КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р. Справа№ 909/630/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: Калашнікова О.О. - представник, дов. № 10/00-141 від 11.08.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2014

у справі № 909/630/14 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Відділення № 1800 "Івано-Франківська дирекція ПАТ "Банк Форум"

про стягнення 299 983,76 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 03.12.2014 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 909/630/14 до 17.12.2014; ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014, відповідно до ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі № 909/630/14, розгляд справи відкладено на 14.01.2015, а у судовому засіданні 14.01.2015 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 909/630/14 до 19.01.2015.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 у справі № 909/630/14 позов задоволено; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 299 983,76 грн. боргу, 5 999,68 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позивач з 06.03.2014 неодноразово надавав відповідачу платіжні доручення, а саме: № 2848 від 06.03.2014, № 77 від 06.03.2014, № 87 від 06.03.2014, № 2849 від 11.03.2014, № 2850 від 12.04.2014, № 88 від 12.04.2014 для перерахування коштів на загальну суму 299 983,76 грн. з поточних рахунків: № 26001300207054 та № 26000301207054 на рахунок ПАТ "ВТБ Банк"; зазначені платіжні доручення не були виконані відповідачем; посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо нездійснення задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час дії тимчасової адміністрації банку судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 36 вказаного Закону, обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 зазначеного Закону, не поширюється на зобов'язання банку і зокрема виплати коштів за договорами банківського рахунку вкладників.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 у справі № 909/630/14 скасувати повністю з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, при прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що вимоги позивача не можуть бути задоволені судом, у зв'язку із запровадженням у відповідача тимчасової адміністрації та порушено вимоги ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; вимоги позивача, який є кредитором відповідача щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування, тобто, виконання відповідачем зобов'язань по наданню банківських послуг, не могли бути виконані відповідачем в силу положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки є вимогами кредитора відповідача, задоволення яких не здійснювалось згідно із ч. 5 ст. 36 Закону № 4452; при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено вимоги ч. 3 ст. 46, ч. 6 ст. 49, ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Скаржник зазначає, що відповідно до п. 4.27 рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку", уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення, за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду, вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації; таким чином, у зв'язку із прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію відповідача, задоволення вимог кредиторів відповідача здійснюється виключно в межах процедури ліквідації відповідача та в порядку, передбаченому Законом № 4452; уповноважена особа Фонду визначає суму заборгованості кожному кредитору, відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів; якщо вимоги будуть неправильно акцептовані чи їх буде віднесено не до тієї черги, то спори, що виникають з вказаних обставин, підлягають вирішенню в судовому порядку.

Скаржник вказує на те, що позивач скористався передбаченим правом та звернувся до відповідача із заявою про визнання його кредиторських вимог 23.06.2014, отже, визнав себе кредитором відповідача за договором банківського рахунку, а задоволення вимоги позивача, який є кредитором відповідача щодо повернення коштів відповідачем в індивідуальному порядку, призведе до порушення черговості та порядку задоволення вимог кредиторів.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач зазначає, що 13.03.2014 постановою Правління Національного банку України № 135 відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних, з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів відповідача, керуючись статтею 99 Конституції України, статтями 6, 7, 15, 26, 55, 58 Закону України "Про Національний банк України", статтями 44, 66, 67, 73, 76 Закону про банки, главою 13 розділу ІІ Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346; стягнення коштів, на якому наполягає позивач, в період здійснення ліквідаційної процедури відповідача, фактично є погашенням вимог кредиторів, тому таке перерахування коштів (що є порушенням норм чинного законодавства України) ще й призведе до порушення черговості задоволення вимог кредиторів банку, передбаченої ч. 4 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Скаржник посилається на відповідність своїх доводів висновкам, наведеним у постановах Вищого господарського суду України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що відповідачем не було надано доказів зупинення тимчасовим адміністратором ані розрахунково-касової операції із виконання платіжного доручення, ані зупинення таких операцій у банку в цілому; що відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене в п. 1 та 5 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їх рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

У додаткових письмових поясненнях позивач вказує на те, що його правова позиція підтверджується судовою практикою та наводить постанови Вищого господарського суду України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача враховуючи доводи письмових додаткових пояснень до апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду Івано-Франківської області позовну заяву про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 299 983,76 грн.; судового збору.

15.07.2014 позивач подав до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшив розмір позовних вимог на суму 2 172,25 грн., у зв'язку із чим, просив вважати загальну ціну позову у розмірі 302 156,01 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2014 у справі № 909/630/14 передано справу № 909/630/14 до Господарського суду міста Києва на підставі ст.ст. 1, 15, ч. 1 ст. 17, ст. 21 ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.09.2011 та 03.10.2011 між позивачем та відповідачем укладено договори банківського рахунку, відповідно до п.п. 1.1 яких, відповідач, за договорами банк, відкриває позивачу, за договорами клієнту, поточний/і рахунок/ки, у національній та/або іноземній, та/або банківських металів відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах", та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до "Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів", "Положення про здійснення уповноваженими банками операцій з банківськими металами", Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, в тому числі здійснює функції розрахункової палати відповідно до Положення про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу, та отримує плату за обслуговування позивача згідно з тарифами на операції та послуги відповідача.

Пунктами 2.3 договорів від 28.09.2011 та від 03.10.2011 сторони погодили, що операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від позивача протягом операційного часу, здійснюються банком в день надходження документів; операції за розрахунковими документами в гривні, які надійшли після операційного часу, відповідач виконує не пізніше наступного робочого дня.

Згідно із п.п. 3.3.1, 3.3.4 договорів від 28.09.2011 та від 03.10.2011 відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахункові операції позивача згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України; за розпорядженням позивача видати або перерахувати з його рахунку кошти в день надходження до відповідача відповідного розрахункового документа, за умови його подання в операційний час.

Згідно із п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (далі - Інструкція), доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

У п. 7.1.2 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-III (далі - Закон № 2346), визначено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

03.10.2011 позивач та відповідач уклали додатковий договір до договору банківського рахунку від 03.10.2011 на розрахункове обслуговування за допомогою автоматизованої банківської системи "IFOBS Клієнт-банк", згідно із яким відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечити належним чином розрахункове обслуговування поточного рахунку(-ів) позивача, а також надання інформаційних послуг/повідомлень за допомогою автоматизованої банківської системи "IFOBS Клієнт-банк".

Пунктами 3.3.2 та 3.3.3 вказаного додаткового договору сторони погодили, що відповідач зобов'язаний виконувати операції по рахунку(-ам) позивача з виконанням порядку та умов, передбачених цим додатковим договором, договором банківського рахунку та чинного законодавства України; приймати до виконання електронні розрахункові документи, підписані ЄЦП позивача створені в системі "IFOBS Клієнт-банк".

Як зазначає позивач у позовній заяві, останній надавав відповідачу платіжні доручення, а саме: № 2848 від 06.03.2014, № 77 від 06.03.2014, № 87 від 06.03.2014, № 2849 від 11.03.2014, № 2850 від 12.04.2014, № 88 від 12.04.2014 про перерахування коштів на загальну суму 299 983,76 грн. з поточних рахунків: № 26001300207054, № 26045300207054 та № 26000301207054 на рахунок в ПАТ "ВТБ Банк".

Однак, як вбачається із матеріалів справи, зазначені платіжні доручення не були виконані відповідачем.

12.03.2014 позивач звернувся до керуючого відділенням № 1800 Івано-Франківської дирекції ПАТ "Банк Форум" із листом № 01-03/221, у якому просив надати пояснення з приводу затримки проведення платіжних доручень, звернувши увагу на те, що зазначені кошти отримані з державного бюджету, як відшкодування з бюджету лікарняним працівникам, що є захищеною статтею бюджету, а також це є квартирна плата населення міста.

Відповідачем 12.03.2014 повідомлено позивачу про виконання платіжних доручень позивача відповідно до умов чинного законодавства.

Також, позивачем було направлено Національному банку України лист від 24.03.2014 за № 01-03/281 "Щодо порушення банківського законодавства при здійсненні розрахункових операцій", на який у листі Національного банку України від 06.05.2014 № 44-412/21224 позивачу повідомлено, зокрема, про те, що Правлінням Національного банку України від 13.03.2014 було прийнято постанову № 135 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до категорії неплатоспроможних.

Позивачем було направлено дирекції відділення № 1800 "Івано-Франківської дирекції ПАТ "Банк Форум" та Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимогу щодо здійснення розрахункових операцій від 24.03.2014 за № 01-03/282.

На зазначену вимогу відповідачем листом від 10.04.2014 № 247/1800 повідомлено про запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці з 14.03.2014 по 13.06.2014 та наведено положення ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до наявних у справі витягів із рахунків позивача, станом на 29.05.2014 були наявними залишки коштів у розмірах 8 224,59 грн. та 291 759,17 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.03.2014 № 14 на підставі постанови Правління Національного банку України від 13.03.2014 № 135 вирішено запровадити тимчасову адміністрацію у Публічному акціонерному товаристві "Банк Форум" строк на три місяці з 14.03.2014 по 13.06.2014.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.06.2014 № 49, на підставі постанови Правління Національного банку України від 13.06.2014 № 355 "Про відкликання банківської ліцензії" та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", розпочато ліквідацію відповідача відповідно до плану врегулювання з 16.06.2014.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся із позовом до господарського суду 10.06.2014, тобто до спливу строку запровадження у відповідача тимчасової адміністрації.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положеннями ст. 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частиною 3 ст. 1068 ЦК України визначено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 2 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III (далі - Закон № 2121), встановлено, що зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452), уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Таким чином, норми ч. 2 ст. 37 Закону № 4452 прямо надають право уповноваженій особі Фонду на тимчасову адміністрацію продовжувати виконання будь-яких банківських операцій, зокрема, приймати виконання грошових зобов'язань клієнтів безпосередньо перед банком.

Жодна норма Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також будь-яка норма іншого акту законодавства не пов'язує введення згідно з Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в неплатоспроможному банку процедури тимчасової адміністрації з припиненням операційної та іншої діяльності такого банку, у тому числі з припиненням зобов'язань такого банку по укладеним ним з іншими особами (клієнтами) договорами на надання кредиту, банківського обслуговування тощо. Також, законодавством України не обмежено право розпорядження коштами на рахунках в неплатоспроможному банку, які надійшли на рахунки і зараховані Фондом на ці рахунки клієнта неплатоспроможного банку під час процедур тимчасової адміністрації та ліквідації такого банку.

Статтею 36 Закону № 4452 із змінами, врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 36 Закону № 4452 під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Позивач в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452 не є вкладником ПАТ "Банк Форум" та не є його кредитором відповідно до приписів ст. 2 Закону № 2121, тому обмеження, встановлені ч. 5 ст. 36 Закону № 4452, не поширюються на їх правовідносини.

Оскільки позивач відповідно до ст. 2 Закону № 2121 є клієнтом, а не кредитором відповідача, то його вимоги щодо виконання банком операції з перерахунку грошових коштів, які передбачені договорами банківського рахунку, є законними.

Зазначена правова позиція відповідає викладеній у постановах Вищого господарського суду від 26.09.2012 у справі № 5023/2110/12, від 29.10.2014 у справі № 910/5560/14, від 12.11.2014 у справі № 910/9232/14, від 18.12.2014 у справі № 910/11139/14.

Доводи апеляційної скарги не є такими, що надають підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, враховуючи викладене та наступні обставини.

Статтею 111-28 ГПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Рішення Верховного Суду України щодо правовідносин, які є предметом розгляду в даній справі, відсутнє та скаржник на рішення Верховного Суду України не посилався.

Нормами ГПК України не передбачене право суду апеляційної інстанції надавати перевагу висновкам, наведеним в одних постановах Вищого господарського суду України, перед висновками, наведеними в інших постановах Вищого господарського суду України.

Звернення позивача із заявою про визнання його кредиторських вимог 23.06.2014 не позбавляє позивача скористатись правами, наданими йому чинним законодавством, у тому числі, правом на судовий захист.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для прийняття заяви позивача про збільшення позовних вимог, оскільки остання не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, адже, у зазначеній заяві позивачем заявлено додаткові вимоги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 у справі № 909/630/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" без задоволення.

2. Справу № 909/630/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 23.01.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха