АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6617/14 Справа № 186/107/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бондарьова Г. М. Доповідач - Михайловська С.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Михайловської С.Ю.

Суддів - Красвітної Т.П., Пономарь З.М.

При секретарі -Жидковій Г.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором станом на 16 грудня 2013 року в розмірі 11 080(одинадцять тисяч вісімдесят) гривень 45 коп, із них: 7 078 (сім тисяч сімдесят вісім) гривень 26 коп. заборгованості за кредитом; 7 (сім) гривень 41 коп заборгованості по процентам користування кредитом; 3 994 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні 78 коп заборгованості щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту (комісії за користування кредитом).

В задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок повернення судових витрат у справі в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково.

Визнано правочин - Заяву ОСОБА_2, як позичальника, №DNFZCC9EE21288 від 01 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», в частині визнання невід'ємною частиною договору Умов та правил надання банківських послуг недійсним.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір на користь держави в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп.

В апеляційній сказі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити їхні позовні вимогу у повному обсязі,у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на неправильну оцінку судом доказів та обставин по справі.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача, та задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги встановив, що виходячи з вимог ст..ст. 1048, 1050, 1054, 1055, ч. 2 ст. 207, 622 ЦК України підпис сторін письмового договору має бути під усіма його умовами, про які домовилися сторони. Якщо сторони уклали змішаний договір, то умови різних договорів повинні міститися в письмовому тексті договору, підписаному сторонами.

Факт укладення між ПАТ КБ «ПриватБанк» таБогдановим О.М. кредитного договору від 01.03.2011 року підтверджується письмовою Заявою позичальника, підписаною уповноваженою банком особою та ОСОБА_2, в якій містяться всі істотні умови вказаного виду договору, в тому числі сума кредиту, валюта кредиту, строк дії договору, розмір процентів за користування кредитом, розмір єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту, розмір щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту (комісії за користування кредитом) та інші.

Надання банком ОСОБА_2 коштів, визначених у Заяві в сумі 19900грн, ОСОБА_2 не заперечувалося та не оспорювалося.

Відповідно до п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають і кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Зібраними та перевіреними судом по справі доказами доведено, що 01 березня 2011 року сторони по справі уклали правочин у формі підписаної Заяви про надання ОСОБА_2 банківської послуги у виді строкового банківського кредиту на споживчі цілі у сумі 19900,00грн на строк 36 місяців по 28.02.2014 року включно зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,01% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 199,00грн, та щомісячної винагороди за надання банківського інструменту у розмірі 398,00грн з щомісячним погашенням позичальником грошових коштів Банку в сумі 951,82грн.

Будь яких інших договорів про умови та правила надання банківських послуг сторони не укладали.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк», що невід'ємною частиною укладеного договору є додатки до нього, зокрема: Умови та правила надання банківських послуг, з якими позивач був ознайомлений про що зазначено у його Заяві,суд не взяв до уваги, оскільки відповідно до ст. 654 ЦК України форма додатків до договору має відповідати формі основного договору, тобто має бути зазначена на документах дата і підпис особи, яка уклала такий договір.

ОСОБА_2 заперечує, що він був ознайомлений та погоджувався з іншими мовами та правилами надання та повернення кредиту, а ніж ті, які зазначені у його заяві від 01.03.2011 року.

Всупереч вимог ст. 60 ЦК України ПАТ КБ «Привтабанк» не надало суду жодних належних доказів того, що між ним та ОСОБА_2, крім існуючої підписаної ОСОБА_2 заяви на отримання кредиту на зазначених в Заяві умовах, укладався інший договір та з іншими умовами надання кредиту.

Доводів ОСОБА_2 про те, що Умови та правила надання банківських послуг, не являються додатками до договору, то суд визнав обґрунтованими, оскільки вказані додатки не містять дати та підпису ОСОБА_2, а сам письмовий договір між ними не укладався.

Суд прийшов до висновку, що банк не вправі був в односторонньому порядку змінювати умови раніше укладеного правочину і нараховувати ОСОБА_2 витрати, які не передбачені правочином - Заявою №DNFZCC9EE21288 від 01 березня 2011 року,укладеного між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк».

З урахуванням всіх обставин суд прийшов до висновку про наявність за ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором станом на 16.12.2013 року в розмірі 11080,45грн, із них 7078,26 грн - заборгованості за кредитом; - 7,41 грн - заборгованості за відсотками за користування; 3994,78грн - заборгованості щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту (комісії за користування кредитом).

Оскільки Заявою підписаною ОСОБА_2 та іншими доказами не доведено наявність договору між сторонами про конкретні види та розміри заходів забезпечення виконання зобов'язання у виді неустойки-пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафів як фіксованої частини та процентної складової всупереч вимогам ст.ст.546, 547, 548, 549 ЦК України, в Заяві зазначено лише посилання на їх розмір, зазначений в Умовах, які ОСОБА_2 не підписані, але конкретні види та їх розмірі таких заходів не зазначені у підписаній ОСОБА_2 Заяві, тому суд прийшов до висновку про безпідставність розрахування ПАТ КБ «ПриватБанк» 17796,12 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн штрафу(фіксованої частини), 1443,83 грн штрафу (процентної складової).

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в частині його вимог про визнання недійсними правочину-Заяви позичальника №DNFZCC9EE21288 від 01 березня 2011 року укладеного між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині умови нарахування ОСОБА_2 сплати щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 398грн (комісії), оскільки кредитодавцем всупереч абз.3 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено зазначений платіж за дії ,які не є послугою у визначенні цього Закону так як послуга стосовно надання йому кредиту відбулася лише один раз ,і за це стягнута одноразова винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 199 грн у відповідності з умовами Заяви, але в подальшому відповідач щомісячно нараховував йому до сплати винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 398 грн, яка передбачена Заявою, але зазначена умова у Заяві щодо сплати ним винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 398 грн у місяць є нікчемною, оскільки ніяких послуг у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» Банк йому не надавав, суд визнав їх безпідставними, оскільки зазначені умови кредитного договору підписані ОСОБА_2 у виді Заяви, в якій обумовлено надання такої послуги та її вартість, з чим повністю погодився ОСОБА_2.

Крім того, як вбачається з Заяви позичальника від 01.03.2011 року розмір щомісячних відсотків за користування кредитом становить 0,01% на місяць/тобто 0,12 % річних, а щомісячна сума щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 398,00 грн є по суті платою за користування кредитом, що зокрема випливає з її найменування в Заяві та не суперечить вимогам закону та умовам кредитного договору відповідно до Заяви позичальника та не суперечить ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до вимог ст.ст.530, 526, 527, 549, 551, 553, 559 1050, 1054 ЦК України, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Довід апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк»» про порушення судом норм матеріального та процесуального права, безпідставний, оскільки таких порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли потягнути скасування правильного по суті рішення, колегією суддів не встановлено.

Довід апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про неправильну оцінку судом доказів та обставин справи, необґрунтований, оскільки зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Таким чином, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді :