Справа № 154/2413/13-к Провадження №11-кп/773/8/15 Головуючий у 1 інстанції: Канівець Л.Ф.
Категорія: ч. 3 ст. 368 КК України Доповідач: Хлапук Л. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 січня 2015 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого -судді - Хлапук Л.І.,
суддів - Фідрі О.М., Міліщука С.Л.,
при секретарі - Власюк О.С.,
з участю прокурора - Балакунця О.І., Розмана В.С.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
захисників- ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №11-кп/773/8/15 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29 жовтня 2014 року яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Володимир-Волинський Волинської області, жителя АДРЕСА_1, неодруженого, непрацюючого, з вищою освітою, в силу ст. 89 КК України несудимого,
засуджено за ч. 3 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком на 3 роки без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основної міри покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в 3 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки. На підставі п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_4: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично з'являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вироком вирішено долю речових доказів.
В ході апеляційного розгляду кримінального провадження апеляційний
суд,-
встановив:
ОСОБА_1 визнаний винним в тім, що, будучи службовою особою - заступником командира військової частини А 2331, повторно отримував винагороду - хабарі від військовослужбовців даної військової частини з використанням свого службового становища.
Так, наприкінці серпня 2012 року ОСОБА_1, будучи прямим начальником для всього особового складу військової частини, він власним рішенням змінив час заступання у наряд по полігону і дав начальнику полігону ОСОБА_5 усну вказівку заступати військовослужбовцям у добовий наряд по полігону з 17 години, що виконувалось з 20.08.2012 року.
У вересні 2012 року ОСОБА_1 пред'явив прапорщику ОСОБА_6 вимогу про передачу йому грошових коштів підлеглими військовослужбовцями, які заступали у наряд по полігону, не конкретизуючи суму, за зміну їм часу заступання у наряд по полігону з 17 години на 9 годину. Та 14.09.2012 року отримав від того 1500 грн., здані військовослужбовцями: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_6 по 125 грн. кожним.
Після цього ОСОБА_1 дав вказівку начальнику полігону ОСОБА_5 з 15.09.2012 року виставляти наряди по полігону з 9 години.
Проведеною в листопаді 2012 року перевіркою вивлено недоліки у навчально-матеріальній базі полігону і накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність, що позбавило того премії до Дня Збройних Сил України.
У грудні 2012 року ОСОБА_1, зібравши начальників об'єктів ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_7, поставив умову уникнення ними накладення дисциплінарних стягнень - передачу йому частини отриманої ними премії. Та через ОСОБА_6 одержав від ОСОБА_17 900 грн., ОСОБА_15 та ОСОБА_7 по 350 грн. з кожного, а всього 1600 грн.
Не погоджуючись з своїм засудженням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на неповноту судового слідства, неперевірку судом його тверджень про фабрикацію доказів по справі з-за неприязних стосунків, що склались між вищестоящим керівництвом і ним. Вказує на неврахування судом його показань, показань ряду свідків про неотримання хабарів та невиконання ним функцій службової особи, про побудову вироку на постійно змінюваних показаннях потерпілих, щодо обставин та часу отримання хабарів.
Прохає вирок скасувати та ухвалити новий - виправдувальний вирок.
В своєму запереченні прокурор в кримінальному провадженні вважає, що судом повно з'ясовані обставини вчинення ОСОБА_1 злочину, а вирок винесений у відповідності з ст. 370 КПК України.
Просить залишити його без зміни.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку і доводи апеляції, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, які її підтримали, заперечення проти її задоволення прокурорів Балакунця О.І. та Розмана В.С., дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Всупереч вищевказаним вимогам закону суд першої інстанції ухвалив обвинувальний вирок на неповно з'ясованих обставинах вчинення вмінених ОСОБА_1 злочинів.
З достатньою повнотою не дослідив всіх доказів у справі: як представлених обвинуваченням в доказ винуватості ОСОБА_1, так і самим обвинуваченим - в своє виправдання.
В порушення вимог ст. 91, 94 КПК України суд не з'ясував обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні: події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого.
Допитуючи потерпілих, свідків, не вияснив коло обов'язків ОСОБА_1 Не з'ясував, чи міг той при наявності у військовій частині її командира, начальника штабу, змінювати розпорядження командира щодо часу заступання в добовий наряд на полігоні. Не встановив, чи міг він в силу свого службового становища впливати на видачу, позбавлення премії військовослужбовців ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_7
В ході допиту потерпілих, суд не з'ясував часу, місця отримання ОСОБА_1 хабарів. Не усунув суперечностей в показаннях потерпілих щодо часу зміни графіків заступання військовослужбовцями в добові наряди на полігоні.
Не з'ясував, коли саме вони дали ОСОБА_1 хабарі після виявлення недоліків в їх роботі в листопаді 2012 року. Не усунув суперечностей в показаннях потерпілих за що саме давались в грудні 2012 року хабарі. Від цього залежить не лише встановлення винуватості ОСОБА_1, а й правильність кваліфікації його дій.
Суд першої інстанції як на доказ обвинувачення ОСОБА_1 послався у вироку на наказ № 920 від 24.11.2011 року командира військової частини А2331, не звернувши увагу на те, що його дія закінчується 31.05.2012 року, в той час, коли інкриміновані обвинуваченому дії скоювались в серпні-вересні 2012 року.
Не перевірено та не спростовано судом показань обвинуваченого про наявність в нього алібі на час дачі йому хабарів.
Крім того, зміст вироку суду першої інстанції суперечить вимогам ст. 374 КПК України. В ньому лише перелічено зібрані досудовим слідством докази без їх аналізу і оцінки. Наведені показання потерпілих і свідків не відповідають протоколу судового засідання. Як вбачається з останнього, допитані свідки поверхово, їх показання не містять тих даних, на які посилається суд у вироку.
Крім того, дане судове рішення не містить спростувань показань обвинуваченого ОСОБА_1 в своє виправдання.
Вищевказана неповнота судового слідства при відсутності відповідних клопотань не може бути усунена апеляційним судом.
Порушення вимог кримінально-процесуального закону в ході судового слідства і винесення судом першої інстанції вироку щодо ОСОБА_1 є істотними. Вони перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а апеляційній інстанції перевірити це.
Тому вирок підлягає до скасування, а кримінальне провадження - направленню на новий судовий розгляд.
В його ході слід з'ясувати об'єм службових повноважень ОСОБА_1, вирішивши питання, чи міг він як заступник командира військової частини видавати обов'язкові для підлеглих накази щодо зміни часу заступання в добові наряди, позбавлення їх премій та накладення дисциплінарних стягнень. Якщо так, то в яких випадках. Таким чином встановити, чи є він службовою особою.
Шляхом допиту потерпілих та свідків, пред'явленню їм документів щодо розкладу заступання у добові наряди по полігону, встановити причини змін часу такого заступання у серпні-вересні 2012 року та причетність до цих змін обвинуваченого.
Ретельно допитавши потерпілих, усунути суперечності в їх показаннях. Встановити обставини, час і підстави давання ними ОСОБА_1 хабара в серпні-вересні та в грудні 2012 року. Перевірити твердження ОСОБА_1 про його відсутність у військовій частині в час передачі йому вищевказаних грошових сум.
В залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення та правильно кваліфікувати його дії.
В разі визнання його винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, необхідно призначити покарання, в тім числі додаткове з дотриманням вимог ст. 50, 65, 55 КК України.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись 404-405, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати, призначивши новий розгляд кримінального провадження в тому ж суді іншим складом суду.
Головуючий суддя:
Судді: