ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2008 року м. Феодосія
Військовий місцевий суд Сімферопольського гарнізону
під головуванням судці ШВЕЦЯ В.А.,
при секретарі БОРДУЛЕНКО М.Ю.,
за участю військового прокурора Феодосійського гарнізону полковника юстиції КІНДРАТА В.Й., підсудного ОСОБА_1., його захисника - адвоката ОСОБА_2 розглянувши у відкритому виїзному судовому засіданні в розташуванні військової частини А2272 кримінальну справу за обвинуваченням матроса служби за контрактом військової частини А2272
ОСОБА_1,
народившегося ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Львів, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, раніше не судимого, призваного на військову службу у вересні 2005 року Сарненським РВК Ровенської області
обвинуваченого органами досудового слідства у вчиненні злочину, передбаченому ч.І ст. 408 КК України.
Судовим слідством, суд
встановив:
ОСОБА_1. було призвано на строкову військову службу 20 вересня 2005 року Сарненським РВК, з 01 березня 2006 року його було переведено на військову службу за контрактом і останній був зарахований до списків військовослужбовців служби за контрактом в/частини А2272 у військовому звані «матрос».
З липня 2006 року ОСОБА_1 з метою ухилиться від виконання обов'язків по військовій службі, без дозволу командування військової частини А2272, залишив гуртожиток для військовослужбовців контрактної служби, який розташований за адресою: м. Феодосія, пров. Будівельний, д.9, після чого на потязі відправився в місто Джанкой, де проводив час на власний розсуд. Так у період з липня до 30 вересня 2007 року він працював у приватного фермера, приїжджав додому в село Чудель Сарненського района Ровенської області і зустрічався в місті Києві з близькими родичами.
З жовтня 2007 року по 18 березня 2008 року ОСОБА_1 проживав у місті Мелітополь, проводив час на власний розсуд, працював та ховався від правоохоронних органів.
18 березня 2008 року ОСОБА_1 був затриманий у місті Мелітополь співробітниками патрульно-постової служби органів міліції м.Мелітополя і Запорізького зонального відділення військової служби правопорядку ЗС України та 19 березня 2008 року був доставлений у Кримське територіальне управління військової служби правопорядку і поміщений у камеру тимчасово затриманих.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 визнав повністю винним себе в інкримінованому йому діянні, про обставини справи показав, так як це вище викладено та пояснив, що він знав про те, що знаходиться в розшуку, як військовослужбовець, що самовільно залишив розташування військової частини, про невідворотність негативних наслідків йому було відомо, але побоюючись кримінальної відповідальності за самовільне залишення частини приховував свою належність до військовослужбовців.
Покази підсудного відповідають фактичним обставинам справи, і при цьому їм не оспорюються.
2
Суд, оскільки проти цього не заперечували учасники судового засідання, визнав недоцільним дослідження доказів, що мають відношення до фактичних обставин справи, які ні ким не оспорюються.
Таким чином суд встановив, що будучи військовослужбовцем контрактної служби ОСОБА_1 діючи навмисно з метою зовсім ухилиться від військової служби, самовільно залишив розташування військової частини, тривалий час ухилявся від військової служби, переховуючись в різних місцях України, приховував свою належність до військовослужбовців, поки його не затримали правоохоронці, тому суд розцінює такі його дії як дезертирство і кваліфікує за ст. 408 ч. 1 КК України.
Призначаючи покарання підсудному суд в якості обставин, що пом'якшують йому покарання визнає щире каяття, активне сприяння розслідуванню злочину, а також те що до кримінальної відповідальності він притягується вперше.
Суд також приймає і особу підсудного, який як до служби так і під час її проходження характеризувався в цілому позитивно, з шести років виховувався лише однією бабусею, в наслідок чого належного виховання не отримав, відноситься до З категорії осіб яки постраждали від наслідків аварії на Чорнобильської АЄС.
Крім того, на переконання суду, в особистості підсудного за час провадження справи, відбулись суттєві позитивні зміни, що виражаються зокрема в належній оцінці ним скоєного та готовності понести покарання.
Виходячи з вищенаведених обставин, що пом'якшують покарання і істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та враховуючи особу винного суд приходить до висновку про можливість відповідно до ст. 69 КК України перейти до іншого, більш м'якого основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 статті 408 КК України і призначити ОСОБА_1 на підставі статті 61 КК України, покарання у вигляді обмеження волі. Керуючись ст.ст. 333-335 КПК України, суд
засудив:
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.1 ст. 408 КК України, на підставі якої та із застосуванням ст. ст. 61 і 69 КК України призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки утримання в кримінально-виконавчий установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення нагляду з обов'язковим залученням до праці.
Відповідно до ст.72 КК України строк відбування покарання ОСОБА_1, враховуючи його попереднє ув'язнення з 18 березня 2008 року по день його прибуття в кримінально-виконавчу установу для відбування покарання призначити за цим вироком виходячи із співвідношення 1 (один) день тримання під вартою відповідає 2 (двом) дням обмеження волі.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1. тримання під вартою на гауптвахті Кримського територіального управління військової служби правопорядку - залишити без змін. Відповідно до ч.2 ст.57 Кримінально виконавчого Кодексу України, приймаючи До уваги особу засудженого його матеріальний та сімейний стан, відсутність постійного житла, направити засудженого ОСОБА_1 до місця відбування покарання в порядку, установленому для осіб, засуджених до позбавлення волі і звільнити ОСОБА_1 із-під варти при прибутті до місця відбування покарання.
На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд ВМС через військовий суд Сімферопольського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.