АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/6516/14 Справа № 204/4330/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Самсонова В. В. Доповідач - Михайловська С.Ю.
Категорія 27
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - Михайловської С.Ю.
Суддів - Пономарь З.М., Красвітної Т.П.
При секретарі - Жидковій Г.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 04 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк» в особі відділення «Трипільське», ОСОБА_3 про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, визнання договору застави недійсним, визнання договору поруки недійсним та визнання додаткової угоди недійсною, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 04 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк» в особі відділення «Трипільське», ОСОБА_3 про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, визнання договору застави недійсним, визнання договору поруки недійсним та визнання додаткової угоди недійсною, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильну оцінку судом доказів та обставин по справі та на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, встановив, що 17 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № СL -308/094/2008, відповідно до умов якого, банк надав позивачці кредит у сумі 40608,00 доларів США на споживчі потреби для купівлі автомобіля на строк до 17 квітня 2014 року з оплатою 12,49 % річних за користування кредитними коштами.
Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором № СL - З08/094/2008 від 17.04.2008 року шляхом видачі ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 40608,00 доларів США шляхом їх перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_3, відкритий на ім'я позивачки, згідно договору № 308/321/08 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб від 17.04.2008 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2.
ОСОБА_2, в свою чергу, прийняла вищевказані кредитні кошти та придбала автомобіль марки «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2008, колір - Світло-сірий, кузов № НОМЕР_2, VIN-НОМЕР_2, тип - Легковий-седан-В, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4.
В забезпечення виконання зобов'язань позивачки перед банком за кредитним договором № CL-308/094/2008 від 17.04.2008 року, між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 17 квітня 2008 року був укладений Договір застави автотранспортного засобу № PCL-308/094/2008, предметом, якого є автомобіль марки «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2008, колір - Світло-сірий, кузов № НОМЕР_2, тип - Легковий-седан-В, що належить на праві власності ОСОБА_2. Вказаний Договір застави автотранспортного засобу № PCL-308/094/2008 від 17.04.2008 року посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 3101.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором № CL-308/094/2008 від 17.04.2008 року, між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 17 квітня 2008 року був укладений Договір поруки № SR-308/094/2008, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором № CL-308/094/2008 від 17.04.2008 року, в повному обсязі таких зобов'язань.
27.04.2009 року та 11.11.2009 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 були укладені Додаткові договори № 1 до кредитного договору СЕ-308/094/2008 від 17.04.2008 року, відповідно до умов яких за кредитним договором № СЕ-З08/094/2008 від 17.04.2008 року були змінені відсоткові ставки у певні періоди; між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 були укладені додаткові договори № 1 до договору поруки № SR -З08/094/2008 від 17.04.2008 року, відповідно до умов яких поручитель повідомлений про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором СЕ-308/094/2008 від 17.04.2008 року.
27 квітня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 був укладений договір про внесення змін та доповнень № 1 до Договору застави автотранспортного засобу № PCL -308/094/2008 від 17.04.2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1063.
Позивачка вважає вищевказані договори такими, що підлягають визнанню недійсними з тих підстав, що кредит був наданий в Доларах США, але надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії, що в даному випадку дотримано не було.
Відмовляючи позивачці у задоволенні її позовних вимог, суд послався на те, що позивачка при підписанні кредитного договору CL- 308/094/2008 від 17.04.2008 року повністю розуміла наслідки підписання нею цього договору та нею були погоджені всі істотні умови, зокрема отримання кредиту в іноземній валюті, що узгоджується п. 1.11 цього договору. Крім того, позивачкою до укладання спірного Кредитного договору CL -308/094/2008 від 17.04.2008 року, а саме 01.04.2008 року був отриманий та підписаний Інформаційний листок з умовами кредитування по програмі «Автомобіль в кредит без авансового платежу», в якому зазначено зокрема й про валюту кредитування та всі витрати передбачені вказаним договором, з чим позивачка була ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис на обороті вказаного Інформаційного листка.
Згідно ч. 9 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті.
Відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія).
Відповідно до п. 5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Відповідно до п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. На цей час законодавчо не встановлені межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція надання банком кредиту в іноземній валюті не потребувала індивідуальної ліцензії.
Так, Банк має наступні документи на проведення валютно-кредитних операцій з іноземною валютою: Банківську ліцензію № 191 від 02.03.1998 року за № 273, Дозвіл № 191-1 від 02.03.1998 року та додаток до Дозволу.
Суд не прийняв до уваги твердження позивачки щодо порушення Банком її законних прав і інтересів при укладанні спірного кредитного договору, оскільки Банк на час надання кредиту в іноземній валюті мав і на цей час має відповідну ліцензію на здійснення кредитування в іноземній валюті, а тому укладення кредитного договору в іноземній валюті і здійснення розрахунків в іноземній валюті на день укладення кредитного договору не суперечило діючому на той час законодавству і Цивільному кодексу України.
Твердження позивачки щодо неправомірності збільшення Банком відсоткової ставки за кредитом суд визнав безпідставними, оскільки згідно п. 5.3. частини 2 спірного кредитного договору, сторони договору дійшли згоди, що всі зміни та доповнення до цього договору повинні бути складені у письмовій формі та підписані сторонами.
Питання щодо зміни відсоткової ставки за кредитом були вирішені між сторонами, в наслідок чого були укладені письмові додаткові договори № 1 до кредитного договору CL -308/094/2008 від 17.04.2008 року, які підписані банком та позивачкою.
В перших розділах вищевказаних додаткових договорів № 1 до кредитного договору CL -308/094/2008 від 17.04.2008 року, укладених 27.04.2009 року та 11.11.2009 року вказане застереження: Підписанням цього Додаткового договору Сторони висловлюють свою цілковиту згоду з тим, що визначення порядку зміни процентної ставки повністю відповідає двосторонньому волевиявленню Сторін. Крім того, в розділі «Інше» вищевказаних додаткових договорів зазначено, що Позичальник приймає на себе ризик виконання умов цього Додаткового договору та Кредитного договору при істотній зміні обставин, якими керувалися Сторони при укладанні цього Додаткового договору та/чи Кредитного договору.
Що стосується тверджень позивачки стосовно того, що згідно висновку № 5610/24 судово-економічної експертизи по цивільній справі № 2/0542/1748/2012, складеного 21.02.2013 року, по спірному кредитному договору реальна відсоткова ставка складає на 3,48 % більше ніж зазначено у спірному договорі, у зв'язку з чим сукупна ціна кредиту більша на 2612,45 доларів США, що є також, на думку позивачки, підставою для визнання цього договору недійсним, суд прийшов до висновку, що ці твердження є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Суд послався на те, що вищевказаний висновок проведеної судово-економічної експертизи свідчить тільки про можливість зменшення зазначеної відсоткової ставки, але така вимога позивачкою не заявлялась і предметом розгляду в даній справі не була.
Крім того, на протязі тривалого часу ОСОБА_2 сплачувала всі передбачені договором та додатковими угодами до нього платежі, що свідчить про те, що вона була знайома з усіма умовами цих договорів і добровільно погодилися їх виконувати, у зв'язку з чим сплачувала передбачені суми коштів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачки суд послався на те, що послідовні та узгоджені дії ОСОБА_2, яка отримала кредит ще у квітні 2008 року, а до суду звернулася лише в червні 2013 року, свідчать про визнання нею кредитного договору, як такого, що відповідає вимогам закону та її волевиявленню.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до вимог ст.ст. 215 - 217, 227, 229, 230, 321, 524, 627, 629, 1056 - 1, 1057 - 1 ЦК України, ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275 ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Довід апеляційної скарги ОСОБА_2 про неправильну оцінку судом доказів та обставин по справі, необґрунтований, оскільки зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.
Довід зазначеній в апеляційній скарзі ОСОБА_2 про порушення судом норм матеріального та процесуального права, безпідставний, оскільки таких порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли потягнути скасування правильного по суті рішення, колегією суддів не встановлено.
Таким чином, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 04 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному прядку протягом двадцяти днів.
Судді :