-137).

Відповідно до даних актів та показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 залиття відбулося внаслідок виходу з ладу двох латунних заглушок на різьбовому з'єднанні труб опалення в належному відповідачеві нежитловому приміщенні, за адресою АДРЕСА_1.

У зв'язку з цим позивачеві була завдана майнова шкода у вигляді пошкодження його товару та торгівельного обладнання, розмір якої за висновком експертного товарознавчого дослідження, покладеного судом в основу рішення, становить 22566 грн. (т. 1 а. с. 5, 6-22, 136-137).

За висновком товарознавчої експертизи від 01 грудня 2014 року № 1314 однією з причин виникнення дефектів торгівельного обладнання, зазначеного в акті встановлення залиття приміщення, за виключенням дзеркал, дійсно, є дія вологи чи підмочка. Інше майно не досліджувалося у зв'язку з його відсутністю на час проведення експертизи (т. 2, а. с. 333-338, 339-344).

Виходячи з того, що заглушені ділянки труб є елементами попередньої системи опалення, які знаходяться в приміщенні відповідача, до яких має доступ лише він, суд з наведенням відповідних мотивів дійшов до обгрунтованого висновку про те, що вина ОСОБА_3 в заподіянні шкоди позивачеві полягає в неналежному догляді за цим обладнанням та безвідповідальному ставленні до його технічного стану.

При цьому суд, відхиляючи надані відповідачем докази щодо відсутності його вини, поряд з іншим, правильно послався також на положення договору про порядок користування нежитловим приміщенням у комплексі «Театральний» від 03 січня 2012 року, укладеного між ним і ТДВ «Комплекс «Театральний» про те, що ОСОБА_3 не повинен допускати пошкоджень інженерних мереж (системи постачання тепла, води та електроенергії) і має відшкодовувати збитки, заподіяні комплексу та іншим власникам у разі безвідповідального ставлення до стану інженерних мереж у приміщеннях (т. 1, а. с. 23-25).

Надані відповідачем висновки експерта № 67 від 03 грудня 2013 року (т. 2, а. с. 17-41) та № 93 від 22 січня 2014 року (т. 2, а. с. 100-110) в інших цивільних справах, не спростовують висновків суду першої інстанції, які підтверджуються належними та допустимими засобами доказування.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 319, ч. 1 ст. 322, ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України власність зобов'язує.

Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 ст. 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Ураховуючи викладене, суд вірно поклав відповідальність по відшкодуванню завданої позивачем майнової шкоди у розмірі 22566 грн. на відповідача.

ОСОБА_3 ж усупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не довів відсутності його вини у заподіянні шкоди позивачеві.

Його доводи про те, що суд вирішив спір, який відноситься до компетенції господарського судочинства, також є безпідставними, оскільки відповідач у спірних правовідносинах виступає не як суб'єкт підприємницької діяльності, а як фізична особа, яка заподіяла позивачеві шкоду неналежним утриманням свого майна.

Крім того, з довідки самого ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 119) слідує, що належне йому нежитлове приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташоване на другому поверсі торгівельного комплексу «Театральний» за адресою АДРЕСА_1 у його особистій підприємницькій діяльності не використовувалося і перебувало закритим від стороннього доступу.

Відсутність документів на придбання того чи іншого майна, переліченого у акті про встановлення залиття приміщення від 27 грудня 2012 року теж до уваги братися не може, так як згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Поряд із цим, набравшим законної сили рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 18 березня 2014 року, з ОСОБА_3 стягнута грошова сума на відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям приміщення 27 грудня 2012 року іншій особі (т. 2, а. с. 263-266).

Рішення суду в частині задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди теж є законним і обґрунтованим, таким, що ґрунтується на нормах ст. ст. 23, 1167 ЦК України. Ця шкода полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням його майна.

Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди відповідає глибині та тривалості душевних страждань позивача, характеру протиправних дій відповідача, а також принципам розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 лютого 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього дня на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -