АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8371/14 Справа № 204/4397/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Дубіжанська Т. О. Доповідач - Михайловська С.Ю.

Категорія 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Михайловської С.Ю.

Суддів - Пономарь З.М., Красвітної Т.П.

При секретарі -Жидковій Г.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним у часині зазначення покупця, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним у часині зазначення покупця, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивачів у повному обсязі, посилаючи на неправильну оцінку судом доказів та обставин по справі та на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 встановив, що ОСОБА_5 22 липня 1995 року уклав шлюб з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданого 10 червня 2008 року Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, серія НОМЕР_1. актовий запис № 345.

У період шлюбу, 14 квітня 1997 року між відповідачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_6, що діяла по дорученню від ОСОБА_7 та ОСОБА_8, було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9

Вирішуючи спір суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири у частині зазначення їх покупцями, є безпідставними і не обґрунтованими, та такими що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки належних та допустимих доказів цього позивачами не надано.

Суд послався на те, що позивачами не доведено, що саме вони надавали кошти за договором купівлі-продажу на придбання спірної квартири АДРЕСА_1.

Що стосується такого доказу як наказу ВАТ «Дніпрогаз» від 06.08.1997 року про отримання ОСОБА_3 безпроцентної позики по місцю роботи у розмірі 1000 грн. у зв'язку з розміном квартири та необхідністю капітального ремонту, то суд не прийняв його до уваги як належний та допустимий доказ, оскільки позивачами не доведено той факт, що саме ці кошти пішли на купівлю спірної квартири, оскільки договір купівлі-продажу квартири було укладено ще 14.04.1997 року, а грошова позика отримана лише 06.08.1997 року і зовсім на інші нужди.

До заяви ОСОБА_6, яка діяла на підстав довіреності від своїх батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про отримання неповної грошової суму від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в присутності ОСОБА_10, то суд поставився до неї критично оскільки ОСОБА_6 не було залучено по справі у якості свідка, та свої письмові пояснення вона надала не будучи приведена до присяги та попереджена про кримінальну відповідальність відповідно до вимог ст. 384, 385 КК України.

Також, суд не взяв до уваги пояснення свідків, оскільки вони не є належними доказами щодо підтвердження факту передачі грошових коштів, а також надані пояснення спростовуються документами, які знаходяться в матеріалах справи.

Суд послався на те, що заявлені позивачами факти передачі грошових коштів в рахунок купівлі спірної квартири спростовується самим договором купівлі-продажу від 14 квітня 1997 року, у пункті 2 якого зазначено, що покупець квартири ОСОБА_10 придбала вказану квартину за чотири тисячі шістдесят одну гривню, які представник продавців ОСОБА_6, отримала в повному обсязі до підписання цього договору.

Крім того, судом встановлено, що між подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_2 шлюб було розірвано у жовтні 2013 року та є конфлікт з приводу користування даною квартирою, тому у суду виник сумнів щодо обставин подачі таких позовних вимог, а саме такими діями позивачі можуть позбавити ОСОБА_5 права на розподіл спірної квартири, придбаної під час шлюбу.

Крім того, суд звернув увагу, на те що ОСОБА_5 було притягнуто до участі у справі позивачами в якості третьої особи. З пояснень в судовому засіданні ОСОБА_5 вбачається, що спірна квартира була придбана під час шлюбу за спільні кошти подружжя.

З урахуванням всіх обставин суд прийшов до висновку, що всі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину при укладені договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_10 та ОСОБА_6, що діяла по дорученню від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були додержані, а тому у суду не було підстав визнавати недійсним договір купівлі-продажу квартири в частині зазначення покупця та визнавати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1, у зв'язку з чим суд відмовив у задовленні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до вимог ст. 60 СК України, ст.. ст.. 48, 58, 60, 224 ЦК України ( в ред. 1963 року), ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Довід апеляційної скарги ОСОБА_2 про неправильну оцінку судом доказів та обставин по справі, необґрунтований, оскільки зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Довід зазначений в апеляційній скарзі ОСОБА_2 про порушення судом норм матеріального та процесуального права безпідставний, оскільки таких порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли потягнути скасування правильного по суті рішення, колегією суддів не встановлено.

Крім того, відповідно до вимог ст.. 71 ЦК України ( в ред.. 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.

Відповідно до ст.. 75 ЦК України (в ред. 1963 року) позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір купівлі продажу квартири укладений 14.04.1997 року, отже позивачі пропустили строк позовної давності, що є ще однією підставою для відмови їх у задоволенні позову.

Таким чином, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.Ю.Михайловська

Судді : Т.П.Красвітна

З.М.Пономарь