УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
Справа № 4с/686/90/14
Провадження № 22-ц/792/233/15
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2015 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Талалай О.І.
суддів: П'єнти І.В., Корніюк А.П.
з участю: секретаря Сацюк Г.О.,
представника апелянта ОСОБА_1,
ОСОБА_2, який діє у власних інтересах та інтересах
ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 03 грудня 2014 року у справі за скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанови державного виконавця.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 і ОСОБА_3, звертаючись до суду із скаргою на постанови державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 17 липня 2014 року про накладення арешту на майно та заборони його відчуження, зазначили, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 листопада 2013 року з них солідарно стягнуто на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за договором кредитної лінії від 23 серпня 2007 року у сумі 2038368 грн. 20 коп. При відкритті виконавчих проваджень державний виконавець неправомірно виніс постанови про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_3 і заборону його відчуження та на кошти боржника на всіх рахунках, а також про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_2 і заборону його відчуження. Всупереч вимогам ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не вчинив дії щодо встановлення місця проживання ОСОБА_2 Він зареєстрований і проживає у м. Києві. Накладення арешту на все майно з метою забезпечення виконання виконавчого документа суперечить вимогам ст. ст. 50, 55 вищезазначеного Закону. Державним виконавцем не дотримані вимоги діючого законодавства щодо черговості накладення стягнення на кошти та майно боржника, а також щодо арешту майна у межах суми боргу.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 03 грудня 2014 року скаргу задоволено. Визнано незаконними та скасовано постанови державного виконавця Другого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 17 липня 2014 року про накладення арешту на все належне ОСОБА_2 майно та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 44069577, на підставі якої накладено арешт на нерухоме і рухоме майно та про накладення арешту на належне ОСОБА_3 нерухоме майно та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № 44069723, на підставі якої накладено арешт на нерухоме майно. Зобов'язано державного виконавця Другого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції надати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 строк для добровільного виконання рішення суду від 27 листопада 2013 року.
Другий міський відділ ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги. Суд першої інстанції не врахував обставини пропущення скаржниками встановленого законом строку оскарження дій державного виконавця. Відповідно до вимог ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження № 44069577 і № 44069723 та надано боржникам семиденний строк на добровільне виконання рішення суду. Згідно ст. 25 цього Закону за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
У засіданні апеляційного суду представник Другого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції апеляційну скаргу підтримав. ОСОБА_2 визнав її не обґрунтованою у повному обсязі. Інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно п. 2 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 листопада 2013 року з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 стягнуто солідарно на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за договором кредитної лінії № 52/МК/2007/207-840-К від 23 серпня 2007 року у сумі 2038368 грн. 20 коп. 08 травня 2014 року судом були видані виконавчі листи. 17 липня 2014 року державний виконавець Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень і три постанови про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_3, оголошення заборони його відчуження, про арешт її коштів, про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 і оголошення заборони його відчуження.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Задовольняючи скаргу, суд виходив з того, що боржник ОСОБА_2 зареєстрований і проживає у АДРЕСА_1 і державний виконавець повинен був направити виконавчий документ за місцем проживання боржника, місцем його роботи. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника. Державний виконавець будь-яких дій на встановлення наявності у боржників коштів не вчинив. При накладенні арешту на все майно, належне ОСОБА_2 та на усе нерухоме майно ОСОБА_3 перевищено межі суми стягнення. Постанови державного виконавця порушують права та інтереси боржників на вільне володіння, користування та розпорядження майном. Відсутність доказів про належне повідомлення про відкриття виконавчих проваджень є підставою для задоволення вимог скаржників про зобов'язання надання нового строку для добровільного виконання рішення суду.
Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Частиною 3 ст. 387 цього Кодексу передбачено, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
При постановленні ухвали суд послався на положення Закону України «Про виконавче провадження» (с. 50 ч. 2 і ч. 5, ст. 55), які втратили чинність.
Згідно ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час винесення оскаржуваних постанов (далі - Закон) виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Як вбачається з матеріалів справи і чого не заперечував ОСОБА_2 у засіданні апеляційного суду, він є власником нерухомого майна, що знаходиться у м. Хмельницькому (т. 1, а.с. 123). Із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач звернувся до Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції. Із оглянутих у засіданні апеляційного суду виконавчих проваджень вбачається, що у виконавчому листі зазначено адресу боржника ОСОБА_2 АДРЕСА_2.
На підставі ч. 3 ст. 19 Закону у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
ПАТ КБ «Надра» у заяві про відкриття виконавчого провадження зазначав про накладення арешту на майно боржників і оголошення заборони на його відчуження.
Частиною 2 ст. 25 Закону передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Із змісту постанов вбачається, що заборонено здійснювати відчуження майна боржників лише у межах суми боргу.
Зобов'язавши державного виконавця надати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 строк для добровільного виконання рішення суду від 27 листопада 2013 року, суд не врахував те, що у постановах про відкриття виконавчих проваджень від 17 липня 2014 року такий строк для добровільного виконання рішення суду був наданий боржникам.
Постанови державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень або його дії щодо надіслання цих постанов ними не оскаржувались.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Із заявами про відкладення виконавчих дій ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до державного виконавця не зверталися.
Діючим законодавством не передбачено надання нового строку для добровільного виконання рішення суду.
Таким чином при винесенні оскаржуваних постанов державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст. ст. 307, 312, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції задовольнити.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 03 грудня 2014 року скасувати і постановити нову ухвалу.
У задоволенні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанови державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 17 липня 2014 року про накладення арешту на майно та заборони на його відчуження відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис) Судді: (підписи)
Вірно:
Головуючий:
____________________________________________________________________
Головуючий в першій інстанції: Сарбей О.Ф. Провадження: № 22-ц/792/233/15
Доповідач: Талалай О.І. Категорія: на ухвалу