РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9541/14-ц

пр. № 2/759/244/15

21 січня 2015 року . Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Наборозняка М.І.

за участю секретаря Дюрич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом 22 липня 2014 року Суддя Святошинського районного суду м. Києва Наборозняк М.І., перевіривши виконання вимог ст.ст.119, 120 ЦПК України в позовній заяві ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним,

Позивач 06.06.2014 року звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів (уточненим в ході розгляду справи), в якому просить про визнання договору позики, укладеного ним та відповідачем 20.03.2008 року на суму 119 382 грн недійсним.

В позові зазначив, що він не отримував від відповідача у позику 15 тис доларів США під 12% річних, жодної розписки про це не писав, а розписка , котра міститься у цивільній справі Святошинського районного суду м.Києва (рішення по ній від 15.03.2011 року) за позовом відповідача до нього (позивача) про стягнення коштів за договором позики, ним також не писалась і не підписувалась.

В тексті позовної заяви послалась на правові обґрунтування позовних вимог: ст. ст. 203 ч. 3, 204, 215, 1046 ЦК України, низку інших норм вказаного кодексу.

В судовому засіданні позивач (та його представник) позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Представник позивача пояснив, що копію розписки (а.с.6) він виготовив самостійно при ознайомленні в суді із матеріалами вказаної справи. Справи; зазначив, що в матеріалах цивільної справи була також копія розписки, тобто, що він виготовив копію розписки із її копії. В засіданні просив витребувати вказану справу для огляду, від відповідача оригінал розписки.

Суд відхилив клопотання щодо огляду цивільної справи, оскільки представник позивача не пояснив: яке доказове значення вимог позивача має такий огляд іншої справи?

Також пояснив, що інших доказів позовних позивача у нього та у позивача немає.

Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що зі слів відповідача ОСОБА_2 йому відомо, що ОСОБА_1 дійсно позичав у ОСОБА_2 вказані у зазначеній розписці кошти, але не повернув.

Суд запропонував, враховуючи клопотання позивача представнику відповідача надати оригінал розписки, на що останній в подальшому надав письмову заяву ОСОБА_2 від 24.1.2015 року, про те, що оскільки він надавав розписку суду у 2011 році; рішення суду по суті ухвалено; оригінал розписки не зберігся, принаймні, він у себе вдома її не знайшов.

Суд розглядає справу , дотримуючись вимог ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України щодо змагальності, диспозитивності та обов*язку доказування сторонами своїх вимог чи заперечень в ході розгляду справи, які учасникам розгляду справи роз*яснювались неодноразово.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм Цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» судам слід неухильно дотримуватись вимог ст. 58,59 ЦПК України про належність і допустимість доказів . Зокрема, ст. 57 ЦПК України передбачено, що доказами у справі є пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків. Тому пояснення зазначених осіб, отримані не за процедурою допиту свідків (ст. 184 ЦПК України) не можуть використовуватись як засіб доказування.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну та припинення цивільних прав та обов*язків. Двосторонніми правочином є погоджена дія двох або більше осіб.

В зі ст. 203 ЦК України вказано окремі випадки, при яких правочини можуть бути визнані недійсними, зокрема:

Ч.1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч.2 Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Ч.3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ч.5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ч.6. Правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивач (та його представник) у тексті позовної заяви та своїх поясненнях

не надавали обґрунтовувань недійсності правочину, які могли б регулюватись ч. ч. 1,2,6 ст.203 ЦК України.

Аналізуючи пояснення сторін та докази, надані ними та їх представниками під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що підстав для визнання недійсності правочину немає. Позивач стверджує, що він, на його думку, розписку не писав і не підписував. Таке ствердження може підпадати під ознаки не укладення договору взагалі, а не під ознаки його недійсності (ст.203 ЦК України).

Суд враховує, що позивач не надав належних доказів про те, що він не писав та не підписував вказану ним розписку. Він заявляв клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з приводу написання ним розписки, проте, він не надав суду ні розписки, ні вільних, ні експериментальних зразків свого почерку та підпису; навіть не заявляв клопотання про надання таких зразків. Також він не надав копії розписки, яку можна було б вільно та зрозуміло прочитати, хоча міг отримати її у вказаному суді. Але представник позивача з його пояснень її не отримав і не звертався до суду щодо надання йому вказаної розписки. Суд приходить до висновку про те, що представник позивача всіляким чином намагався тягар (обов*язок) доказування позовних вимог перекласти на суд, намагаючись, щоб суд оглядав іншу цивільну справу.

Також суд враховує, як доказ заперечень відповідача рішення Святошинського районного суду м.Києва від 15.03.2011 року (копія на а.с.9), відповідно до якого із ОСОБА_1 за договором позики, , підтвердженням якого є оспорювана ним розписка з нього стягнено 119 382 грн боргу та проценти за користування позикою.

Тому суд відхилив клопотання щодо вказаної експертизи, оскільки за загальновідомими обставинами почеркознавча експертиза не може дати об*активний висновок у разі надання експертам для дослідження однієї лише фотокопії розписки (а.с.6) із текстом на ній, який майже неможливо прочитати взагалі і без інших об*єктів, з якими можна порівнювати почерк, підпис особи, яка писала вказаний текст.

Інших підстав недійсності договору позики, окрім ненаписання вказаної розписки (копія на а.с.6) позивач не заявляв.

За таких підстав суд вважає, що при розгляді справи не встановлено обставин, які надавали б право суду правові підстави задовольнити позов ОСОБА_1

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 212-214 ЦПК України, суд

вирішив :

Позов залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційну скаргу на адресу Апеляційного суду м.Києва через районний суд, особами, які є учасниками розгляду справи, але не були присутніми при проголошенні рішення суду - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя :