ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року Справа № 918/281/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаПоловінкіна О.В., дов. від 25.12.14

відповідачаЛеськова В.П., дов. від 05.05.14

третьої особине з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на постановувід 23.09.2014 року Рівненського апеляційного господарського суду

у справі№918/281/14 господарського суду Рівненської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Страхові гарантії"

простягнення 6421102,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс", третя особа Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Страхові гарантії" про стягнення 3343420,00 грн. коштів, перерахованих за договором поставки зерна майбутнього врожаю, 725920,00 грн. договірної санкції, 1745000,00 грн. штрафу, 626547,75 грн. - 24% річних за весь час користування грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14.05.2014 року (суддя Войтюк В.Р.) визнано недійсним пункт 6.3 договору на поставку зерна майбутнього врожаю від 29.04.2013 року № КО13СНК-F в частині слів "постачальник зобов'язаний сплатити покупцю санкцію у розмірі 0,2% від суми, що визначена пунктом 3.1.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання".

Позов задоволений частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" стягнуто 3317768,50 грн. перерахованих коштів, 300000,00 грн. штрафу, 57620,50 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

За апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс" та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року (головуючий суддя Маціщук А.В., судді Гулова А.Г., Петухов М.Г.) скасоване в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 3317768,50 грн. перерахованих коштів, 300000,00 грн. штрафу та 57620,50 грн. витрат по сплаті судового збору з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позові. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 14.05.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року і передати справу на новий розгляд.

Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 525, 598, 615, 651, 653 Цивільного кодексу України, статі 188, 205, 226 Господарського кодексу України, статей 42, 43, 47, 80, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник в касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що договір був розірваний позивачем та відповідно припинений 19.02.2014 року (лист - вимога позивача від 13.02.2014 року №66-01/02 був отриманий 19.02.2014року), а відповідні умови повернення всього виконаного ним за зобов'язанням було встановлено пунктом 5.4 договору.

Також скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували положення договору комплексного (мультиризикового) страхування від 29.04.2013 року №000157/06/13_Кв, згідно з яким страховим випадком є не просто несприятливі погодні умови, а конкретні події, внаслідок яких були пошкоджені рослини і тлумачення цих ризиків визначено пунктом 3.3 договору страхування, а згідно пункту 3.3.14 договору страхування злива, поводь, паводок - інтенсивний короткочасний дощ, під час якого випало опадів більше на 30 мм за годину, спричинило механічні пошкодження рослин - ламання стебел, оголення кореневої системи.

Однак, згідно листа Рівненського обласного центру з гідрометеорології від 11.04.2014 року №34-01-15/199 сильний дощ (небезпечне явище) з добовим максимумом 3 мм пройшов тільки 13.09.2013 року.

Крім того, скаржник зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що невиконання відповідачем своїх обов'язків настало внаслідок порушення ним норм вирощування с/г культур, які в свою чергу зумовили припинення договору страхування.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс" подано заперечення на касаційну скаргу в якому просить залишити постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 29.04.2013 року Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс" уклали договір поставки зерна майбутнього врожаю № К013СНК-F, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник/відповідач у визначений сторонами строк (термін) поставляє покупцю/позивачеві зерно кукурудзи 3 класу; одиниця виміру товару - метрична тонна; кількість товару - 3490, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Пунктами 1.2, 1.3.1 договору визначено термін поставки - до 01.11.2013 року за актом приймання-передачі відповідної партії товару.

За умовами пунктів 3.1, 3.1.1 договору попередня оплата товару здійснюється із розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладення договору), яка складає 1000,00 грн. за одиницю виміру товару, в тому числі ПДВ - 166,67 грн. Сума попередньої оплати за товар становить три мільйони чотириста дев'яносто тисяч гривень.

Умовами пунктів 4.1-4.2 договору сторони погодили наступний порядок розрахунків:

покупець протягом 15 - ти календарних днів з моменту набрання чинності цим договором, зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені пунктом 3.1.1 договору, на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього) за вирахуванням грошової суми, передбаченої у пункті 4.1.1 цього договору;

постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до пункту 4.1 цього договору, у розмірі, зазначеному в договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною цього договору, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені пунктом 4.1.1 договору, вважаються сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту сплати покупцем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування);

остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначена пунктом 11.1 договору) за поставлений покупцю товар здійснюється покупцем (на підставі рахунку-фактури постачальника) протягом 10 робочих днів з моменту отримання покупцем усіх документів, передбачених у пунктах 2.3, 2.4 цього договору, із розрахунку ціни за одиницю виміру товару, що визначена на підставі пункту 3.2 договору.

Згідно пункту 5.4 договору у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін (строк) або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого пунктом 5.5 договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, передбаченого пунктом 5.5 договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору (у т.ч. суму грошових коштів, що визначена пунктом 4.1.1 договору) протягом 3 банківських днів з моменту отримання листа-вимоги покупця. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця. У випадку порушення постачальником грошових зобов'язань, останній зобов'язаний сплатити покупцю проценти у розмірі 24% річних за весь час користування грошовими коштами.

За умовами пункту 5.5 договору постачальник зобов'язаний укласти зі страховою компанією, яка погоджена покупцем договір комплексного страхування, умовами якого буде передбачено, що у випадку настання страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, розмір всієї страхової виплати перераховується страховою компанією покупцю, а також передбачити, що вигодонабувачем за таким договором є покупець. Покупець сплачує за постачальника страховий платіж за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування), у розмірі передбаченому пунктом 4.1.1 договору.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2% від суми, що визначена пунктом 3.1.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі 50% від суми, що визначена пунктом 3.1.1 цього договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс" (відповідач) на виконання пункту 5.5 договору поставки уклало 29.04.2013 року з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Страхові гарантії" (страховик) договір комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур № 000157/06/13 Кв (а.с.34-55, т.1), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майбутнім врожаєм с/г культур, що належатиме страхувальнику (відповідачеві ТОВ "Агрофірма "АПК Сервіс"), зазначених у Переліку застрахованих с/г культур з розрахунком страхової суми та страхового платежу по кожній з с/г культур (Додаток № 1 до Договору страхування).

На умовах цього договору застрахований майбутній врожай кукурудзи на площі 1090,625 га у с.Голубне, с.Яринівка, с.Велике Поле Березнівського р-ну Рівненської обл. (п.2.1).

За умовами пункту 3.1 договору комплексного страхування страховими випадками за цим договором є події, що відбулися і з настанням яких виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування вигодонабувачу, наслідком якої є неотримання або недоотримання майбутнього врожаю с/г культур і багаторічних насаджень у зв'язку з його повною або частковою загибеллю чи пошкодженням в результаті подій (страхових ризиків), що передбачені у пункті 3.2 цього договору.

3гідно пункту 3.2 страховим ризиком за цим договором є ймовірність загибелі або пошкодження рослин внаслідок таких несприятливих подій: заморозку; граду, бурі; урагану; бурану; шквалу; смерчу; удару блискавки; пожежі; зливи; поводі; паводку та повені; затяжних дощів; вимокання; селю; лавини; земельного зсуву; пилових бур; посухи; суховії; ґрунтової корки; зневоднення на землях, які підлягають примусовому зрошенню; землетрусу; епіфітотійного розвитку хвороб; епіфітотійного розмноження шкідників рослин та хвороб, що стали наслідком несприятливих подій, визначених у пунктах 3.2.1 - 3.2.7. цього договору; протиправних дій третіх осіб.

Згідно пункту 6.3 договору страхування загальний страховий платіж за договором дорівнює 183225,00 грн. і підлягає сплаті таким чином:

перша частина - 20 % від загального страхового платежу - 36645,00 грн. повинна бути сплачена у тридцятиденний строк з моменту підписання договору;

друга частина - 80 % від загального страхового платежу - 146580,00 грн. повинна бути сплачена у тридцятиденний строк з моменту підписання сторонами акта огляду посівів с/г культур, яким зафіксовано задовільний стан посівів с/г культу, що дозволяє прийняти їх на страхування.

За умовами пункту 8.1.2 цього договору в узгоджений із страхувальником строк, протягом 15 календарних днів з дня набрання чинності договору та/або 10 днів після відновлення весняної вегетації або появи сходів (для ярих культур) провести спільний огляд посівів с/г культур, що приймаються на страхування, із складанням відповідного акта страхового огляду посівів с/г культур, (додаток №4 до цього договору), в якому відображається стан посівів.

Дія договору страхування припиняється при несплаті страхового платежу в розмірах та строки, визначених пунктом 6.3 цього договору. У разі такої несплати цей договір вважається достроково припиненим з 00 год. 00 хв. дати, наступної за датою сплати страхового платежу, передбаченої пунктом 6.3 цього договору.

За умовами пункту 12.3.4 договору страхування його дія припиняється при виявленні в результаті спільного огляду, здійсненого в строк, передбачений пунктом 8.1.2 вказаного договору, відсутності чи недостатньої кількості сходів, недосягнення рослинами необхідної фази розвитку.

При цьому зазначений договір вважається достроково припиненим у відношенні ділянок, на яких спостерігається недостатня кількість сходів чи їх відсутність. Перелік ділянок, у відношенні до яких припиняється цей договір, вказується в акті огляду полів (додаток № 4), який підписується сторонами. В цьому випадку страховик повертає вигодонабувачу відповідну частину страхових платежів, сплачених за страхування відповідних полів (ділянок) за мінусом витрат на ведення справи із страхових платежів за страхування відповідних полів (ділянок).

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов пунктів 4.1 -4.1.1 договору поставки зерна майбутнього врожаю позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс" (відповідача) 3306775,00 грн. за платіжним дорученням № 530 від 23.05.2013 року, де підставою оплати визначено "сплата виробнику за кукурудзу 3 кл. зг. рах. №1 від 29.04.2013 року по дог. №К013СНК- F" від 29.04.2013 року (а.с.56, т.1).

Одночасно позивач перерахував Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Страхові гарантії" першу частину страхового платежу 36645,00 грн. № 531 від 23.05.2013 року, визначивши підставою платежу "сплата за страхування майбутнього врожаю зг.дог.№ 000157/06/13 Кв від 29.04.2013 року" (а.с.37, т.1).

Відповідач поставку кукурудзи не виконав, в зв'язку з чим виник спір про стягнення коштів, перерахованих на виконання умов договору, а також застосування відповідальності, передбаченої договором.

Задовольняючи вимоги частково місцевий суд виходив з того, що позивач належно виконав обов'язки, що були покладені на нього договором, відповідачем товар не поставлено, а тому в частині стягнення основної заборгованості позов підлягає задоволенню.

В частині стягнення 24 % річних на неповернуту суму суд відмовив, оскільки повернення передплати не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, суд дійшов висновку, що п. 6.3 в частині слів "постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0.2 % від суми , що визначена п. 3.1.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання" суперечить вимогам частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, в зв'язку з чим на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України визнав його недійсним.

Також, місцевий суд врахував, що порушення відповідачем зобов'язання з поставки сталося у значній мірі не з його вини, оскільки у 2013 році посіви кукурудзи ТОВ "Агрофірма "АПК Сервіс" зазнали сильного впливу негативних погодних умов наприкінці літа - на початку вересня.

Крім того, у серпні-вересні 2013 року сталося щонайменше дві події, які мусили би кваліфікуватися як страхові випадки за договором страхування майбутнього врожаю №000157/06/ 13_Кв, який укладався відповідачем на користь позивача.

За таких умов вказаний договір страхування міг би стати підставою для отримання позивачем компенсації не отриманого ним врожаю.

Однак, цей договір так і не набрав чинності через дії самого позивача. Згідно з п. 6.3. 6.4 договору єдиною умовою набуття ним чинності було: сплата позивачем протягом 30 днів після огляду посівів страховиком і складення акта огляду, де було би "зафіксовано задовільний стан с/г культур", страховику 146 580.00 грн. (другу частину страхового платежу).

Такий акт огляду було складено 6 липня 2013 року (а.с. 170.171). В цьому акті зафіксовано задовільний стан всіх посівів кукурудзи і в ньому не йшлося про відмову страховика від взяття на себе зобов'язань по страхуванню оглянутих посівів. В акті вказано, що станом на дату його складення прогнозована врожайність оглянутих полів складала 35 ц/га. що лише на 5 ц/га менше, ніж середня врожайність кукурудзи по тому ж району за 2012 рік (а.с. 153).

Тобто, позивач міг виконати своє зобов'язання із внесення другої частини страхового платежу - і тоді страховик був би зобов`язаний виконувати умови договору страхування. Натомість, саме через дії позивача відповідальність за непередбачувані несприятливі погодні умови та їх вплив на посіви несе лише відповідач.

Урожай кукурудзи, який призначався для поставки позивачу, не вдалося зібрати саме з огляду на несприятливі погодні умови. Суд взяв до уваги поточну господарську документацію відповідача за 2013 рік та дійшов висновку про виконання відповідачем всіх необхідних дій з підготовки до посіву, самого посіву кукурудзи і догляду за посівами та в контексті обставин конкретної справи зменшив розмір штрафу до 300000 грн.

Суд апеляційної інстанції з висновками місцевого суду в частині стягнення з відповідача 3317768,50 грн. перерахованих коштів, 300000,00 грн. штрафу не погодився та зазначив, що правовідносини сторін склались на умовах договорів поставки зерна майбутнього врожаю № КО13СНК-F від 29.04.2013 року та договору комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур № 000157/06/13 Кв, які мають характер змішаного правочину, оскільки містять елементи різних договорів, а саме договору поставки, договору доручення та страхування та регулюються нормами глави 54, 67, 68 Цивільного кодексу України та глави 30, 35 Господарського кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (частина 1 статті 1000 ЦК України).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідачем на виконання своїх зобов'язань за договором поставки вчинені дії з закупки насіння кукурудзи (а.с.29-33, т.2), підготовки до посіву (а.с.34-71, т.2), посіву кукурудзи та догляду за посівами (а.с.72-88,т.2), але внаслідок несприятливих погодних умов наприкінці літа - на початку вересня посіви кукурудзи Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс" за 2013 рік не були придатними навіть для частково виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору та підлягали списанню, що підтверджено Управлінням агропромислового розвитку місцевої РДА у довідці № 245-12 від 08.04.2014 року (а.с.242, т.1), Рівненським обласним центром з гідрометеорології довідкою № 34-01-15/199 від 11.04.2014 (а.с. 240-241, т.1).

Пунктом 5.7 договору поставки передбачено, що у разі настання страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, постачальник звільняється від обов'язку поставки покупцю товару на суму (із розрахунку ціни за одиницю виміру товару (грн.), що визначена на підставі пункту 3.2 договору станом на дату отримання покупцем усієї суми страхової виплати, яку отримано покупцем (вигодонабувачем) від страхової компанії, у відповідності до умов договору комплексного страхування, у строк до 01.11.2013 включно.

Приймаючи рішення про відмову у позові в частині основного боргу та штрафу, апеляційний господарський суд виходив із умов договору поставки зерна майбутнього врожаю № КО13СНК-F від 29.04.2013 року про те, що його невід'ємною частиною є договір страхування; при цьому платежі за договором страхування є складовою розрахунків за договором поставки (п.п.4.1-4.2). Тобто - сторонами (позивачем і відповідачем) погоджено, що обов'язковими умовами договору поставки є договір страхування.

Апеляційним судом встановлено, що за умовами пункту 6.3 договору страхування позивач зобов'язаний в термін до 05.08.2013 року включно здійснити на користь страховика другу частину страхового внеску в сумі 146580,00 грн., яку позивач не виконав і внаслідок порушення його зобов'язання договір страхування припинив свою дію 06.08.2013 року о 00 год. 00 хв.

Суд дійшов висновку, що такі дії позивача є істотним порушенням договору поставки, оскільки при укладенні договору поставки відповідач як виробник сільгосппродукції розраховував на те, що буде матеріально захищений (застрахований) від ризиків, визначених у розділі 3 договору страхування, і грошові зобов'язання за договором поставки виникатимуть у страховика на підставі договору страхування, а не у відповідача.

Вказані обставини підтверджені матеріалами даної справи та встановлені господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом у справі № 910/8562/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс" до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про розірвання договору поставки.

Підставою для розірвання вказаного договору стало невиконання Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" обов'язку за договором з оплати другої частини страхового платежу, що призвело до припинення дії договору страхування, а тому договір розірвано на підставі статті 651 Цивільного кодексу України у зв'язку з його істотним порушенням позивачем у даній справі.

На час вирішення спору у даній справі і прийняття постанови судом апеляційної інстанції рішення господарського суду у справі № 910/8562/14 набрало законної сили.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що виходячи з умов пункту 5.4 договору поставки, право постачальника відмовитись від виконання своїх зобов'язань та вимагати від постачальника повернути суму попередньої оплати виникає у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань за договором.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що відповідач виконував свої зобов'язання за договорами поставки та страхування і відсутні докази виконання їх неналежним чином; втрата врожаю стала наслідком не порушення постачальником своїх зобов'язань, а несприятливих погодних умов, тобто - обставин, які не залежали від сторін. Разом з тим, постачальник був позбавлений можливості вживати заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого пунктом 5.5 договору поставки, саме внаслідок порушення покупцем/позивачем істотних умов договору поставки.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 6 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язана сторона має право відмовитись від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до норм статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норм статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, і згідно з частиною 4 статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із викладених норм права та обставин справи апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про повернення коштів в сумі 3317768,50 грн., перерахованих відповідачеві за договором поставки до його розірвання, не підлягають задоволенню, а також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення 1745000,00 грн. штрафу та 626547,75 грн. відсотків річних, нарахованих відповідно до пунктів 5.4, 6.3 договору за невиконання зобов'язань за договором поставки, оскільки такі вимоги є похідними від основного зобов'язання, яке є припиненим внаслідок розірвання договору.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду погодилась із місцевим судом, що пункт 6.3 договору поставки № КО13СНК-F в частині умови про те, що "постачальник зобов`язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2 % від суми, що визначена пунктом 3.1.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов`язання" суперечить чинному законодавству виходячи із того, що санкція за невиконання чи неналежне виконання постачальником зобов'язання з поставки визначена у відсотках, але не від суми невиконаного зобов'язання, а від суми попередньої оплати, яку має вчинити покупець.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Касаційна інстанція не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Позовне провадження в порядку господарського судочинства передбачає в першу чергу розгляд позовних вимог виходячи з підстав та предмету позову.

Підставою позову у даному випадку позивач зазначив відмову від виконання зобов'язання згідно пункту 5.4 договору та зобов'язання відповідача в зв'язку з цим повернути всі кошти перераховані на його користь на виконання умов цього договору.

Згідно частини 6 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Отже, для розгляду справи по суті виходячи з підстав позову судам необхідно було надати правову оцінку п.5.4 договору з огляду на те, чи є умови визначені у цьому пункті як підстава відмови від зобов'язання необхідними умовами виконання згідно частини 6 статті 193 Господарського кодексу України.

У листі № 66-01/02 від 13.02.2014, направленому позивачем на підставі пункту 5.4 договору останній зазначив, що відповідач не виконав зобов'язання по поставці в строк до 01.11.2013 зерна кукурудзи третього класу.

Суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув, а помилково послався на виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у вигляді закупки насіння, підготовки до посіву і таке інше, не перевіривши чи передбачає договір № К013СНК-F такі зобов'язання.

Місцевий господарський суд також не розглянув спір виходячи з підстав позову.

Крім того суди, безпідставно ототожнили відсутність вини у порушенні зобов'язання (статті 218 Господарського кодексу України) з припиненням зобов'язання у разі неможливості виконання (статті 205 Господарського кодексу України).

Також судами не враховано, згідно частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України до відносини сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Пунктом 4.1.1 договору поставки передбачено, що договір комплексного страхування є невід'ємною частиною цього договору, але судами не встановлено в якій частині умови договору страхування є обов'язковими для позивача, який не є стороною договору страхування та які правові наслідки в зв'язку з цим настають для останнього. При цьому, пункт 5.7 договору поставки на який посилався суд апеляційної інстанції передбачає звільнення відповідача від обов'язку поставки тільки у разі настання страхового випадку та не містить застережень до інших випадків, та чи є наслідки для позивача у разі несплати страхового платежу, передбаченого пунктом 4.1.1 договору поставки суди не встановили.

Касаційна інстанція також вважає за необхідне звернути увагу господарських судів на те, що штрафними санкціями, розмір яких встановлено частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у розумінні статті 230 Господарського кодексу України визнаються неустойка, штраф або пеня, які обчислюються у грошовій сумі.

Ця норма, по-перше, носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення розміру в договорі, якщо такий розмір не визначено законом, а по-друге, частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Щодо застосування процентів у розмірі 24 % річних, передбачених пунктом 5.4 договору поставки судами не враховані приписи частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Рівненської області від 14.05.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року у справі № 918/281/14 господарського суду Рівненської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач