АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10174/14 Справа № 2/401/3081/12 Головуючий у 1 й інстанції - Спаї В.В. Доповідач - Михайловська С.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Михайловської С.Ю.

Суддів - Пономарь З.М., Красвітної Т.П.

При секретарі - Жидковій Г.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 жовтня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на те, що положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 р. № 1304-VII, на який посилається суд першої інстанції не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки вони регулюються вимогами ст.ст. 33, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України РСР, крім того положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не скасовують та не зупиняють дію законів, які встановлюють підстави звернення стягнення, а стосуються на стадії примусового виконання судових рішень.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача послався на те, що 27 травня 2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № DNІ0GA00000193, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 83257,14 доларів США зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.05.2018 року. Станом на 20.08.2013 року заборгованість ОСОБА_3 перед банком складає 202487,82 доларів США.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 28.05.2008 року уклали договір іпотеки № DNІ0GA00000193. Згідно з договором іпотеки відповідачі надали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,20 кв.м., житловою площею 42,90 кв.м. Ціна предмету іпотеки дорівнює 554287,10 грн. Позивач свої зобов'язання за кредитними договорами виконав в повному обсязі.

Згідно ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення Боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки Позивач має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Однак, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року N 1304-VII, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Спірне майно використовується відповідачами як постійне місце проживання, іншого нерухомого майна у власності відповідачів немає, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Доказів протилежного позивачем суду надано не було, а тому суд відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року N 1304-VII, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Довід апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 р. № 1304-VII, на який посилається суд першої інстанції не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки вони регулюються вимогами ст.ст. 33, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України РСР, крім того положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не скасовують та не зупиняють дію законів, які встановлюють підстави звернення стягнення, а стосуються на стадії примусового виконання судових рішень, цей довід безпідставний та зводиться до тлумачення діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному прядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.Ю.Михайловська

Судді : Т.П.Красвітна

З.М.Пономарь